Як треба і не треба воювати з тоталітарним агресором. Уроки 22 червня 1940 року
22 червня – це не лише день початку нацистсько-більшовицької війни. Це й дата іншої події, не менш значущої в європейській історії ХХ століття. Вона відбулася якраз 85 років назад, нагадуючи нам, теперішнім, про кілька уроків, які людство мало б – але не змогло це зробити повною мірою – винести з тодішніх подій. Бо ж алгоритми історії існують, а новомодні теорії, що їх заперечують. не діють за межами університетських кампусів.Отже, уроки. Головних – щонайменше три. 1) Як треба воювати з тоталітарним агресором. 2) Як не треба воювати з тоталітарним агресором. 3) І яка реальна ціна угод із тоталітарним агресором.Але спершу – про самі тодішні події. Їхній зовнішній бік виглядав так.10 травня 1940 року Вермахт і Люфтваффе розпочали вторгнення до Бельгії, Нідерландів і Франції. За місяць із невеликим вони досягли успіхів, які навряд чи можна назвати інакше, ніж феноменальними. Нідерланди та Бельгія були повністю окуповані, британський експедиційний корпус кинув усе своє важке озброєння та з великими труднощами був евакуйований у метрополію, деморалізовані французькі війська безладно відступали. 14 червня німецькі частини ввійшли до Парижу, що був оголошений відкритим містом, а уряд Франції переїхав до Бордо. 16 червня французький прем’єр Поль Рейно, який відмовився вести з Третій Райхом переговори про мир, пішов у відставку, його замінив герой Першої світової війни, кумир Франції маршал Анрі Філіп Петен, який одразу ж почав переговори з Гітлером, за підсумком яких Німеччина 22 червня оформила свою перемогу.Так стисло виглядає стандартне та звичне для більшості українців окреслення тодішньої ситуації. Воно зазвичай доповнюється і, так би мовити, розцяцьковується різними епітетами та подробицями, причому роблять це як прибічники совєтських (путінських), так й антисовєтських настанов. І що цікаво: у низці надзвичайно важливих положень вони сходяться. «Легка прогулянка», «тріумфальний марш», «ганебна здача своїх країн» - і так далі. Це совєтсько-путінська позиція. З іншого боку, навіть антисовєтчик зі стажем Віктор Суворов кваліфікував бойові дії у травні-червні 1940 року як таку собі «опереткову війну», принципово відмінну від війни у 1941 році.Перепрошую, але все це щонайменше нісенітниці.Зосередьмося на травні-червні 1940-го з необхідними екскурсами за ці межі. Данія на той час уже була окупована (це сталося ще 9 квітня). Ця невеличка країна не була готова до опору, адже вона у 1939 році підписала з Німеччиною пакт про ненапад, тому її легко захопили за 6 годин раптовим нападом. Але ж совєтський Брест 22 червня 1941 року також був захоплений ще швидше, хоча у місті та його околицях були розгорнуті кілька повнокровних дивізій, в тому числі танкова. Проте Брест німці без особливих труднощів «зачистили» за три години – і рушили далі. У Норвегію нацисти вдерлися також 9 квітня. Норвезька армія була вкрай слабкою (так, вона мала один танк і три панцерники), та все ж подекуди вона чинила опір, потопивши німецький важкий крейсер «Блюхер» і розчистивши шлях для евакуації короля Хокона VII, уряду, королівської сім’ї й золотого запасу до Британії. А в районі Нарвіка (північ Норвегії) два місяці точилися бойові дії. Спершу там висадився німецький десант, який узяв місто, потім британсько-французсько-польський, який разом із норвежцями наприкінці травня відбив Нарвік. Але 8 червня унаслідок погіршення загальної ситуації на фронті десант був евакуйований, а шість тисяч норвежців відійшли на шведську територію, де вони отримали статус «біженців», як і кілька десятків тисяч інших вояків.Попри все, це не дуже схоже на «тріумфальний марш», чи не так?Уроки ж, як на мене, самоочевидні. Данія покладалась на угоду з тоталітарним агресором – й одержала «по повній програмі». Норвегія ж проголосила нейтралітет, що також призвело її до воєнної катастрофи. Мало того, що армія країни була погано озброєна, у ній вистачало капітулянтів на високих посадах – досить сказати, берегова фортеця, яка потопила крейсер «Блюхер», невдовзі припинила вогонь за наказом «згори», а ті 6 тисяч норвезьких вояків, які два місяці воювали під Нарвіком, робили це всупереч відданим їм генералами наказам про капітуляцію.Нейтральні Нідерланди нацисти також захопили швидко – за тиждень. Та погляньте на карту – відступати в глибину країни голландці просто не могли, не було куди. Але у червні 1941 року за тиждень Вермахт дійшов до Мінська, а це втричі більша відстань, ніж від кордону Райху до Роттердаму. Дійшов – і рушив далі. І ще одне: Нідерланди не вийшли з війни. Королева Вільгельміна й уряд евакуювалися до Британії. Майже всі бойові кораблі у Європі голландці втратили, але півтисячі вантажних і пасажирських суден перейшли до британських портів. Голландські армія і флот чинили у 1942 році запеклий опір японцям на теренах сучасної Індонезії, яка тоді була колонією Нідерландів. Голландські льотчики воювали в небі над Англією й Австралією. І ще про льотчиків: станом на 10 травня 1940 року ВПС Нідерландів мали на озброєнні 60 застарілих винищувачів Фоккер-D.XXI, з них справних лише 28. 