Після Ірану — Сирія. Навіщо Ізраїлю нове загострення на Близькому Сході

26.07.2025, 08:29 dsnews.ua

Після втечі до Росії сирійського диктатора Башара Асада і зміни влади в країні, де протягом 13 років тривала громадянська війна, досягнути сталого миру не вдається. Сирія є дуже барвистою за етнорелігійним складом населення і цю барвистість продовжують використовувати зовнішні сили. Черговий спалах конфлікту спричинений саме цим.

Тимчасовий президент Сирії Ахмед Аш-Шараа обіцяє забезпечити рівність всіх етнорелігійних груп та наголошує на територіальній цілісності своєї держави. Однак на ділі виходить інакше. І не завжди у цьому провина нової влади, радше вона ще не має тієї сили, яка дозволить забезпечити повернення до мирного життя. Так сталося цього місяця, коли бедуїни атакували провінцію Ес-Сувейда, переважно населену друзами. За повідомленням Bloomberg, серед загиблих десятки друзських мирних жителів. В мережі з'явилися відео, на яких бойовики у будинках знищують портрети друзських релігійних діячів та видатних осіб, а також голять вуса літнім друзам, що вважається образою культури та традицій. У відповідь друзи атакували райони, населені бедуїнами, змушуючи тамтешніх мирних жителів тікати до сусідньої провінції Дераа. За інформацією правозахисників, протягом боїв у Ес-Сувейді загинуло приблизно 900 людей, переважно цивільних. Також повідомляється про позасудові страти і викрадення.

У протистоянні друзів і бедуїнів урядові війська підтримали других. Точніше, офіційний Дамаск стверджує, що війська увійшли до провінції для забезпечення перемир’я і стріляли лише у відповідь, однак правозахисники наголошують, що кількість жертв зросла саме після введення військ. 15 липня армія Ізраїлю завдала ракетних ударів по сирійських військах у Ес-Сувейді, а наступного дня і по урядових будівлях у Дамаску. Аш-Шараа звинуватив ізраїльтян у намірах зірвати мирний процес у Сирії і пообіцяв не допустити втягування своєї країни у війну, мета якої "роздробити Сирію і посіяти міжконфесійний хаос". У свою чергу прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що удари по сирійській території викликані необхідністю "захистити братів-друзів від банд режиму".

17 липня урядові війська почали виводити з провінції Ес-Сувейда, про відведення своїх угрупувань заявили і бедуїни. До Ес-Сувейди увійшли гуманітарні конвої, проте, за повідомленням державного інформаційного агентства Сирії SANA, друзькі ополченці та лідер цієї релігійної групи Хікмат аль-Хіджрі розвернули урядову делегацію, яка супроводжувала конвої. Станом на зараз Ізраїль і Сирія за посередництва посла США в Туреччині Томаса Барака намагаються домовитися про тривале перемир’я.

Окремі аналітики скептичні через позицію Нетаньягу. Нагадаємо: Євросоюз закликав Ізраїль припинити обстріли Сирії, а у Вашингтоні запевняють, що Дональд Трамп був "заскочений зненацька" діями ізраїльтян. Наскільки це відповідає дійсності, сказати складно, враховуючи дуже хороші особисті стосунки Нетаньягу з Трампом, але експерти вказують на деструктивну позицію нинішнього ізраїльського керівництва щодо Сирії. Владі якої потрібно сприяти, щоб вона змогла зупинити багаторічні внутрішні чвари, які продовжують розривати змучену війною країну, а не заважати. Однак в Ізраїлі багато хто вважає інакше.

Друзи — цікава релігійна група, яка протягом століть зберігає унікальну релігію з вірою у переселення душ та свій побут. Найчисельніша друзька меншина мешкає саме в Сирії (за різними оцінками, від півмільйона до сімсот тисяч), а також в Лівані, Ізраїлі (близько 150 тис.) та на Голанських висотах, фактично анексованих Ізраїлем у Сирії у 1981 році. Друзи мають давні гарні стосунки з ізраїльтянами і служать в ЦАХАЛ. Після зміни влади в Дамаску ця меншина не знайшла спільної мови з новим ісламістським урядом. У той же час аш-Шараа складно домовитися і з бедуїнами. Вони хоч і мусульмани-суніти, однак управляються місцевими кланами. Між бедуїнами і друзами конфлікт давній. І завжди Ізраїль виступав з підтримкою друзів.

Але нинішній виток ізраїльсько-сирійського протистояння деякі аналітики пояснюють не стільки захистом друзької меншини Сирії, стільки небажанням Єрусалиму посилення влади в Дамаску. Власне, ізраїльські воєначальники цього і не приховують. Начальник Генерального штабу Ізраїлю Еяль Замір заявив, що армія продовжить заважати Сирії та руху "Хезболла" в Лівані набувати стратегічних можливостей, а також домагатиметься збереження свободи дій на території Сирії. Сирійський уряд не підтримує іранських проксі "Хезболла" і, за логікою, мав би виглядати союзником Ізраїлю проти Ірану, ударів по якому ЦАХАЛ завдавав у червні, натомість бачимо загострення конфлікту з сирійцями. Чому?

По-перше, Нетаньягу та його воєначальники можуть вважати, що з часом Сирія спробує повернути контроль над Голанськими висотами. Тому навколо них створюється буферна зона. І тому, можливо, друзи в провінції Ес-Сувейда не хочуть йти на контакт із Дамаском. Так підтримується режим невизначеності і нестабільності. По-друге, хоча аш-Шараа і намагається навести лад у своїй країні, він усе ж представляє ісламістські сили, а, отже, небезпечні для Ізраїлю. Існує припущення, що останній за часом напад бедуїнів на друзів міг бути спровокований ісламістами навмисно, щоб відволікти ізраїльтян від бойових дій у Секторі Гази. Але ініціатори помилилися в оцінці відповіді Ізраїлю — той відразу завдав ракетних ударів. Простіше кажучи, в оточенні аш-Шараа не всі хочуть миру. Як не всі хочуть миру і в Ізраїлі.

Ті в ізраїльському суспільстві, хто втомився від вічної війни, яка загострюється в періоди урядування Нетаньягу, рекомендують звернути увагу на час удару по Сирії. 16 липня прем’єр мав постати перед судом у справі про корупцію. Ну, а який суд, якщо ескалація з сирійцями. Крім того, Ізраїль після розпаду коаліції опинився на порозі дочасних парламентських виборів. які, на думку противників прем’єра, призведуть до втрати ним посади. Тому війна на всі боки виглядає як спроба зачепитися за владу.

По-третє, в сирійському геополітичному котлі дуже важливу роль відіграє Туреччина, її посилення у близькосхідному регіоні не влаштовує Єрусалим. Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган займає різко антиізраїльську позицію у питанні Палестини, тож в Ізраїлі можуть цілком обґрунтовано остерігатися, що Сирія в разі стабілізації ситуації в цій країні зможе перетворитися на форпост турецьких інтересів. Які суперечать ізраїльським.

Для головних гравців на Близькому Сході дуже важливе значення має те, у кого є власні проксі-сили. Іран впливає на "Хезболлу", ХАМАС, єменських хуситів та сирійських алавітів, Ізраїль — на сирійських друзів, Туреччина, допомігши повалити Асада, нейтралізувала сирійських курдів та отримала здатність впливати на Дамаск. Отже, як бачимо, доки не буде нівельована загроза війни чужими руками, про тривалий мир на Близькому Сході, на жаль, годі й говорити.

Все найважливіше за сьогодні читайте на наших сторінках вFacebookіTelegram

Читати повністю…