Андрій Любка: "Атаки дронами по Польщі стали приводом для розколів у Європі"
Почнемо, власне, з того, що події, які відбулися буквально минулої ночі по наш бік українсько-польського кордону, абсолютно дали дуже різну реакцію від всіх країн, які ви звикли називати країнами Східного флангу НАТО. І це теж наші сусіди. І відповідно, бачимо, що оці дрони, два десятки дронів російських, які залетіли в Польщу, а також знайшли уламки ракети, як повідомляє польський RMF-24, означає, що це спланована атака. Ну, це ніби виглядає, що для одних означає, а для деяких лідерів, зокрема, Словаччини, Угорщини, не все так однозначно. Чому?
Це взагалі дуже цікава ситуація, бо мені здається, що за цими дронами, за мілітарним аспектом взагалі стояв глибший, якраз диверсійний, інформаційний потенціал, який несли ці атаки, тому що вони спровокували, розколи в суспільствах. І мені було дивно читати деякі рефлексії або перші реакції українців, які реагували з одного боку, зловтішно, що от, ну що, поляки, ви дочекалися, ви думали, що лише нас будуть бомбити. Ця зловтіха була, на мій погляд, недоречною, хоча в принципі її можна зрозуміти. А з іншого боку, в українців чомусь склалося переконання, що, якщо почнеться атака на якусь із сусідніх країн, то більше атак - більше солідарності, більше підтримки України. Тобто, що відповідь буде однозначною, і інші країни також будуть вибирати для себе боротьбу, шлях збройного опору, шлях багатьох років проблем економічних, тиску, ізоляції і так далі, і так далі, всього, що несе з собою війна. Виявилося, безумовно, всього протягом першої доби, що це не так, і ці атаки стали приводом для розколів, не тільки у польському суспільстві, не тільки в угорському суспільстві, наприклад, де можна яскраво заміряти температуру і зрозуміти, що є хтось, хто навіть соромиться або боїться назвати ці дрони російськими або атаку спровокованою саме Росією, а не просто атаку, яка з космосу вдарила по Польщі. Але загалом вони діють психологічно на всю Європу, на весь Європейський Союз, і когось змушують озброюватися, когось змушують мобілізуватися.
Але, на мій погляд, у нашій частині світу, серед тих країн, які були частиною Варшавського блоку, наприклад, серед тих країн, які знають, що таке Росія, який її потенціал, і які підсвідомо бояться, що вона сюди повернеться і не до кінця вірять у НАТО, тому що, якби ми зараз провели дослідження про те, чи країни, наші сусіди впевнені в тому, що НАТО вступить за них у війну, якщо така почнеться, я думаю, що багато населення там буде, безумовно, крива по віку. Безумовно, крива по статках, освіті і так далі, але вони будуть розділятися. Тому оцей страх Росії, яка все одно прийде і все одно покаже всім "кузькину мать" він скрізь присутній. І, безумовно, коли це накладається на зрежисовані на такі дуже добре скоординовані інформаційні розгойдування, коли у Польщі, наприклад, зараз, я не впевнений, що більшість поляків чітко вірить, що це була російська атака. Більшість людей говорить: "Це не все так однозначно".
Андрій, от власне, я дивлюся, що просто в ці хвилини засідає Європарламент, в ці хвилини президент Карл Навроцький зібрав Раду нацбезпеки. Але цьому всьому передували саме заклики Дональда Туска, а потім ще і міністр внутрішніх справ їхній Марченко-Рвинський закликав не поширювати рускую дезінформацію. Деза дуже чітко зайшла на терени Польщі, і не тільки Польщі. Звучить вона на дві основні тези: "НАТО вам не допоможе, а у всьому винувата Україна". Тобто це дві бази. Решта це є варіацією на дезу. І в цьому випадку наші сусіди, Польща, Словаччина, Угорщина, я вже не говорю про держави Балтії, всі вони добре знають, що таке російський імперіалізм, російський чобіт. Чому так легко раптом саме оці останні дві доби, ці суспільства, добре поінформовані максимальною присутністю інформації з російсько-українського фронту, так легко піддаються на ось цю інформаційну складову?
Тому що вона триває багато років, і для багатьох у цих країнах вона є однозначною. Тобто Путін надсилає сигнали, можливо, в рамках оцього ширшого переговорного процесу щодо миру, щодо дизайну того, як він буде виглядати, домовленостей між Америкою і Росією, між НАТО і Росією. Але він надсилає сигнали про те, що насправді у нас багато сил, насправді наші цілі значно далекосяжніші, ніж ви собі думаєте, йдеться не лише про Донецьку, Луганську, Херсонську, Запорізьку області, ми хочемо повернути контроль над Центрально-Східною Європою. Ультиматум 21-го року Путіна до Байдена звучав так: "Ми хочемо повернення до 97-го року", тобто до розширення НАТО. І, умовно кажучи, щоб вся Центральна Європа була такою буферною зоною. І попри те, що частина з цих дронів була збита, більшість з них були зловлені радарами, є про них інформація і так далі, потужної відповіді з боку НАТО ми не побачили.
