Одна головна риса допомагає бізнесу робити неможливе — інтерв’ю з Оксаною Кузяків, ІЕД
Які риси допомагають українському бізнесу не тільки виживати, а й зростати навіть в умовах війни розповідає Оксана Кузяків, виконавча директорка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Відповіді, подекуди несподівані, ґрунтуються на глибокому знанні українського бізнес-середовища, адже Кузяків разом з командою ІЕД вже багато років досліджує настрої українських підприємців. А ще пані Оксана є учасницею журі проєкту «Топ драйверів українського бізнесу 2025». Разом ми маємо визначити, хто заслуговує на це звання.Повне відеоінтерв'ю з Оксаною КузяківЯк невизначеність впливає на бізнес і до чого тут Дональд ТрампСеред бізнесменів, яких щомісяця опитує ІЕД, зростає невизначеність. Її рівень суттєво підвищився в червні 2025 року, але дещо знизився в липні. З чим це пов’язано?Ми живемо в унікальних умовах — середовище, в якому діє український бізнес, нестабільне, воно часто й швидко змінюється. Саме тому ми з початком війни перейшли від квартальних досліджень до щомісячних.Невизначеність ми досліджуємо довгострокову, середньострокову та короткострокову. Якщо говорити про довгострокову невизначеність, уявімо себе на місці наших респондентів, коли ми запитуємо, що буде за два роки й в якому напрямку тоді буде рухатися їх бізнес: покращиться, розшириться, зменшиться чи залишиться без змін?Враховуючи, що в Україні традиційно період реального планування не дуже довгий, а зараз тим більше ці очікування багато в чому базуються на суб’єктивних, не економічних оцінках наших респондентів. А на них, наприклад, впливають дискусії щодо майбутнього України на міжнародному рівні як-от зустріч на Алясці. Я думаю, що це ключова причина, чому довгострокова невизначеність серед бізнесу доволі висока.Оксана Кузяків. Фото: Фейсбук Оксани КузяківТобто, тональність заяв Дональда Трампа про Україну відбивається на настроях українських підприємців. А як в цілому впливає невизначеність на український бізнес?Хочу додати, що у 2022 році було навпаки — висока невизначеність стосувалася того, що буде через два місяці. Проте було менше невизначеності щодо довгострокового періоду. Очевидно, тоді у суспільстві були інші сподівання.Наразі невизначеність призводить до того, що бізнес не планує на довгострокову перспективу. Це означає, що передусім розвиваються ті галузі та бізнеси, які працюють на внутрішній попит на задоволення базових потреб. Це харчова промисловість, текстиль, одяг, деревообробка, будівельні матеріали тощо. Але це не розвиток, а підтримка життя.А ті галузі та види діяльностей, які потребують довгострокового планування, при високій довгостроковій невизначеності відкладають інвестиції. Йдеться про запуск виробництва певних складних пристроїв, обладнання, розширення виробництва. Я б сказала, тут серед бізнесу панує оптимістична вичікувальна позиція.Виробництво хліба. Фото: УНІАНДефіцит кадрів або безпековий фактор: що турбує бізнес більшеВаше дослідження виявило, що головними бар'єрами для бізнесу останнім часом є нестача кадрів та безпековий фактор. Який з цих чинників зараз вагоміший?Вони обидва тепер поділяють перше місце. Кількість наших респондентів, які вибирають як важливіший безпековий фактор, то збільшується, то дещо зменшується, залежно від інтенсивності обстрілів цивільної інфраструктури. Це відбувається по всій Україні. Що стосується браку робочої сили, то цей тренд поступово, повільно набирав вагу і в цілому є більш сталим. Особливо гостро дефіцит кадрів відчувається в той момент, коли бізнес хоче попри ризики екстенсивно розвиватися і підприємство виходить на ринок шукати персонал.Як компанії адаптуються до цього виклику і які шляхи розв’язання проблеми знаходять?Головним чином розв'язують проблему через перенавчання власного персоналу. Але все ж таки, обсяги бізнесу зараз менші, ніж були до війни. А дефіцит насправді структурний. Він полягає у невідповідності між тими професіями, які люди обирають, і тими, яких потребує ринок, що швидко змінюється. І це пов'язано не тільки з війною, а й з тривалими проблемами української професійно-технічної освіти. Тому корінь цієї ситуації давній, і, якби не війна, воно б все одно проявилося, можливо, не в такому масштабі, як зараз.Частка респондентів, які вказали на брак кадрів, як головну перешкоду, в останніх дослідженнях скорочується. Чим, на вашу думку, можна пояснити таку динаміку?Можливо, це пов’язано з тим, що бізнес очікував швидшого завершення війни й, відповідно, в компаніях думали наперед, що потребуватимуть більше людей у мирний час для відновлення та розвитку.До речі, у нас в опитуванні є питання, наскільки достатньо в компанії людей станом на зараз. Попри те, що понад 50% респондентів каже, що брак кадрів є перешкодою, але оцінка наявного персоналу, хоч і гірша, ніж була до війни, але в середньому не така вже й погана. Тобто, людей достатньо для тих обсягів виробництва, які є. Але якщо раптом попит, що скоротився через зменшення кількості населення та окупації територій, відновиться, перед бізнесом гостро встане питання де брати людей.