«Передчуття небезпеки допомогло зберегти не одне життя»: Історія «Мольфара» – прикордонника, чия інтуїція рятує побратимів
Івано-Франківськ дав Україні ще одного героя, чия історія вражає не лише відвагою, а й таємничим даром. Роман, військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону з позивним «Мольфар», став справжнім оберегом для своїх побратимів на найгарячіших ділянках фронту. Його неймовірна здатність передчувати небезпеку заздалегідь неодноразово рятувала життя йому та тим, хто був поруч.Колись Роман був захоплений спортом: регбі, мотоспорт, тхеквандо. Ці заняття не лише загартували його тіло, а й викували міцний характер. Його професійний шлях був різноманітним – від викладача фізкультури до заступника начальника промислового заводу. Але коли Україну спіткала повномасштабна війна, Роман, не вагаючись, став на її захист. Звірства окупантів лише посилили його рішучість очистити рідну землю від ворога.Вдома на нього чекали кохана дружина та двоє маленьких синів, молодшому з яких на той момент було всього два місяці. Думки про них давали сили триматися.Біль втрат і рятівна інтуїціяРазом зі своїми побратимами «Мольфар» нищив ворога на Бахмутському та Лиманському напрямках. Він згадує про тих, з ким пліч-о-пліч набував бойового досвіду, зі щемом у душі: «Найважче на війні – це втрати, коли гинуть зовсім молоді хлопці. Комусь було 22 роки, іншим – трохи більше. Цей біль залишається з тобою на все життя».Повернувшись з першої ротації, Романа мучили кошмари. Він довго не міг заснути, прокидався в холодному поту, бо здавалося, що десь поруч знову розриваються снаряди.Але саме там, на передовій, розкрився його унікальний дар, який і дав йому позивний «Мольфар». Роман міг відчувати небезпеку заздалегідь, і це вміння не раз рятувало життя. Багато хто з побратимів зізнавалися, що поруч із Романом почувалися впевненіше, навіть під найпотужнішими обстрілами. Він став для них справжнім оберегом – з жодного завдання, на яке йшли з «Мольфаром», ніхто не повернувся загиблим. Така довіра надихала самого Романа, який є глибоко віруючою людиною. Він переконаний, що Бог завжди чує палкі молитви, які йдуть від самого серця.Повернення додому та незламна віраПісля виснажливих ротацій «Мольфар» нарешті зміг обійняти свою кохану дружину та дітей. «Молився та вірив у Нього», — посміхаючись, зазначає боєць.Проте війна залишила глибокий слід. Усередині Романа – тиша, що іноді голосніша за вибухи, а ззовні – звичайне життя, до якого непросто повернутися після пережитого. Він не нарікає, адже найважливіше — це збережене життя і віра, що не зламалася навіть під натиском війни.Служба Романа триває. Він залишається зосередженим, відповідальним, уважним до деталей і продовжує відчувати, коли щось іде не так.Його мрія проста, але глибока: бачити, як ростуть його сини, проводити з ними більше часу. «Ми воюємо для того, щоб зберегти країну, її гідність, цінності та традиції, які передавались з покоління в покоління. Захищаємо рідних, бо в кожному з них – сенс і сила. Боремось, аби наші діти могли жити у вільній і безпечній Україні».У цих простих словах – уся глибина пережитого, втома, надія і незламна мужність людини, яка пройшла крізь пекло й зберегла в собі найголовніше – людяність та віру.Історія Романа "Мольфара" дійсно вражає, чи не так?Категорія : Надзвичайне Цікава стаття Мукачево в скорботі: місто прощатиметься з Героєм Іваном Ключніком
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 липня 2025
