Виховала безліч дітей, а на старості – у притулку: як в Україні виживають самотні старенькі люди?

31.07.2025, 02:39 meta.ua

На початку липня уперше на київському фестивалі "Кураж" з’явився простір для людей поважного віку за ініціативи благодійного фонду "Юлині бабусі". Сюди благодійники привезли своїх підопічних – самотніх стареньких із притулків, подарувавши їм таким чином дивовижне свято й розраду для душі. Адже в пансіонах їжі та комфорту вистачає, а ось розкоші спілкування, культурних розваг і уваги – усе ж таки чортма. Справжньою зіркою цього заходу стала Людмила Вердієва – 83-річна бандуристка.

"Мої учні ніколи не будуть бандитами" і як можна жити в Україні на пенсію

Людмила Кирилівна – музикантка та педагогиня, напевно, від Бога. Адже музикою вона займається все життя, починаючи з дитинства. А викладала її – 45 років: і всі – від душі.

Мені було 12 років, коли сестра взяла мене за руку та повела в музичну школу. І я заспівала їм, кажучи, що хочеться грати. У мене голос був непоганий. Тож, моїм інструментом стала бандура, адже вона потребує вокального акомпанування

Уже тоді улюбленою піснею маленької дівчинки Люди була українська народна "Місяць на небі". Саме її вона заспівала першою, так би мовити, на пробах:

Це була моя перша пісня в музичній школі. Хоча ще наче не до віку. Мені було лише 12 років – а я вже любила про любов співати. І завжди любила такі наспівні пісні

Так понад 70 років тому пані Людмила почала співати й грати. Потім закінчила музичну школу, за нею – Київське музичне училище ім. Р. Глієра. І почала працювати: спершу за розподіленням – працювала в Чернігівській філармонії музиканткою. А трохи згодом, за власним бажанням, почала викладати діткам у музичній школі. Першою школою в кар’єрі Людмили Кирилівни була Димерська, потім вона працювала в Білогородці та кількох НЗ у самому Києві.

Я з учнями їздила по концертах, і навіть возила їх у різні міста на концерти музичних училищ, агітувала бувати на концертах у Києві. Усе, щоб їх зацікавити, щоб вони пішли музичним шляхом. І вони так і зробили. Мої учні були учасниками різних груп бандуристів, виступали на міжнародних музичних конкурсах і концертах.

Ми з ними до сих пір спілкуємось, і вони люблять до сих пір вчитися та самі вже тепер навчають дітей в музичних школах. Я впевнена, що мої учні не будуть ніколи бандитами, а будуть хорошими людьми, гарними слухачами театру і всіх таких музичних фестивалів. Вони вже є хороші люди й дуже люблять свій інструмент

Сьогодні пані Людмилі – 83 роки. І вона живе в Будинку ветеранів сцени. Адже не має власного житла, діти, онуки й правнуки через війну – за кордоном, а старенькій уже важко самостійно повноцінно за собою доглядати.

Довідково. Будинок ветеранів сцени ім. Н. М. Ужвій — єдиний в Україні геріатричний стаціонарний заклад медико-соціального обслуговування самотніх ветеранів сцени похилого віку, які потребують щоденної сторонньої допомоги.

У цьому Будинку я вже 6 років. Умови тут хороші: я маю окрему кімнату, моє утримування тут здійснюється за рахунок пенсії (автоматично відраховується 75%). Але сюди звичайно важко було потрапити: це єдиний такий притулок на всю Україну.

Не поїхала з дітьми за кордон, бо вже важко переносити такі складні дороги, але головна причина – усе моє життя в Києві: учні, друзі та навіть робота ще була. Півтора роки тому я ще очолювала хор "Рідні Нивки"

Нині вже за станом здоров’я Людмилі важко працювати та пересуватися по Києву громадським транспортом. Тому хор вона залишала й спостерігає за його концертами в Ютубі.

Але все ж таки душа тягнеться до мистецтва. І знову Людмила Кирилівна, завдяки допомозі благодійників, грає, співає та має культурне життя. Особливим щастям став міні-концерт на модному світському київському заході "Кураж". Тут, як і завжди, вона дарувала людям наші народні пісні:

Я завжди дуже любила українські пісні, багато їх грала, і учнів своїх їм учила. І сьогодні їх грала, бо українські народні пісні люблять усі

"Я вже майже місяць у захваті": участь Будинку ветеранів сцени у модному фесті

Особливо радує стареньких те, що простір для людей поважного віку на фестивалі "Кураж" з’явився вперше, але не востаннє – на майбутнє планується регулярна участь в "Куражах", якого пані Людмила та її друзі з притулку чекають з нетерпінням.

Адже для них це чи не єдина можливість доста поспілкуватись з різними цікавими людьми та побувати десь поза межами притулку, а також навіть просто поласувати смаколиками:

Приємністю в тому просторі для мене був навіть виноград, адже я його вже так давно не куштувала

На локації можна було пограти в настільні ігри, зокрема старенькі охоче грали в шахи, відпочити з книжкою, а також там була невеличка імпровізована сцена, де і виступила Людмила Кирилівна:

Було дуже приємно, що просто перехожі люди звертали увагу на мою гру, зупинялись, слухали й навіть ішли до мене від загальної "великої" музики фестивалю. Я вже майже місяць перебуваю в захваті від тієї події – досі вона мене радує

Дуже тішить, що це не перший і не останній культурний захід "Юлиних бабусь" для стареньких з притулків. Адже пані Людмила – ще велика щасливиця з-поміж інших. По-перше, вона має здоров’я виїжджати з пансіонату. А по-друге, її пансіонат – у межах Києва, де культурних заходів вистачає. А ось багатьом іншим самотнім стареньким, які мають серйозні захворювання та проживають в інших містах чи селах, це недоступно. Тож, маєте таланти та добре серце – завітайте в будинки престарілих та розважте їх музикою, віршами, науковими лекціями тощо.

А якщо не можеш – долучись гривнею

Але щодо комфорту в пансіонах, можливості якого теж обмежені, наразі "Юлині бабусі" оголосили збір для будинку престарілих у селі Прибірськ на Київщині, куди переїжджають старенькі з прифронтових територій. Мета – 300 000 грн на дах нового корпусу притулку.

Долучитися до збору можна і гривнею, і двадцятьма на банку або за посиланням.

Довідково. Благодійна організація “Благодійний фонд “Юлині бабусі” заснована 2022 року. Основна сфера діяльності – опіка та піклування над одинокими літніми людьми, літніми людьми з будинків-інтернатів, будинків престарілих та на деокупованих територіях.

Фонд забезпечує продуктами харчування, засобами індивідуальної гігієни, ліками, необхідним обладнанням та інвентарем, влаштовує дозвілля для мешканців підопічних закладів тощо.

Під постійною опікою фонду більше 1100 людей у 9 закладах на Київщині, Житомирщині, Дніпропетровщині.

Фото: Михайло Ваколюк.

Читати повністю…