Інфографіка: ІЕДКого ринку зараз більше бракує — «білих комірців», тобто менеджерів, керівників, фахівців високої кваліфікації, або «синіх комірців», які працюють на виробництві?Ми вимірюємо брак кваліфікованих і некваліфікованих працівників на основі того, як бізнес це оцінює. І звичайно, брак кваліфікованого персоналу завжди був вищим. Але є доволі великі труднощі з пошуком некваліфікованих працівників. Тобто, проблеми з «синіми комірцями» та керівними кадрами або керівниками середньої лінії, зараз, мабуть, співмірні. Але по кваліфікованому персоналу такі показники в нас і до війни бували, а от по некваліфікованому так високо дефіцит не підіймався ніколи.Чому демографічна криза – не вирок для економікиВочевидь, брак персоналу залишатиметься тривалою проблемою, з огляду на демографічну кризу. Як у глобальному вимірі можна оцінити вплив цього фактору на бізнес та розвиток економіки?Тут є два напрямки розвитку. З одного боку, автоматизація та використання штучного інтелекту може створити абсолютно новий бізнес і нову економіку. Все дуже швидко міняється і як ситуація буде виглядати за п’ять чи за десять років, мабуть, зараз уявити важко. Реальність може або перевершити всі наші сміливі фантазії, або й ні.Якщо буде розвиток автоматизації, не тільки в Україні, а в усьому світі, це буде один сценарій і тоді буде дефіцит ресурсів відповідної кваліфікації. Якщо зміни будуть поступовими, й, умовно кажучи, роботи нас за п’ять років не замінять, тоді доведеться думати, як залучати людей в українську економіку з-за кордону.Тобто, демографічна криза – це ще не вирок економіці?Демографічна криза є не тільки в Україні. У глобальному розумінні, з нею стикаються всі європейські країни. Тобто фактично та частина світу, яку ми називаємо західною цивілізацією, з огляду на спосіб життя й щоденні свої практики стикається з демографічною проблемою, в той час, як країни Східної Азії та Африки, мають величезний потенціал, в тому числі — людський. Там вищий рівень народжуваності, більше молоді. Але, з іншого боку, в Старому світі, так само як і в Україні, збільшується тривалість життя.Тобто, тривалість життя людей, які пережили певний вік, зростає, тому що збільшується якість життя. І оці люди в країнах Західного світу є активними учасниками економіки. І, власне, тут багато буде залежати від того, наскільки вони зможуть перенавчатися. Бо не всі працюють управлінцями чи керівниками, хоча і їм теж потрібні нові навички. Тому можливі різні сценарії, але демографічна криза — це точно не вирок і не лише Україна з цим стикається. Просто ми зустрілися з дуже складним викликом.Читайте також:Активне довголіття замість очікування пенсії: що пропонують українцям старше 55 роківЯк на український бізнес впливають ворожі обстрілиРизик небезпеки працювати також є одним з найбільш вагомих. Вочевидь, він має регіональну специфіку?ПідписуйтесяТут є факт реальної небезпеки та її відчуття. Бо ми бачимо, що підприємства Чернігівської та Сумської областей, які знаходяться на кордоні, на фронтирі, більш оптимістичні щодо свого майбутнього, ніж інші. Це означає, що, в принципі, зв'язок між безпекою та поглядом на майбутнє слабкий, або в принципі відсутній.Інфографіка: ІЕДЗвичайно, оцінка небезпеки залежить від інтенсивності обстрілів. Коли наслідки дуже страшні, це впливає. Але, я б сказала, часто це більше емоційні оцінки, тому що ми бачимо, що підприємства в Закарпатській області через місяць після серйозних проблем, спричинених влучаннями, кажуть, що й у них небезпечно працювати.Ліквідація наслідків влучання дрону по магазину меблів у Харкові. Фото: УНІАНЗ іншого боку, чи є ця безпекова ситуація стимулом для промислового розвитку заходу України?На заході України є історичні особливості, пов'язані з високою концентрацією населення, порівняно до інших територій. Тобто там немає де будувати нові виробничі спроможності. Старі підприємства, які там були, головним чином належали до радянського ВПК. Тобто, та промисловість, яка була на заході України, померла разом з Радянським Союзом, тому що зник замовник. Зараз вони приватизовані й на цих землях вже щось побудовано. Зокрема, місцеві індустріальні парки саме на основі цих колишніх заводів і зробили.Але проблема в тому, що попри велику густоту, традиційно населення заходу України працювало за кордоном. Зараз там сформувався трошечки інший тип людей, які навряд чи готові йти зранку на роботу, а ввечері додому. Тому мені здається, що через це великий розвиток виробництв, таких як були у східній Україні, на заході навряд чи можливий. Адже захід вже на наступному етапі — він постіндустріалізований.Чи став бізнес більше довіряти державі під час війниЯк еволюціонують останнім часом стосунки бізнесу та держави — чи є покращення?Про загальну довіру у відносинах бізнесу і держави перший раз ми запитали ще у 2015 році. Тоді майже третина (27%) казали, що держава – це ворог. А зараз таких кілька відсотків. Тобто ми бачимо, як за десять років рівень довіри зріс. Можливо, на це впливає війна і держава Україна не ототожнюється, у
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 серпня 2025
