Російські військові кореспонденти з Криму: які завдання поставив Кремль і яку війну показують кримчанам?
Російські військові кореспонденти поділяються на дві категорії: ті, хто працюють в офіційних російських ЗМІ, та військові кореспонденти-блогери. Аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова понад три роки досліджує матеріали і тих, й інших.
«Так звані військові блогери в основному ведуть свої телеграм-канали, де мають досить багато підписників. Вони можуть робити вигляд, що періодично критикують владу, але все одно повторюють ті самі наративи, що й державні, які працюють на державні медіа або взагалі російські медіа, так звані військові кореспонденти. У тих військових кореспондентів, які працюють у державних та інших великих медіа, у них дійсно немає ніякої критики влади, вони просто виконують ті завдання, які їм дають зверху. Тобто вони виправдовують агресію, намагаються відбілити воєнні злочини росіян і обставити це все, що це подвиги насправді, а не злочини», – зазначає аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
28-річний кримчанин Олександр Федорчак був військовим кореспондентом російського видання «Известия». На його похоронах лунали фрази про те, що «робота військового кореспондента взагалі безумовно складна» і про те, що «саме завдяки військовим кореспондентам ми дізнаємося справжню правду».
У 2022 році Федорчак їздив на окуповану частину Херсонської області як військовий кореспондент «Крым 24».
«Є відчуття, що українська армія воює не тільки проти наших солдатів, але й проти мирного населення своєї ж країни. Ось один із прикладів. На цьому місці раніше був триповерховий магазин одягу, але після прямого влучання повністю зруйнувалися третій і другий поверхи. Конструкція може обвалитися в будь-який момент. Обстріли українських націоналістів тривають і зараз», – розповідав Федорчак своїм телеглядачам.
Федорчак був убитий 24 березня 2025 року поблизу селища Михайлівка Луганської області. Російські ЗМІ стверджують, що в машину влучив HIMARS. Разом із Федорчаком загинули співробітники телеканалу Міноборони РФ «Звезда»: оператор Андрій Панов, їхній водій Олександр Сіркелі, а пізніше помер військовий кореспондент «Звезды» Микита Гольдін.
Незабаром після похорону могилу Федорчака спалили. Як і могили трьох військових на цьому ж кладовищі в селищі Нижньогорський у Криму.
Федорчак у своїх матеріалах називав захоплені російськими військовими території України «звільненими», а українських військових – «бойовиками». Федорчак не приховував, що займається пропагандою.
«Чудово, що у нас є можливість працювати, тому що, наприклад, в українській пропаганді, наскільки я знаю, чисто українських журналістів на передову не пускають, там працюють в основному західні ЗМІ. Звичайно, кожен подає інформацію по-своєму, і вона, на мій погляд, є досить однобокою. Об'єктивності на війні бути не може. Ти як людина, чия країна воює, апріорі займаєш сторону своєї країни, своєї батьківщини, але я вважаю, що ми подаємо інформацію набагато якісніше, ніж наш противник», – розповідав він в одному з інтерв'ю.
Після діяльності на каналі «Крым 24» Федорчак виїхав до Росії – працювати разом із дружиною на каналі «Звезда», що належить Міністерству оборони РФ. Пізніше почав працювати в російському виданні «Известия». Фотографувався на тлі зруйнованого Бахмута, на тлі «Азовсталі».
Якщо спочатку на війну їздив у цивільному одязі, то в останні роки – постійно у військовій російській формі, жодними розпізнавальними знаками не відрізнявся від солдатів РФ.
«Я так бачу, що ось ці Коц, військовий кореспондент Котенок – вони ж усі ходять, дійсно, багато хто з них ходить у військовій російській формі. Тобто у них немає якихось жилетів «преса», якихось спеціальних шоломів «преса», тому що у них преса – це частина військової машини по факту. Їздять у цій формі, хизуються цим. І вони самі вважають, що вони – частина військової машини, тому що у них немає поділу між церквою, журналістикою, армією», – ділиться своїми спостереженнями аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Кримчанин Юрій Авдєєв багато років пропрацював на кримських телеканалах, у різних пресслужбах, працював і в партії «Русское единство» Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов). Після окупації Криму Росією з 2018 року був кореспондентом каналу «Крым 24».
У 2022 році Авдєєв їздив як військовий кореспондент на окуповані території Херсонської та Запорізької областей. У його сюжетах лунали фрази російської пропаганди про «українських нацистів», про інтереси Росії, цілі війни називав «наші цілі», говорив про «денацифікацію і демілітаризацію». І режисирував військових для виступів, наприклад, щоб вони кричали хором. Усе це – приклади тільки з одного сюжету про батальйон Судоплатова.
Аналітикиня Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова зазначає, що російські військові кореспонденти мають 10-12 загальних однакових наративів, які вони системно поширюють, а деякі урізноманітнюють своїм креативом.
