«Спротив. Відродження. Нове дихання. Це місце, де українська пісня стає маніфестом свободи», — директор легендарного музфестивалю «Червона Рута»
17−24 вересня 1989 рік. Радянський Союз тріщить по швах, реформи періоду Перебудови відкриває вікно можливостей для цілої генерації митців і слухачів. Жвавими темпами відроджується українська культурна еліта, молоді гурти й виконавці створюють цілу хвилю пісень українською. Частина цих пісень була сміливою й бунтівною — як «В нашим ріднім СеРеСеРу. Раз, два, три — холера» від «Братів Гадюкіних» чи рок-версія «Суботова» на слова Тараса Шевченка від «Кому Вниз». Рок-жанр у СРСР загалом вважався підривним і неформально забороненим, адже сам по собі спонукав до опору усталеному устрою. «Червона Рута» стала майданчиком, який виніс ці пісні з андеграунду на велику сцену й дав голос новій українській культурі. Сьогодні вона продовжує цю місію, формуючи моральний компас суспільства й об’єднуючи митців, ветеранів, культурних діячів, військових та політиків задля спільної мети — підтримки національної ідентичності та розвитку української культури під час війни.
Фестиваль «Червона Рута» у ранніх 90-х дійсно став каталізатором неформальної культурної революції. З андеграундних квартирників він сміливо підніс українську пісню в маси, дав українцям впевненість, що музика рідною мовою може звучати голосно, вільно й публічно. Відтак вперше (хоч і під наглядом КДБ) на стадіоні «Буковина» у «Чернівцях» пролунало «Ще не вмерла Україна». Люди розгортали синьо-жовті прапори, а з усіх куточків долинали вигуки: «Слава Україні! Героям Слава!».
Що зробило «Червону Руту» символом культурної революції, як вона витримала випробування часом і чому саме зараз знову набуває такого розголосу? Про це ми говоримо з Мирославом Мельником — чинним директором фестивалю та рідним братом Тараса Мельника, що був одним зі співзасновників легендарної події. Сьогодні пан Мирослав стоїть на чолі команди, яка готує «Червону Руту — 2025», і майбутнього виходу «Рути» на міжнародну культурну арену.
— Минуло 36 років з першого фестивалю «Червона Рута» у Чернівцях. Цього разу він повертається, і повертається до Львова, щоб знову залунати у вирішальний для країни час. Фестиваль пройде уперше за час повномасштабного вторгнення, 17−21 вересня, у стратегічному партнерстві з Рухом опору ССО ЗСУ під гаслом «Червона рута» лунає — опір триває!". Пане Мирославе, чим, на вашу думку, буде особливим саме 2025 рік? Чим він може запам’ятатися і учасникам, і запрошеним гостям, і команді організаторів?
— Вітаю. Передусім варто зазначити, що «Червона Рута» дійсно відбувається вперше у такі часи. Попередня «Червона Рута» припала ще на 2019 рік, «доковідні» часи. Роком раніше, у 2018-му, ми провели регіональні відбіркові конкурси у всій Україні, а у 2019-му вже побачилися з учасниками на фіналі. Тоді ж ми відзначали 30-річчя фестивалю: сам фінал минув у Чернівцях, а згодом у Києві ми ще підготували особливу ювілейну програму під цей привід. Потім наша команда взяла невелику павзу через пандемію, тому що ми не були впевнені до кінця, наскільки безпечно в таких умовах організовувати культурно-масові заходи, наскільки коректно починати робити подібне в онлайн-форматі, наскільки можливо закласти ті сенси та цінності «Рути» у щось таке. «Червона Рута» завжди була про живу енергію людей, про спільне звучання. Ми вирішили дочекатися моменту, коли фестиваль зможе відбутися так, щоб не втратити цієї енергетики. Тож павза була й можливістю трохи відпочити, переосмислити все. Ми вирішили дочекатися правильного часу. Аж ось наш східний недосусід вторгнувся на територію нашої держави. І в перший час взагалі ніхто не знав, як діяти. Перший рік чи навіть два потому взагалі важко було планувати будь-що культурне: суспільство було на стадії суцільної невизначеності, всі ми жили в режимі виживання, допомоги фронту, вимушеної евакуації (та й зараз живемо у невизначеності). Але згодом стало очевидно, що саме культура тримає суспільство в тонусі, не дає опустити руки.
Це наш свідомий вибір — не відкладати подію, а, навпаки, зробити її місцем, де лунає спротив російській окупації і, перш за все, — ментальній. Гасло, народжене з мети фестивалю («Червона рута лунає — опір триває!» — Авт.), говорить саме за себе. Ми хочемо показати, що культура не зупинилася, що такі складні часи не заганяють нас у кут із безвихіддю, а спонукають ще більше творити нове й відроджувати наше істинне. Тому для нас 2025 рік — це повернення з особливою місією. Це не просто фестиваль, а своєрідна «точка відліку» для життя фестивалю та його цінностей у воєнний час. На сцену вийдуть понад 400 гуртів з усіх регіонів України, від прифронтових міст до західних областей. Буде багато пісень, народжених війною, і багато світла, яке ці пісні несуть. Ми очікуємо, що ця «Червона Рута» стане фестивалем сильних історій: історій молодих гуртів, які пишуть пісні про війну, про втрати й перемоги; історій слухачів, для яких ці пісні — як ліки; історій ветеранів і волонтерів, які прийдуть на наші майданчики, щоб говорити з молоддю й надихати її.
