Як 5 років тому білоруси втратили країну
Девʼятого серпня 2020 року, після оголошення чергової перемоги Олександра Лукашенка на президентських виборах сотні тисяч білорусів вийшли на вулиці. Люди протестували проти очевидних для них фальсифікацій виборів, недопуску до них популярних опозиційних політиків, надмірного державного тиску в більшості сфер життя.Арешти й тортури в перші дні лише підлили олії в багаття, протести стали ще масовішими. Станом на середину серпня режим Лукашенка пішов на поступки протестувальникам, відпустивши більшість затриманих — і здавалось, що влада захиталась. Але протест так і не переміг, нагадує Суспільне.В наступні роки під арештом побували понад 65 тисяч людей, понад 1100 білоруських політвʼязнів зараз досі за ґратами. Сотні тисяч білорусів вимушено залишили батьківщину.Ослаблий, геть ізольований Заходом Лукашенко став іще ближчим до Володимира Путіна. У 2022-му росіяни використали територію Білорусі для повномасштабного наступу на Україну, з неї здійснювались авіаційні й ракетні удари. Безпосередньо режим Лукашенка став співучасником злочинів Росії щодо депортації українських дітей. При цьому білоруси також активно протидіють російському вторгненню — у складі Іноземного легіону існує Полк імені Кастуся Калиновського, у складі якого здебільшого білоруси. Вони стверджують, що борються в тому числі й за вільну Білорусь.З нагоди пʼятиріччя цієї знакової дати журналісти Суспільне поспілкувалось із пʼятьма білорусами: політиком, соціологом, парамедикинею, режисеркою забороненого театру й журналістом, який після майже двох років тюрми нещодавно вийшов на свободу. Ми спитали їх, як вони прожили події 2020-го та всі подальші виклики, що вони думають про здобутки й помилки протестів, про сучасну Білорусь і своє місце в ній. Усі ці люди зараз перебувають за кордоном — і всі прагнуть повернутись додому. Їхні історії, повні болю й надій, подаємо прямою мовою.Читайте також: Лукашенко співучасник Путіна у викраденні українських дітей. Що далі?Мітинг у центрі Мінська 16 серпня 2020 року. Десятки тисяч прихильників білоруської опозиції вийшли на марш, протестуючи проти нечесних виборів і чергового переобрання президентом Лукашенка. Getty Images/AFP/Sergei GAPONПавло Латушко.Ексміністр культури Білорусі, був послом країни у Польщі та Франції. Станом на 9 серпня 2020-го був директором Національного академічного театру імені Янки Купали. Одразу відкрито підтримав протести — його звільнили, почали переслідувати. 9 вересня 2020 року Латушко залишив Білорусь. Працює в команді Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі, який очолює Світлана Тихановська. Один з напрямків його роботи — збір доказів міжнародних злочинів, скоєних режимом Лукашенка.Про протестиЩойно влада ввімкнула інтернет і відновив роботу телеграм-канал NEXTA масово посипалися повідомлення: скільки було затриманих, заарештованих, скільки вже сиділо у в'язницях. Я був у шоці й вирішив: усе, виступаю проти цієї влади публічно. Виступив перед театром: сказав, що мені соромно, що білоруси у формі можуть чинити таке мракобісся щодо інших білорусів. Але я пишаюся тим, що білоруси вийшли за свободою й нас так багато.Мітингарям треба було діяти жорсткіше. На жаль, Лукашенко превентивно кинув за ґрати лідерів із досвідом подібних масових акцій. Також протестувальники не взяли під контроль телебачення — що дало б змогу мобілізувати ще більший ресурс. Пам'ятаю, як ми йшли колоною й перед нами стояв невеликий ланцюжок міліціонерів. Керівник маніфестації запропонував усім — а це 50-100 тисяч людей — повернути ліворуч. Тоді могли б дійти до президентського палацу і взяти владу в свої руки. Але натовп повернув праворуч, до порожнього будинку уряду.Так, у підсумку чимало людей пішли з системи — чиновники, навіть хтось із силового апарату. Але цього для падіння режиму виявилось замало.Павло Латушко, колишній міністр культури й посол Білорусі у Франції та прибічник протесту, вітає своїх прихильників та журналістів дорогою до Слідчого комітету Білорусі в Мінську 25 серпня 2020 року. AP/Sergei GritsПро виїздЯ принципово не хотів їхати з Білорусі. На випадок затримання постійно мав із собою договір з адвокатом та ліки. Думав: якщо затримають, піду до вʼязниці й буду заручником цієї системи. Тоді, здається, першого вересня мені зателефонувала дочка: "Тату, ти чув, що про тебе сказав Лукашенко?" А він сказав, що Латушко перейшов червону лінію й понесе відповідальність. Я в цей момент перебував в одній з держустанов, оформлював нотаріальні документи. Мені сказали, що будівля фактично оточена.Я зателефонував до послині однієї із західноєвропейських країн, яка вже кілька разів рятувала мене від затримання. Вона взяла мене під руку — і на очах у міліції й спецназу провела в дипломатичну автівку. Згодом посли Литви й Польщі почали переконувати мене залишити країну. Вмовляли мене з шість годин. Зрештою, посол Польщі взявся особисто вивезти мене з Білорусі. Це врятувало мені життя.Про повномасштабне вторгненняБезумовно, у 2020-му Путін досяг із Лукашенком домовленості, що той стане союзником Росії у повномасштабній війні проти України.