Поступився місцем у машині побратиму, а сам загинув: пам'яті 26-річного захисника з Полтавщини
Євген Гнилосир народився і виріс у селищі Котельва Полтавської області. Родина була не дуже великою — батько, мати і двоє синів.
У дитинстві Євген закінчив музичну школу, грав на баяні, займався народними танцями, грав у волейбол, їздив на районні та обласні змагання.
«Женя завжди керував чітко, спокійно і правильно. Ми з ним дуже добре ладнали, дружили, веселилися навіть у тяжкі моменти. Старші за віком військові його поважали — він розумівся на техніці, комп’ютерах, та й на будь-якій темі.
Щоб колись із його вуст лунали крики чи образи на тлі нервів чи втоми — це не про нього! Він завжди поважав ближніх, побратимів, якими б вони не були, за що його дуже поважали», — каже «Славян».
Євген мав кохану і планував одружитися, але весілля постійно переносилося через навчання і нові ротації.
Хоч Євген дослужився до командира взводу, все одно ходив на завдання разом із підлеглими.
«Він казав: „Як це я відправлю їх самих, а сам залишуся?“. До людей був м’який, ніколи не принижував…
У відпустці він об’їжджав усіх родичів, допомагав. Маму просив ніколи не плакати, бо сльози не допоможуть», – згадує брат.
10 січня 2025 року після довгоочікуваного ротування група виїжджала з позицій на бронемашині. У салоні було лише кілька сидінь.
Женя мав сісти на одне з них, але віддав місце пораненому товаришу і розташувався в кузові. Машина наїхала на міну — там, де сидів Євген, не було шансів пережити вибух.
«Замполіт подзвонив і сказав тихим плачевним голосом: „Жені більше немає“. Я просто завмер, сльози лилися, не міг у це повірити.
Поїхавши з побратимами на похорон, я відчув, що частинка мене теж вмерла разом із ним», — каже «Славян».
Родина Євгена створила петицію про присвоєння йому звання Героя України. Звернення вже набрало 25 тисяч підписів, необхідні для розгляду президентом.
Тарас досі не може оговтатися від втрати: щодня згадує братові усмішку, жарти, його любов до життя.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
18 серпня 2025