«Якщо уважно вивчати, сортувати, аналізувати ці висловлювання, в принципі, вони зводяться до одного: виправдання війни, агресії, спроби геноциду. Ось тими кількома вигаданими російським командуванням, російськими керівниками наративами – що вони воюють з нацистами, намагаються забезпечити безпеку росіян, звільняють окуповані нацистами території та виконують різноманітні військові завдання, які їм поставив їхній президент. І ось на цьому базується вся ця бравада, риторика і всі ці постановочні їхні виступи з окопів, вони зараз робляться тільки з цією самою метою – щоб підтримувати ось цей російський наратив, щоб він не зникав з мізків населення, для якого вони ведуть мовлення», – зазначає Ірина Седова.
За посиланням – сюжет, в якому Авдєєв показує російське будівництво в окупованому Маріуполі та заявляє: «Компенсаційний центр на 200 осіб щойно здали в експлуатацію. Тут живуть ті, хто втратив дах над головою через обстріли ЗСУ».
У сюжетах військових кореспондентів Росії про мирну інфраструктуру завжди закладається ідея про те, що в руйнуваннях винні Сили оборони України, зазначають правозахисники.
«Це у них ще один великий напрямок роботи, що стосується дегуманізації та дегуманізації українських військових. Це прямо цілеспрямована величезна робота, яку вони всі проводять, без винятку. І блогери, і не блогери, і просто журналісти в ефірах російських телеканалів. Вони постійно розповідають, що українці самі себе бомблять, що вони підробили Бучу, що вони самі підірвали Каховську ГЕС. Звичайно, що Маріуполь теж самі бомбили. Самі себе вбивають», – каже Ірина Сєдова.
Ще в одному сюжеті Авдєєв стверджує, що на окупованій Херсонщині вже радіють приходу Росії.
«І настає прозріння для місцевих жителів. Вони розуміють, що спецоперація – це звільнення. Звільнення від брехні, звільнення від фашизму і бандерівського свавілля. Працюйте, брати», – каже Авдєєв у сюжеті.
У Постійному представництві президента України в АРК зазначають, що в цілому в російських ЗМІ простежуються однакові маркери, характерні не тільки для військових кореспондентів.
«Це висвітлення, умовно, підтримки з боку окупаційної влади та допомоги російським військовим. Тобто всю допомогу вони активно показують для того, щоб продемонструвати перед Кремлем, наскільки вони, місцева влада, залучені в ці процеси, щоб довше утриматися при владі. Друге – це для підвищення і заохочення мобілізації, незаконної мобілізації на тимчасово окупованих територіях. З одного боку – формування ненависті для цього психологічного кроку, а з іншого – стимулювання, щоб люди йшли і долучалися. І ще трек – це для залучення цивільного населення до волонтерської діяльності, саме в напрямку допомоги російським військовослужбовцям. Це три основні треки, які виконують військові кореспонденти, для чого їх використовує окупаційна влада Криму в тимчасово окупованому Криму», – говорить заступник Постійного Представника Президента України в АРК Денис Чистіков.
Прокуратура АРК і СБУ проводять досудове розслідування за статтею 436-2 Кримінального кодексу України – пропаганда війни – в межах якого перевіряється причетність до кримінального правопорушення і Юрія Авдєєва.
У 2023 році Авдєєв залишив військову журналістику і почав працювати на створеному росіянами в Запорізькій області телеканалі «За! ТВ», на якому випускає програми, наприклад, з такими заявами: «До речі, літаків, ракет і боєголовок до них, здатних уразити, у нас достатньо, щоб розправитися з хохлами та Україною, і тими, хто її вигодував. Але, повторюся, ядерна війна – це гіпотетичний сценарій, а ось терор щодо мирного населення для країни 404 – стовідсоткова реальність. Уже одинадцятий рік київський режим усіма можливими способами знищує жителів Донбасу».
Військовими кореспондентами на каналі «Крым 24» в різні роки були як кримчани-громадяни України, так і росіяни, які приїхали до Криму після анексії. Наприклад, зараз репортажі з війни робить Ганна Кривецька – громадянка Росії, яка переїхала на півострів.
Ще в 2020 році Кривецька працювала в ранковому розважальному ефірі Ставропольського телебачення. Тепер вона постійно виїжджає на окуповані території Запорізької та Херсонської областей.
Кривецька, як і Авдєєв, підходить до сюжетів креативно – з елементами пропаганди та героїзації військових РФ. За посиланням – матеріал, в якому вона декламує і згадує Петра Першого.
У 2024 році Кривецьку нагородили премією «Журналіст року», заснованою Росією в Криму. За спеціальний репортаж «На Запорізькому напрямку».
У репортажі Кривецької, наприклад, є ось такі інтерв'ю, спрямовані на розлюднення українських військових.
«Противник, він набагато жорстокіший, чи що. Я так скажу, що коли, наприклад, якщо є поранені й починається евакуація, вони навпаки, спеціально далі продовжують бити по цій цілі, поки не доб'ють групу, яка прийшла на евакуацію. Ну і оснащують теж противника непогано. Практично 80% – це західне. Не його зброя. У них людяності дуже мало. Дуже мало людяності. Можна сказати, що її практично немає. Ми більш гуманні, тому що ми – держава, і ми в будь-якому випадку повинні відрізнятися від них», – каже в сюжеті Кривецької російський військовий із позивним «Новосибірськ».
Кримчанин Сергій Георгієв
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 липня 2025
