В Ужгороді забудовник із Запоріжжя зруйнував історичну пам’ятку Боздоський палац Буттлера (фото)
В Ужгороді компанія Sensar Development із Запоріжжя, яку очолює Марк Марченко, знищила палац Буттлера — історичну будівлю XVII століття в мікрорайоні Боздош. Будівлю готували до внесення в реєстр культурної спадщини. Дізнавшись про це, забудовник вирішив знищити «перешкоду» для будівництва. Тобто пам’ятка, яку зафіксували ще у радянські часи, зникла швидше, ніж її встигли повторно зафіксувати. Як відбувалося нищення частини історії Ужгорода під гучними гаслами, читайте далі у нашому матеріалі.
29 вересня 2025 року працівники департаменту культури Закарпатської ОВА на вимогу ужгородців приїхали на територію колишнього заводу «Ужгородприлад». Вони мали оглянути палац Буттлера, зафіксувати його стан і розпочати процедуру внесення до списку об’єктів культурної спадщини. Однак, як визнав начальник відділу охорони культурної спадщини Томаш Сопко, вони застали вже пустку.«Там немає нічого, тільки десь стирчали залишки стіни, і ми зрозуміли, що саме тут була будівля», — сказав він.
Тобто руйнування сталося буквально напередодні візиту комісії. Саме тоді, коли процес мав отримати офіційний старт.
А все почалося з того, що ще 3 вересня журналістка і дослідниця історії Ужгорода Тетяна Літераті разом із організацією Uzhhorod Modernism подали картку нововиявленого об’єкта культурної спадщини. У ній обґрунтовувалося, чому Боздоський палац заслуговує на охорону. Перший варіант відхилили через неточності, другий прийняли, але час було втрачено.
Це типова схема, яка грає на руку забудовникам: поки чиновники перевіряють документи, будівлі встигають зникнути. Формально в реєстрі об’єкта вже немає — і немає що охороняти.
Молодий дослідник Тимофій Фенчак зафіксував на фото внутрішній стан палацу за кілька тижнів до руйнування. На світлинах видно: так, усередині обвалилися перекриття, але товсті кам’яні стіни трималися. Зберігалися склепіння, автентичні дерев’яні дверні блоки. Це були ознаки справжньої архітектурної пам’ятки, а не занедбаного складу.
Будівлю можна було реставрувати. Європейська практика доводить: навіть руїни можна перетворювати на культурні центри. У випадку з Боздоським палацом шанс ще був.
Будівля маєтку з’явилася в документах ще у XVI–XVII століттях. Архівні джерела вказують, що в радянські часи вона мала охоронний номер і значилася пам’яткою історії та культури. Однак із часом про неї забули.На початку XIX століття землі Бозоша належали графу Мору Буттлеру. Після Другої світової війни його родину депортували, господарство націоналізували. Маєток увійшов у структуру заводу «Ужгородприлад». У 70-х роках ХХ століття будівлю вбудували в інший корпус і обклали плиткою. Незважаючи на це, всередині зберігалися сліди справжньої архітектури.
Фундамент палацу стояв ще у 60-х, про що свідчать світлини ужгородської родини Семач. На території залишився навіть корпус колишнього спиртзаводу та фундаменти старого водяного млина. Тобто це місце мало цілий історичний комплекс, який поступово знищили.
Кмпанія Sensar Development, яка веде тут будівництво житлового комплексу, офіційно заявила журналістам: «Ми перевіряли списки пам’яток, зверталися до юристів, але не знайшли підтвердженого статусу». У їх відповіді також пролунало: «Ми поважаємо місцеву історію. Неможливо, щоб хтось зруйнував будівлю, яку хотіли зберегти».
Але факт залишається: саме в період, коли громада добивалася захисту, а чиновники мали приїхати, палац зник. Хто саме його зносив — у компанії мовчать… Хоча, зрозуміло, що без дозволу керівництв акомпанії ніхто б не зміх потрапити на територію будмайданчика і почати руйнувати будівлі. Але,виршили, мабуть, що й так «пронесе»…
«Ну що, ми програли — Sensar зніс Боздоський палац, а тепер каже, що не знає, хто це зробив. За дурнів нас мають», — написала у Facebook Тетяна Літераті.Мешканці Боздоша теж обурені. Вони кажуть: серед десятків закинутих корпусів на території знесли саме палац. І виглядає це так, ніби історію прибрали, щоб вона не заважала будівництву нових квадратних метрів.
Окрім знищення колишнього палацу Буттлера, компанія «Sensar» ліквідувала також три вітражі роботи видатного ужгородського художника Віталія Звенигородського (1931–2007), дворазового лауреата обласної премії імені Бокшая та Ерделі. Композиції, створені у 1980-х роках, зображали дівчат у національних костюмах і не містили жодної радянської символіки чи ідеологічних гасел.
Спроби зберегти ці твори тривали роками. Починаючи з 2016 року, активісти неодноразово зверталися до керівництва підприємства «Модуль М» із пропозиціями провести демонтаж, реставрацію та музеєфікацію вітражів. Пропонувалися благодійні моделі фінансування — без витрат для власника приміщень. Відповідь звучала заспокійливо: «Все буде добре, ніхто не дасть їх знищити». Наслідок бачимо сьогодні: вітражі знищено, як і саму історичну будівлю.
Цей епізод доповнює картину не поодинокої «помилки», а ланцюга дій, унаслідок яких місто втратило і архітектурну пам’ятку, і мистецькі твори, що мали культурну цінність для Закарпаття. Це також спростовує публічні заяви девелопера про «соціальну відповідальність» і «повагу до спадщини»: коли була можливість передати роботи до музею — цього не зробили, попри готовність благодійників профінансувати порятунок.
На своїх сторінках компанія пише: «Ми будуємо яскраві й комфортні комплекси, відновлюємо Україну, поважаємо спадщину». Засновник компанії Марк Марченко із Запоріжжя у численних інтерв’ю виступає як «експерт з відбудови» та «нової якості девелопменту». Він розповідає про соціальну відповідальність, стандарти будівництва, європейський рівень сервісу.
Проте на практиці в Ужгороді компанія залишила пустку замість пам’ятки. Це справжній тест на щирість девелопера, і він його провалив. Слова про «відновлення» виявилися ширмою для топтання історії.
На жаль, нині офіційно ніхто не названий винним у руйнуванні. Забудовник відхрещується. Міністерство культури не має механізму термінового захисту об’єктів одразу після подачі картки. У підсумку громада втратила пам’ятку, компанія отримала розчищену ділянку, а винних немає.
Цей випадок став небезпечним прецедентом. Тепер виходить, що будь-який об’єкт без остаточного охоронного статусу можна знести, прикрившись «відсутністю документів». Історія Боздоського палацу показує, як легко в Україні нищити спадщину, яку в Європі берегли б навіть у руїнах.
Палац Буттлера став жертвою жадібності та байдужості. Компанія Sensar Development і її керівник Марк Марченко, які позиціонують себе як експерти з відбудови, фактично стерли з карти частину історії Ужгорода. Якщо держава не змінить підходів, замість міст із пам’яттю ми отримаємо лише квартали новобудов без коріння й сенсу.
- Останні
- Популярні
- Жовтень, 07
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
8 жовтня 2025
