Львів після війни, або як уникнути гуманітарної катастрофи та відбудувати країну
Ми не знаємо коли закінчиться війна й які страждання та руїну вона принесе. Але, врешті-решт закінчиться.Сьогодні мало хто задається питанням: а що буде після війни? І даремно. Бо якщо ігнорування можливого вторгнення спричинило непомірні жертви сьогодні, то нинішній фокус уваги лише на бойових діях - це ймовірні значні втрати у майбутньому через гуманітарну, зокрема продовольчу, кризу.Вже цілком очевидно, що війна переходить у затяжну фазу з невизначеними перспективами територіального устрою нашої країни. Але, відкинувши на бік прогнози щодо ймовірних втрат чи здобутків, спробуємо змоделювати ситуацію з переміщенням великої маси людей із зони бойових дій, яка може розтягнутись у часі на невизначено тривалий період.За даними ООН понад 7,5 млн осіб покинули Україну після вторгнення РФ. І ця цифра лише збільшується, як і кількість осіб, які переміщуються у безпечніші регіони країни. Таких сьогодні щонайменше 4,6 млн. В існуючій та можливій зоні бойових дій перебуває ще кілька мільйонів людей, але динаміка тут жодним чином не визначена, оскільки безпосередньо залежить від характеру та тривалості війни.Переважна більшість вимушених переселенців (ВП) осідають у Західній Україні, а точніше - на території, певним чином окресленій у законодавчому полі. Згідно з Генеральною схемою планування території України, затвердженої Законом України «Про Генеральну схему планування території України», Львівська область належить до Львівської надобласної (міжобласної) системи розселення (НСР), яка складається з Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Рівненської обласних систем розселення.Територія Львівської НСР займає площу 96,8 тис. км2, а чисельність населення у період роботи над Схемою планування Львівської області (2008-2009 рр.) становила приблизно 8400 тис. осіб. Саме цю територію доцільно розглядати комплексно, з урахуванням соціально-культурних та економічних особливостей регіону загалом, як місце тривалого перебування ВП.У зв‘язку з тим, що перепис населення востаннє проводився ще у 2001 році, станом на сьогодні немає коректних даних про чисельність населення Львівської НСР до початку війни. Також невідомо, скільки ВП залишаться на території України, зокрема на території Львівської НСР, а скільки виїде закордон чи повернеться у свої зруйновані міста.Тому, для попереднього розрахунку, приймаємо зменшення чисельності населення від зазначеної на 20% (природне скорочення та міграція), а кількість ВП, які залишаться на тривалий час у межах Львівської НСР, - в межах 5 млн.осіб. Звісно, що це тільки припущення, але від чогось потрібно відштовхуватись.Таким чином збільшення населення на зазначеній території від розрахункової чисельності у 2008-2009 рр. становитиме до 40%, що спричинить суттєве навантаження на інфраструктуру регіону, найперше - на великі міста. Також слід взяти до уваги активні урбанізаційні процеси та хаотичну житлову забудову останніх років, які вже спричинили надмірне навантаження на обласні центри, зокрема на центр Львівської НСР - м.Львів. Виходячи з цього наміри розташовувати тимчасове житло в межах де-факто сформованої Львівськоїагломерації - це остаточне знищення міста через його надмірне переущільнення, з шаленим відставанням розвитку інфраструктури відносно масового житлового будівництва. Подібна ситуація можлива і в інших великих містах регіону.Плануючи розселення ВП, необхідно запобігти не лише переущільненню існуючих міст, а також вирішити питання зайнятості значної кількості осіб, які позбавлені засобів для існування та не мають достатніх заощаджень для придбання житла за ринковими цінами.Кількість осіб, які не матимуть змогу в найближчому майбутньому придбати власне житло та повернутися в окуповані або зруйновані міста приймаємо в обсязі 80% від розрахункової чисельності - тобто 4 млн.осіб.Згідно з нормами Житлового кодексу на 1 члена сім’ї має припадати 13,65 метрів квадратних загальної площі, а житлової – мінімум 9 м2. Відтак, загальна потреба у житлі 80% ВП становить за мінімальними нормами 54,6 млн.метрівквадратних (4 млн. х 13,65).Оскільки будівництво такої кількості житла, навіть при наявності необхідних фінансів, потребує значних людських і матеріальних ресурсів, а також тривалого проміжку часу, доцільно житлове забезпечення ВП вирішуватипоетапно за різними напрямками:1. Будівництво тимчасового житла, розрахованого на термін експлуатації до 10 років, для розселення найбільш соціально незахищених ВП.2. Часткове фінансування оренди житла соціально незахищеними ВП (дотації на оренду) та/або компенсація надання їм житла громадянами (дотації тим, хто поселяє у своїх помешканнях ВП).3. Викуп державою (фінансовими донорами) помешкань у вже збудованих будинках та фінансування незавершеного будівництва з метою надання введеного в експлуатацію житла ВП на правах пільгового або безоплатного строкового користування з правом викупу.4. Будівництво нового житла (нових населених пунктів) на попередньо визначених містобудівною документацією територіях, зокрема, з метою реалізації інфраструктурних проєктів, формування регіональних економічнихкластерів, забезпечення продовольчої безпеки тощо.