Про кремлівську пропаганду у храмах УПЦ МП в Україні: патологічна загрузлість у “русском мірє”
Правда очі ріже. Так можна охарактеризувати реакцію середовища УПЦ МП на виявлені в її храмах, монастирях та інших осередках книжки та періодику, в яких прославляється “русскій мір”, московські святі та імперці, – речники типової великодержавної російської ідеології. І де нічого не говориться про Україну чи український народ як окремішній від росіян.Уже впродовж декількох місяців таку друковану російську пропаганду фіксує у храмах УПЦ МП у Чернівцях доктор філософських наук, доцент, заступник декана філологічного факультету Чернівецького національного університету Олександр Бродецький. Робить фото і описує, що саме на них є цікавого, представляє це у соціальних мережах, зазначає видання РІСУ. І це дуже не подобається клірикам і активістам Московського Патріархату на Буковині, зважаючи на їхню реакцію, публікації та коментарі. Дійшло до фізичного насильства з боку представників УПЦ МП.Для чого доктор наук відвідує храми УПЦ МП, збирає докази російської пропаганди там та виносить це все на широкий загал — про це та дотичне у розмові з Олександром Бродецьким.— Пане Олександре, нещодавно знову стався інцидент агресії представників УПЦ МП щодо Вас. Розкажіть детальніше як це сталося, що обурило нападників?— З Вашого дозволу почну із ширшого контексту. У лютому 2025 р. я побачив, що в крамниці Святодухівського собору “У”ПЦ (саме так подає цю назву Олександр Бродецький — ред.) МП у Чернівцях продаються молитовники із рясною дозою звеличення історичних осіб, важливих для ідеї російської державності, точніше навіть “великодержавності”, імперськості.Я привернув тоді до цього увагу у ФБ-дописі. Відтак ще кілька разів, заходячи у чернівецькі храми “У”ПЦ або в їхні прихрамові крамниці, я помічав молитовники, акафісти, іншу літературу, що рясніла ідеями русского міра. Чого вартий тільки продаж у квітні цього року двох видань “Православного молитвослова на всякую потребу”. Вони видані в Україні — одне видання у Краматорську, друге — у Почаєві, у 2009 і 2011 рр. Тобто вже, коли Україна багато років була незалежною. Однак у цих виданнях цілий розділ — “Молитвы за Отечество”. І таким “отечеством” для українських вірян подавали Росію! Я писав про це і в блозі на РІСУ.Ці молитовники благословляли до друку та вжитку і нині чинні митрополити “У”ПЦ — Филип Осадченко (він зараз, як і тоді, очолює в “У”ПЦ синодальний відділ релігійної освіти, катехізації та місіонерства) та Володимир Мороз (намісник у Почаївській лаврі).І ось у храмах “У”ПЦ на четвертому році війни таке поширюють.Ті два видання з молитвами за Росію і за її воїнство були на полицях крамниці, з цінниками — у храмі жіночого монастиря в Чернівцях (вул. імені У. Кармелюка). Повторюю, у квітні 2025 року. Монахині на моє прохання показали мені ці та інші книжки. Я їх погортав і був шокований. Зробив ряд світлин. Відтак прокоментував це у ФБ-публікації.Упродовж весни — початку літа 2025 р. я також привертав увагу до фактів величезної питомої ваги у храмах “У”ПЦ ікон російських (часто лише місцево шанованих) святих, зокрема, імператора Ніколая ІІ, який підтримував шовіністичний, по суті, фашистський “Союз русского народа"; молитовних згадок у текстах про те, що важливе саме для Росії та її імперської свідомості.Читайте також: Репортаж із Корецького монастиря на Рівненщині , який й досі підпорядковується РПЦ та Гундяєву й славить їх та РФНавіть правила поводження у храмі у кафедральному соборі Чернівців вивішено ті, які написав російський діяч, єпископ Афанасій Ковровський (Сахаров). І, звісно, російською мовою. До речі, цей єпископ — також співавтор “Службы всем святым в земле Российской просиявшим”.Правила поводження в храмі — це не якийсь ексклюзивний текст. Переконаний, аналогічні рекомендації не раз давали й інші священнослужителі в різних країнах. Однак дуже символічно, що тут зберігають версію саме російського автора. З підписом, що це він. Така собі просто патологічна загрузлість у “русском мире” — і в дрібному, і у вагомому. Усе “під копірку” з російського.Ще мене навесні вразила розкладена у притворі Миколаївської церкви в Чернівцях добірка газет, виданих понад 10 років тому в Україні та Росії, але з такою рясністю етнофілетизму та кондового російського націоналізму, що це просто в голову не вкладалося. Ці газети виклали на відповідному столику, аби, виходячи з храму, віряни їх читали. Там і славослів'я Гундяєву, і тези про винятковість “русскіх", і в кожному числі — календар з видатними для Росії постатями: можновладцями, генералами, сановниками, єрархами і т.д. Це роками видавала “У”ПЦ в незалежній Україні (мабуть, передруковувалося з російських газет), і українського там нічого немає.Звісно, я сповіщав громадськість і про це. В мене є чимало фото і відеофактів. Дописи зі світлинами й відео набули істотного поширення. Сподіваюся, хоч деякі віряни Буковини, котрі сприймали за чисту монету декларації “У"ПЦ про розрив із Росією, через критичне мислення й факти змогли зробити самостійні висновки, чи це відповідає дійсності. До речі, “У”ПЦ ж стоїть на тій позиції, ніби і до 2022 р. вона була “самостійна і незалежна в управлінні”, “з правами широкої автономії”. Але насправді бачимо, що десятиліттями зберігалася цілковита ідентичність із усім, що в РПЦ. Я не тільки про віру, звісно, а про культурне й політичне обрамлення.