15 травня не залишилось жодного бойового літака. Проте голландські ВПС і ППО збили 315 німецьких літаків. 315! Так, половина з них була транспортниками Ю-52, але вони транспортували не шнапс чи салямі, а десантників.Для порівняння: на Східному фронті за перший тиждень війні Люфтваффе незворотно втратили 280 літаків, а совєтські ВПС – понад 4.000 (за даними тодішніх совєтських же джерел). Точна цифра невідома, історики досі сперечаються: кілька тисяч туди, кілька тисяч сюди…А тепер порівняйте, як билися голландці – і як «сталінські соколи».Бельгія також уважала себе нейтральною. Вона капітулювала через 16 днів, король залишився в країні. Проте уряд евакуювався до Британії і керував звідти велетенською колонією – Бельгійським Конго, постачаючи США й Великій Британії стратегічну сировину (мідь, олово, кобальт, цинк, уран тощо). Саме там був добутий уран, який пішов на виготовлення скинутих на Хіросіму й Нагасакі атомних бомб. А два бельгійські батальйони влітку 1941-го брали участь у розгромі італійських військ у Сомалі.Урок теж самоочевидний: нейтралітет не рятує від удару тоталітарного агресора, він не компенсує слабкого озброєння війська та недостатньої його підготовленості. Проте навіть у таких обставинах можна завдати ворогові тяжких втрат. Україна теж узимку й навесні 2014 року була нейтральною…Тепер про Францію. Вона оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939 року. Активні бойові дії французька армія до початку німецького вторгнення майже не вела, але її ніхто до наступу і не готував. Адже військовий бюджет Франції йшов передусім на побудову фортифікованої Лінії Мажино, за якою французька армія мала намір відсидітися у разі нападу Німеччини і довести нападника до поразки стратегією виснаження. Адже для танків, вантажівок, бронетранспортерів, літаків був потрібен бензин, а він робився виключно з імпортної нафти, а виробництво синтетичного палива у Німеччині тільки починалося. Запасів стратегічної сировини нацистам вистачало максимум на півроку. Тим часом британці та французи сталевою удавкою економічної блокади на морі (флоти західних союзників були готові до активних дій, і вони це довели впродовж зими 1939/40 років) та на суходолі мали вирішити справу і навесні 1940-го Третій Райх сам мусив запросить мир. Але Пакт Молотова-Ріббентропа й економічна угода з СССР зруйнували ці розрахунки, Німеччина отримала надійний тил і стабільні поставки стратегічної сировини у великих об’ємах. Німецька преса прямо писала, що завдяки угодам з СССР план блокади Німеччини зазнав фіаско. Справді, танки Вермахту ввійшли до Парижу на виробленому з совєтської нафти бензині.Урок, як на мене, зрозумілий: тоталітарного агресора не можна зламати лише економічними санкціями, потрібна воєнна сила. І друге: тоталітарна держава здатна знайти собі такого ж тоталітарного союзника, їхні інтереси можуть у чомусь розходитися, проте спільна ненависть до демократії у певні часи виходить на перше місце. Хіба б Росія змогла ефективно вести бойові дії, починаючи з літа 2022 року, без північнокорейських артсистем і снарядів до російської артилерії, балістичних ракет і солдатів Кім Чен Ина на фронті, без іранських «шахедів» і китайської електроніки?Не стану детально описувати хід бойових дій на французьких теренах. Зверну увагу на головне. Французька піхота була малорухливою, готувалася до позиційних боїв. Три танкові дивізії призначалися для підтримки піхоти, а не для самостійних дій. Тим часом у Франції був свій визначний теоретик, чиї праці були присвячені новим принципам ведення воєнних операцій; їх вивчали, до них висловлених там ідей прислухалися, але, за іронією історії, у нацистській Німеччині та більшовицькому СССР, але не у власній країні. То був полковник Шарль де Голль. У 1940 році, коли французькі війська відступали, а то і тікали від німецьких «панцерів», теоретик танкової війни став практиком. «Ми були інформовані про присутність 4-ї бронетанкової дивізії генерала де Голля, котрий давав про себе знати с 16 травня… Де Голль не ухилявся від боїв і з декількома окремими танками 19 травня прорвався на відстань двох кілометрів від мого командного пункту… Я пережив декілька годин непевності». Це визнання Гейнца Гудеріана дорого коштує. Єдина помилка у «танкового Гейнца» – де Голль тоді ще був полковником. Звання бригадного генерала він одержав наприкінці травня за організацію двох контрударів своєї новосформованої 4-ї танкової дивізії у фланги німецьким танковим корпусам.Звернімо увагу на слова Гудеріана про те, що де Голль особисто з кількома танками прорвався майже до його командного пункту. Ледь не двометровий французький полковник якось примудрявся не тільки влізти в тісну башту танка R35, але й вести свою дивізію вперед, відкидаючи німців. Танкісти де Голля тоді просунулися на 20 кілометрів і створили загрозу всій німецькій операції на Західному фронті. Але їх не підтримали ані піхота, ані авіація (взаємодія родів військ у французів шкутильгала на всі чотири ноги, а головне – розкладена зсередини комуністами й оч
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 червня 2025