Диверсифікувавши таким чином забезпечення ВП житлом можна комплексно вирішити низку проблем:1. Задіяти існуючі резерви, переважно у великих містах, підтримавши забудовників (заради уникнення банкрутств) і з метою забезпечення інтересів покупців квартир у недобудованих об’єктах.2. Стимулювати економічну активність, у тому числі для вирішення проблеми занятості ВП.3. Надати поштовх для економічного розвитку депресивних територіальних громад.4. Реалізовувати інвестиційні проєкти в регіоні.5. Найголовніше - вирішити проблему забезпечення житлом ВП у короткочасній і довгостроковій перспективі.При цьому слід пам‘ятати, що інтенсивне заселення вже збудованого та недобудованого життя в обласних центрах неминуче призведе до погіршення життєвого середовища його мешканців, а у Львові до ймовірної соціально-економічної та гуманітарної катастрофи, з якою чинне і наскрізь корумповане керівництво міста (свідчення тотальної корупції - це існуюче масове житлове будівництво з грубим порушенням містобудівних та інших норм) об‘єктивно не здатне впоратися. Таким чином, програма з подолання майбутньої гуманітарної кризи, зокрема забезпечення житлом та засобами для існування ВП, повинна втілюватись у життя під егідою військових адміністрацій і з долученням до процесу фахівців належного рівня.Джерела фінансування та принципи житлового забезпечення ВП за напрямками:1. Тимчасове житло споруджується в ареалі формування регіональних економічних кластерів (пріоритетно із забезпечення продовольчої безпеки регіону) і місцях потенційних інфраструктурних проєктів, з одночасною реалізацією програми працевлаштування ВП. Умовою надання такого житла на пільгових умовах є участь ВП в економічному житті регіону. З метою економії коштів можна задіяти компанії, що спеціалізуються на спорудженні такого житла та мають досвід швидкого масового будівництва подібних об’єктів, доприкладу, китайські підприємства, які в найкоротші терміни споруджували так звані «ковідні табори», що за своєю суттю й є тимчасовим житлом. Ціна такого модульного житла з Китаю, залежно від обсягів та комфорту може становити у місці відвантаження 3,5-4,5 тис.доларів за модуль 3х6 м для тимчасового розміщення 2-3 осіб, а темпи монтажу дуже високі (китайські компанії встановили 2000 модулів у провінції Хебей за 6 (!) днів. Джерело фінансування: цільові державні програми та кошти фінансових донорів, зокрема інвесторів.Темпи й обсяги спорудження такого житла можуть корелюватися залежно від ситуації. При цьому необхідно враховувати питання створення належної соціальної інфраструктури (школи, дитячі садочки тощо) або можливість використання існуючої.2. Фінансування надання ВП житла в оренду (компенсація орендних платежів) та/або відшкодування коштів фізичним особам, органам місцевого самоврядування чи організаціям, які приймають ВП, здійснюється за затвердженою державою тарифною сіткою. Джерела фінансування - цільове державне фінансування та кошти фінансових донорів. При цьому працевлаштовані ВП, а також ВП, які володіють ліквідним майном і достатніми фінансовими ресурсами повинні брати на себе частину витрат.3. Викуп житлових приміщень у збудованих об‘єктах, з метою розселення ВП здійснюється державою за усередненою собівартістю будівництва. Також слід забезпечити пільгове кредитування ВП, які виявлять бажання придбати таке житло у власність за усередненою собівартістю будівництва. Фінансування незавершеного будівництва може здійснюватися як державою так і приватним інвесторами. При цьому приватні інвестори зобов’язані надати отримане таким чином житло у довгострокове користування ВП на пільгових умовах.4. Будівництво нового житла для потреб ВП слід здійснювати поза межами обласних центрів, але з урахуванням доступу до існуючої інфраструктури, та/або її створенням (розширенням). При цьому будівництво нових поселень має чітко корелюватися з питанням працевлаштування ВП. Джерелами фінансування можуть бути як державні кошти, так і кошти приватних інвесторів чи фінансових донорів.Напрямки 2 і 3 повинні забезпечуватися органами державної влади в умовах воєнного стану. Напрямки 1 і 3 (будівництво тимчасового та нового житла) доцільно передати для організації процесу відповідному оператору-девелоперу (неприбутковій юридичній особі), завданнями якого будуть наступні:1. Розробка концепції та визначення оптимальних територій для тимчасового та нового будівництва зі врахуванням формування відповідних регіональних економічних кластерів.2. Замовлення відповідної містобудівної та проєктної документації на облаштування тимчасових поселень і будівництво нового житла.3. Розробка схеми фінансування із залученням коштів фінансових донорів і приватних інвесторів.4. Виконання функцій замовника будівництва від передпроєктних пропозицій до введення об‘єктів в експлуатацію.5. Консалтингові та посередницькі послуги, зокрема в організації державно-приватного партнерства при реалізації д
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 липня 2025