Потужної відповіді з боку США ми не побачили. Найсильніша заява, яку я чув від посадовців, звучала від Радослава Сікорського, міністра закордонних справ Польщі, тобто людини, яка, з одного боку і володіє добре ситуацією, але, з іншого боку, є посадовою особою саме в цьому коаліційному уряді і мусить тримати урядову лінію. І мені здається, що, аналізуючи вчора пабліки польські і інформацію про ці дрони, я дуже часто натикався на таке зневажливе трактування цієї інформації, що "а доведіть, що це саме російські дрони, а доведіть, хто їх запускав", "а якщо вони так проходять, то, можливо, нам треба зрозуміти, що Україну не варто підтримувати, бо це все буде прилітати потім і до нас", "давайте зрозуміємо, що це не наша війна". Тобто українці думають, що атака на Польщу відверта, хоч і в гібридному вигляді, під час військових навчань "Запад" біля польських кордонів, що взагалі цю ситуацію показує у ширшому світлі і створює потенційно більші загрози, ніж просто дрони, які залетіли.
Поруч є багато військ, поруч, розгорнуті пункти командування військами, тобто цілком можна було би сподіватися, що за одним із таких елементів атаки гібридної, інформаційної, можливо, наступного дня відключення електрики, блекаут, або, наприклад, падають всі супутникові системи зв'язку, падає зв'язок, і тоді починається інвазія якихось невідомих людей з Білорусі. Чи це Росія, чи це Білорусь. Що це за війська, які заходять, або люди, які прориваються через кордони. Тобто це може бути одним із елементів більшої гри, яка розрахована на багато варіантів. Тобто ми побачимо, як реагують тут, і тоді в нас є два варіанти. Відповідно у цьому всьому світлі українці вважали, що атака, безумовно, мобілізує населення, безумовно, його об'єднає, і мені було приємно бачити, що українці пишуть: "зараз час здобути про політичні поділи, які є між нами і поляками, але також ті, які є всередині Польщі.
Поборювання взаємне ПІСу і коаліції платформи обивательської президента і уряду, це все має відійти в минуле. Ми, українці, знаємо, що в такий момент треба об'єднатися і думати про майбутнє, і захищати передусім країну, відмовитися від політики". Для них це не так однозначно. і для них, навпаки, це найкращий елемент для того, щоб зайти в політику, щоб здобути нові електоральні бали.
Та. Але при цьому, Андрію, спроба є, бо і сьогодні президент польський скликає РНБО, і ми обмінялися інформацією тісною Генштаб, уряд і Офіс президента польського. Бачимо, що вони діють досить подібно до того, як діяла Україна після повномасштабного вторгнення, де виникли лінії протистояння, це, от, власне, згаданий міністр Радослав Сікорський змушений був увійти фактично знову у суперечку із прем'єр-міністром Угорщини. Тому що Орбан засудив удар, але так не було зрозуміло, чи це з Марсу вдарили, чи десь Венеру облетіли дрони і ракети. І змушений був чітко йому сказати, я дослідно зараз цитую, що Сікорський написав: "Цей інцидент доводить, що ви мали б злізти з паркану і засудити російську агресію. Ми просимо тебе розблокувати виділення коштів Євросоюзу на оборону, схвалити жорсткіші санкції проти агресора та відкликати своє вето на початок переговорів України про вступ до Європейського Союзу. Це от глава МЗС Радослав Сікорський. І в цьому випадку дуже важливо, що очікувати. Бо Радослав Сікорський назвав речі своїми іменами. А от Орбан не назвав, але зараз дуже специфічний момент. Чи це означає, що Орбан нарешті припинить всі ці дії, які він робить і через Єврораду, Єврокомісії, всі ці скарги, всі ці вето? Можемо очікувати?
Я думаю, що не можемо очікувати, бо це наразі засаднича політика Орбана, і його чекають вибори, які він, швидше за все, програє. Електорально зараз принаймні виглядає так, що Орбан це збитий льотчик. Тобто Орбан це людина, яку критикують уже не лише за політичну позицію, а нарешті угорська опозиція і суспільство знайшли оце яйце, в яке треба колоти голкою, і Кощій, вже перестав бути безсмертним. Тому що в Орбана під Будапештом у Готвані знайшли величезний маєток, якийсь схожий, ми не можемо це порівняти з Межигір'ям, він не аж такий золотий і пишний, але десь таких масштабів, який він пробував позиціонувати як ферму, яку будує його 85-річний батько.
І ця історія настільки розкрутилася в угорському суспільстві, що якщо раніше угорці були невдоволені оточенням Орбана, але сам він був ніби окей, то зараз якраз критика йде прицільно в Орбана, і ця історія буде розкручуватися, йому потрібні якісь теми, які можуть, по-перше, налякати угорців, а по-друге, їх об'єднати навколо нього як великого, нібито захисника Угорщини. Тому я не думаю, що він буде щось розблоковувати, але його візаві, його головний політичний опонент Петер Мадяр виступив із заявою і сказав, що він абсолютно підтримує Польщу, висловлює солідарність із Польщею. І пішов далі. Петер Мадяр сказав, що його перший візит після перемоги на виборах у наступному році буде не в якесь інше місто, а буде саме в Варшаву, тому що Угорщина і Польща мають будувати міцний регіональний союз, і це народи брати і так далі.
Це цікаво чому? Тому що Петер Мадяр не їде у Брюссель, перше, що треба зробити - це відродити нормальні стосунки і роботу з Брюсселем. Але він теж боїться своїх же виборців, він не може сказати, що він поїде в Брюссель, тому що Брюссель для угорців, силами Орбана, тепер виглядає як імперія, як Москва, як
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 вересня 2025