Для команди організаторів це ще й велика відповідальність — створити безпечний, сучасний і водночас дуже щирий простір для зустрічі культури й суспільства. Думаю, 2025-й запам’ятається всім, хто буде на «Червоній Руті», як рік, коли музика об’єднує кожного з нас заради спротиву. До речі, ми вперше так масштабно співпрацюємо з Рухом опору ССО ЗСУ. Це партнерство надає фестивалю глибшого змісту і нагадує, що українська пісня сьогодні — це справді спосіб об’єднання нашого суспільства: як в Україні, так і за кордоном. Спосіб підтримки духу наших захисників і захисниць. І навіть форма несилового опору, про що поговоримо пізніше.
— Ви згадали, що цього року «Червона Рута» стане місцем, де звучатимуть пісні, народжені війною. Розкажіть докладніше про програму фестивалю — які гурти та жанри ми почуємо, які події супроводжуватимуть основні концерти, чи будуть спеціальні тематичні майданчики або дискусії для молоді?
— Програма цьогорічної «Червоної Рути» мене вражає своїм масштабом. Найбільше вражає те, що це покоління, яке зараз активно бере участь у конкурсах, народжене після розпаду Радянського Союзу. І після здобуття незалежності України. Це покоління молоде, свідоме та активне. В них зовсім інше бачення світу і свого майбутнього. Хоча вони не стали свідками першої «Червоної Рути» 1989-го, але мені надзвичайно приємно бачити, наскільки ця молодь сприймає саме культурне явище «Рути» і пізнає ще глибше історію заснування фестивалю. Цікавиться життєписом Івасюка, ставить реп-опери про дисидентів (згадується український музичний проєкт МУР, засновником якого є Олександр Хоменко. — Авт.), накладає сучасні аранжування на народні пісні… Виконує неймовірні партії в укриттях і не боїться виходити на головні сцени різних країн. Я можу багато говорити про нашу молодь, я дуже пишаюся нею.
Повернусь до головного: вже за кілька днів у Львові (протягом 17−21 вересня. — Авт.) у Концерт Арені «Малевич», виступлять понад 400 гуртів та виконавців у шести номінаціях: від автентичного фольклору й популярної музики до експериментальної та електронної сцени. Перший і другий дні, 17 і 18 вересня, ми присвятимо конкурсу у жанрі популярної музики. Нині це наймасовіша номінація. Третій день, 19 вересня, повністю — конкурсу у жанрі українського автентичного фольклору. Четвертий конкурсний день, 20 вересня, жанрам експериментальної, акустичної та рок-музики. В останній день, 21 вересня, відбудуться завершальні конкурси у жанрі акустичної музики. А ввечері — заключний гала-концерт переможців. Для багатьох молодих артистів це їхній перший вихід на велику сцену, і саме «Червона Рута» традиційно дає їм шанс заявити про себе. Наші спонсори та партнери приготували переможцям щедрі призи, які допоможуть їм розвивати свій талант, записувати нові пісні українською та виходити з популяризацією нашої культури на ще більшу аудиторію в Україні й за її межами. З актуальною музичною програмою можна ознайомитись на сайті rutaoporu.com, вона ще де-не-де оновлюється (головна сторінка — розділ «Для глядачів» — «Музична програма». — Авт.).
— Але не концертами одними живе фестиваль. Цьогоріч «Червона Рута» разом із Рухом опору ССО ЗСУ та низкою культурних і громадських організацій анонсувала потужну освітню та дискусійну програму: з панельними дискусіями, лекціями та зустрічами, які підійматимуть теми ідентичності, пам’яті й ролі культури у воєнний час. Що чекає на тих, хто прийде не тільки слухати музику, а й хоче долучитися до супутніх заходів? Які теми та спікери стануть головними на панельних дискусіях?
— Ви маєте рацію. Це справді ще одна особливість цьогорічної «Червоної Рути». Ми хочемо, щоб фестиваль став не тільки музичною, а й інтелектуальною подією. З обов’язковими елементами національно-патріотичного виховання не лише молоді, а й сталого, дорослого покоління! Супутні заходи взаємодоповнюють концертну частину, дають можливість для глибокої розмови про Україну вчорашню, Україну сьогоднішню та те, якою вона буде завтра. Представники Руху опору, з якими ми співпрацюємо, кажуть, що їхній символ («око» — дві руни з червоною крапкою посередині. - Авт.) можна зліва направо прочитати так: «спираючись на досвід минулого, формуємо сьогодення в ім’я вільного майбутнього». Або «в умовах палаючого сьогодення наближаємо світле майбутнє разом».
Тобто ми, опираючись на досвід та здобутки національно-визвольної боротьби минулих поколінь, продовжуємо закладати основи для досягнення нашої спільної надмети — вільної, суверенної та незалежної української держави: як через культурний спротив ворогові, так і через освіту, збройну боротьбу, дипломатичні місії. Всіма можливими методами і способами.
На супутніх заходах говоритимемо з родинами загиблих Героїв України про пам’ять як основу єдності, національну ідею та ідентичність у часи війни. Матимемо панелі про роль пісні як духовного оберега і про голос ветеранів, які повертаються в суспільство зі своїм пережитим досвідом на війні. Порушимо питання про освіту й науку як основи майбутньої відбудови країни, про бізнес і етику, про виклики для молоді.
Надзвичайно важливою подією особисто для мене також є й міжнародна прес
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 вересня 2025