У 2022-му білорусів шокувало, що Лукашенко надав територію та інфраструктуру Білорусі для нанесення ударів по Україні. Тоді білоруси вийшли на протест, було понад 1600 затримань, арештів, кримінальних справ. У Білорусі зʼявився партизанський рух тисячі пішли воювати на боці України в полку Калиновського й інших підрозділах сил оборони.Коли ми чуємо заяви Кремля, де заперечують державність і право на існування українського народу — думаю, кожен тверезомислячий білорус розуміє, що про білоруський народ Путін думає не краще. Для більшості представників демократичних сил євроатлантичний вибір став очевидним.Читайте також: Ордер на арешт диктатора Лукашенка: чого боятись білоруському фюреру?Про відповідальність ЛукашенкаМи намагаємось притягти Лукашенка до відповідальності перед міжнародним правосуддям за кількома напрямками. Передусім — за злочини проти людяності в Білорусі, які призвели до масового виїзду цивільних. Також — за незаконне вивезення українських дітей. Ми зібрали докази, які доводять: Лукашенко як керівник так званої Союзної держави виділив гроші й організував вивезення не менше трьох із половиною тисяч дітей на територію Білорусі. Ми як організація підтримуємо створення спецтрибуналу за агресію проти України.Павло Латушко (ліворуч) з лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською у Варшаві 26 січня 2025 року. Громадяни Білорусі організували у столиці Польщі марш проти нечесних президентських виборів на батьківщині. Getty Images/SOPA/Marek Antoni IwanczukПро майбутнєПопри атмосферу страху й терору білоруси зберегли віру в демократію та свободу. Демократичні сили країни створили свої інституції, у нас є обрана президентка, перехідний кабінет, підзвітний представницькому органу — Координаційній раді. Його склад обрали білоруси — хоч і невеликою кількістю. Але його визнає, наприклад, Сенат Польщі й він має право брати участь у засіданнях ПАРЄ.Звісно, ми розраховували, що через рік або через два переможемо. Але я не можу припинити боротись, поки є загроза суверенітету моєї країни, доки у в'язницях Білорусі лишаються тисячі політичних в'язнів, серед яких і мій двоюрідний брат. Систему може зламати лише система.Анастасія "Сєвєр" Махомет.Доброволиця, екскерівниця медичної роти Полку імені Кастуся Калиновського. Восени 2021-го залишила Білорусь через переслідування за участь у протестах, мешкала в Україні. Навесні 2022-го очолила медроту й брала участь в евакуації поранених бійців, зокрема, у Сєвєродонецьку та Бахмуті у період штурмів міст. Наприкінці осені 2023-го залишила полк, а згодом і військо. Наразі мешкає в Україні, де планує працювати в цивільній медицині. Отримала від Володимира Зеленського орден "За мужність".Читайте також: В Україні воює білоруський полк "Погоня"Про 2020-йНа момент протестів я навчалася в медичному університеті. Працювала в пологовому у відділенні патології вагітності, а під час пандемії ковіду нас закинули працювати з хворими на нього. Тоді влада якраз казала, що ковіду немає.Насправді "саджати" почали вже десь навесні. Якось хлопців "забирали" в центрі міста, бо вони просто були у білих майках.Влітку я завжди сплю не вночі, а вдень. Після голосування прокинулась після девʼятої вечора — і вже скрізь кажуть, що Лукашенко набрав понад 80%. У мене почався істеричний сміх: якби він тоді заявив, що набрав 55%, — думаю, білоруси б це “схавали”. А тут понад 80%, а ти не знаєш жодної людини, яка б за нього голосувала. Десь за півгодини пропадає інтернет. Але був VPN, тому ми щось знали, та й у Мінську бачили заграву за вікном, там усе вибухало. А в новинах розповідають: усе добре, Дожинки плануються.Коли протести стали мирними, я почала виходити.Екскерівниця медичної роти Полку імені Кастуся Калиновського Анастасія "Сєвєр" Махомет. Фото з особистого архіву, надане СуспільномуПро виїздЗвісно, ти ходиш у двох трусах і в "термусі", бо в будь-який момент можеш "загриміти" на Окрестіно. Я розуміла, що за мною стежать. Заходиш вранці в автобус — а там сидять мужики з бритими скронями, такі дуже нецивільні люди в цивільному. На зупинці один із них виходить — інший такий же заходить. У нас в універі був Telegram-канал, я давала адмінам інформацію про суди над нашими хлопцями. Тож відстежували по камерах, де я перебуваю, приходили в лікарню. А тоді й додому почали приходити, коли мене не було.Спершу я не хотіла нікуди їхати. Наставила барикад перед дверима на випадок, якщо за мною прийдуть. Їх би це не зупинило — але я встигла б попередити, що за мною прийшли. Закрилась вдома, посиділа, поплакала — а тоді зібрала речі й поїхала. У листопаді 2021-го опинилась в Україні. План був працювати і завершувати перервану інтернатуру.Читайте також: Білоруський батальойон увійшов до складу Збройних сил УкраїниПро приєднання до військаА тут — добрий день, сховалась, називається. Напередодні вторгнення я цілком серйозно казала: та ну, яка війна? А потім стояла на балконі у себе в Броварах і дивилась, як бомблять Київ. Так склалося, що найбільші запити на медиків були
- Останні
- Популярні
Новини по днях
11 серпня 2025
