Його винахід використали у NASA: історія нобелівця з Рівненщини, який змінив світову фізику
Георгій Шарпак — видатний фізик ХХ століття, чия праця докорінно змінила експериментальну фізику та медичну діагностику. Його відкриття стало основою для технологій, які нині використовують навіть у космосі. У 1992 році вчений отримав Нобелівську премію з фізики за створення унікального детектора частинок.
Попри те, що світ знає його як французького науковця Жоржа Шарпака, народився він на українській землі — у містечку Дубровиця на Рівненщині.
Майбутній нобелівець з’явився на світ у 1924 році в єврейській родині. Його дитинство минуло у Дубровиці — серед зелених поліських лісів і невеликого родинного бізнесу. Батько працював бухгалтером у лісгоспі, дід мав цегельню, а рідня займалася виробництвом пива й морозива.
Хлопець ріс активним і допитливим. У сім років, після серйозного поранення ноги, його відправили лікуватися до Варшави — і відтоді життя родини змінилося. Вони переїхали до Палестини, а пізніше — до Франції.
Там Георгій швидко опанував нову мову, вчився блискуче й багато читав. У роки Другої світової війни юнак приєднався до французького Руху опору, допомагаючи виготовляти підроблені документи та переховувати партизанів. У 1944 році його заарештували та відправили до концтабору Дахау. Після визволення він залишився у Франції й отримав громадянство, змінивши ім’я на Жорж Шарпак.
Після війни він обрав фізику — сферу, у якій бачив виклик і сенс. Навчався у престижних паризьких закладах, слухав лекції Фредеріка Жоліо-Кюрі, а з 1959 року працював у Європейському центрі ядерних досліджень CERN.
Шарпак вважав фізику пристрастю на все життя:
«Вона забирає і час, і душу. Але відмовитись від неї неможливо».
Тодішні інструменти для спостереження за елементарними частинками були неточними та повільними. У 1968 році він створив пристрій, який дозволив реєструвати їхні сліди в мільйони разів швидше — багатодротинкову пропорційну камеру.
Цей невеликий винахід відкрив нову епоху у фізиці, медичній візуалізації, біологічних дослідженнях і навіть у космічній науці.
У 1992 році Жорж Шарпак став лауреатом Нобелівської премії з фізики «за створення та вдосконалення детекторів частинок». Його технологія дала змогу бачити найдрібніші процеси у світі матерії.
Пізніше принцип роботи «камери Шарпака» застосували у томографах, системах радіотерапії, сейсмології, молекулярній біології та навіть у космічних місіях NASA.
Учений до кінця життя залишався активним противником ядерної зброї й виступав за етичне використання наукових знань.
Попри роки у Франції, він часто згадував дитинство на Поліссі, українські пісні та рідні місця. Після аварії на Чорнобильській АЕС Шарпак пропонував допомогу українським лікарям, але радянська влада її відхилила.
«Коли не можу приїхати в Україну, я кличу її до себе. І вона щоразу приходить — із мого серця», — говорив він.
Георгій Шарпак помер у 2010 році, але його винахід досі рятує життя і служить науці.
Від поліського хлопця до нобелівця світового рівня — його історія доводить: українське коріння здатне прорости навіть у найвищих колах світової науки.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
9 жовтня 2025