Підкреслю: ті молитовники — це ж не просто література. Ті ікони — це ж не просто живопис. Це література й артефакти, призначені для сакрального вжитку. Їхній зміст особливо впливає на емоції та смисли людей, посилює довіру до всього, що там сказано чи зображено. А сказано там чимало такого, що Росія використовує як ідейний локомотив своєї агресії, її “виправдання". Якоюсь мірою зміст тих газет, брошур, книжок — це така тривала підводка до ідеї і практики “священної війни” (за Гундяєвим). Тож і релігійна структура в Україні, яка у своїх храмах це досі культивує, сприяє тому, що вигідно державі-агресору.Це я окреслив контекст. А конкретно про події 21 липня…Я зайшов у Святодухівський собор. Біля трибуни для молитов, на столику, в око впав “Акафистник". Розгорнувши, побачив, що його також благословляв до друку чинний голова катехизаційного, місіонерського й освітнього відділу “У”ПЦ митрополит Филип Осадченко. Я вже згадував благословленні ним книжки з молитвами за російських воїнів.Тож закономірно, що я хотів дослідити, чи є щось подібне і в цій книжці. Адже книжка — в актуальному молитовному використанні. Тут і тепер, а не десь в архіві. Я встиг побачити та сфотографувати зміст і називання в акафістнику київської княгині Ольги — “Российской". Також побачив молитовні звернення до Алексія Московського, Ксенії Петербурзької тощо.Але одразу до мене підлетіли дві церковні жінки. Здійняли крик, наголошували, що в храмі заборонено фотографувати. Вигукували образливі фрази: “сатана", “іуда іскаріотська", хапали за руки, лементували: “Геть звідси!” Відтак одна із них стала штовхати мене у спину — до виходу. Я не чинив жодного фізичного опору. Це для мене принципово.Учасники агресіїА далі були події на подвір'ї храму. Обзивання, прокльони, зневажання мене і моєї професії з боку низки працівників храму та парафіян. І кульмінація — напад на мене з ударами віником, хапання одним із чоловіків мене за горло, жбурляння мого смартфона об асфальт. Особливо посилили вони свій гнів, коли зрозуміли, що я викликав поліцію. Тобто, знаючи, що їде поліція, не зупинилися в образах і стусанах, а навпаки. Я зумів записати на відео фрагменти їхнього шаленства, і це є в Мережі. Попри те, що вони кинули об землю смартфон, він хоч і пошкодився, та не вийшов повністю і ладу. І світлини та відео є.Їхній головний “аргумент” пояснення своєї агресії: фото і відеозйомка заборонена внутрішніми правилами. Але ж храм і його подвір'я — це громадський простір. Якщо до мене як науковця є запит громадськості, ЗМІ про те, чи наявні якісь зміни в соборі в аспекті збереження чи усунення проімперської літератури, то як мені інакше отримати інформацію? Це безпеково важливі речі. Адже це щоденний вплив на вірян — громадян України.– Ви писали у соцмережі про реакцію поліції. Чи є надія, що таки Ваша заява в поліцію отримає розвиток?– Сподіваюся. Мене запрошували до дізнавача, я бачив, що дізнавач справді досліджував наявні відео події. Було зі мною зроблено слідчий експеримент — мене просили відтворити, як відбувався напад. А днями бачив сповіщення одного зі ЗМІ, яке повідомляло, що поліція йому підтвердила відкриття кримінального провадження щодо нападників.— А до СБУ Ви зверталися з приводу цієї очевидної і об’єктивної пропаганди на користь країни-ворога?— Коли я десь у лютому-березні 2025 р. став викладати на своїй ФБ-сторінці світлини продажу русскомірних книжок у храмах “У"ПЦ — зі своїми коментарями та поясненнями — це набуло багатьох поширень та резонансу.Люди писали в коментарях: а де ж СБУ, коли на четвертому році війни таке робиться?І ось десь через місяць, коли вже у храмах “У"ПЦ стали обережнішими, і в деяких зняли з вітрин ту літературу (хоч в інших храмах вона ще залишалася — з цінниками, як от у жіночому монастирі на вул. Кармелюка), — мені зателефонували з СБУ і попросили про зустріч.Зустріч відбулася, і я сказав те, що і так було публічно на моїй сторінці: про факти продажу у храмах книжок із молитвами до шовіністичних російських діячів, за “российское отечество”, “воінов” і т.д.Мені важко судити, якими були подальші дії працівників Служби. Однак у процесі розмови пролунало щось на кшталт: якщо ідеться про сакралізацію історичних персонажів, хай вони і імперські символи та провідники, це не передбачає якихось санкцій. Так висловився працівник СБУ.До речі, ще раз повернуся до епізоду із газетами в Миколаївському храмі на вулиці Руській.У той день я вийшов із корпусу університету на Соборній площі після занять. Був дощ. Усе схиляло якнайшвидше сідати у транспорт і додому. Але щось внутрішньо — попри дощ — говорило: пройдися до Миколаївської церкви. А це теж, як і собор
- Останні
- Популярні
- Серпень, 01
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
2 серпня 2025
