MARSHA: як юна співачка будує сольну кар’єру після дуету, участі в нацвідборі на Дитяче Євробаченні та двох років тиші

26.06.2025, 08:52 glory-magazine.com.ua

Вона починала в дуеті з сестрою, співала на сцені нацвідбору Дитячого Євробачення, а тепер впевнено творить свій шлях під псевдонімом MARSHA. У щирому інтерв’ю артистка розповідає, як обрала сценічне ім’я, чому не хоче бути «глянцево ідеальною» в соцмережах, що мотивує повертатися до музики після тривалого мовчання — і чому вірить у майбутнє якісної української сцени.

— Софіє, ти займаєшся вокалом з дитинства й нещодавно взяла псевдонім MARSHA. Що він означає і що тебе надихає не зупинятися?

— Привіт! Ми з мамою довго брейнштормили над псевдонімом для мого сольного проєкту. Спочатку всі радили виступати під справжнім ім’ям — Софія Добривечер, але воно здавалося мені занадто довгим, та й у дитинстві мене через прізвище дражнили. Хоч зараз, навпаки, вже роблять компліменти.

І от якось мама скинула мені посилання з розшифровкою імені MARSHA — по кожній літері. Я читаю й розумію: «Це ж усе про мене!» А мама: «Я тому й надіслала». Так воно й приклеїлося.

Щодо мотивації — бувають моменти, коли здається, що відстаєш від усіх. Але потім нагадую собі: мій шлях — не швидкий, зате впевнений. Після початку повномасштабної війни я зробила паузу на два роки — просто викладала вокал. А потім пішла на концерти знайомих і зрозуміла, як сильно хочу знову співати і розвиватися як артистка.

— Тебе раніше знали як учасницю дуету Double Smile із сестрою. Зараз ти вже як сольна артистка випустила 7 пісень і відкрила власну вокальну школу. Як змінився твій підхід до музики?

— Дует був дуже крутим досвідом — ми багато чого навчилися із сестрою, і тепер я можу передавати ці знання учням. А зараз я ще у процесі пошуку свого звучання — і це видно по стилістиці пісень.

Колись мене буквально «затягнуло» на ударні — почала сама вчитися, щоб краще пояснювати звукорежисеру, чого хочу. Навіть курси звукорежисури пройшла. Хотіла й гітару вивчати, але поки не дійшла — хоча я взагалі люблю вчитись і постійно вдосконалююсь.

У соцмережах я показую цей процес — не завжди ідеальний, але справжній. Іноді за це навіть хейтять, бо не всі звикли бачити артистів без фільтрів.

— Ти брала участь у нацвідборі на Дитяче Євробачення. Що цей досвід тобі дав?

— Перший раз у фіналі був неочікуваним — ми з сестрою ще тільки починали займатися вокалом. Але потрапили туди завдяки наполегливості й крутій команді.

Другий раз я виступала вже сольно, і це було страшно — перший великий сольний виступ. Але я впоралась. Цей досвід загартував мене: на сцені немає «я втомилась». Допомогла ще дисципліна, привита з дитинства — я ж колись займалась художньою гімнастикою.

Зараз мені дуже приємно дивитись на кавери дітей і гуртів на наші пісні — це найкращий фідбек для артиста.

— Як ти оцінюєш український шоу-бізнес зараз? І хто тебе надихає?

— Індустрія потрохи розвивається — і це дуже радує. Хочеться більше сучасної української музики з сенсом, глибоким звучанням.

Мене засмучує, що дехто досі слухає російське і виправдовується тим, що «у нас такого нема». Це брехня. У нас є талановиті молоді артисти — просто ще не всі стали масовими.

У дитинстві слухала Скрябіна, Могилевську, Козловського. Зараз — західних артистів із потужними вокалами та складними аранжуваннями. Мене надихають Dua Lipa, Miley Cyrus, The Pretty Reckless, Benson Boone, Jamie Miller. З українських — Yarima, Liza Bibikova, Molodi, ENLEO.

Надихають не лише музикою — а своєю працею, щирістю, рухом уперед.

— Чи плануєш дуети? І з ким хотіла б зробити фіт?

— Так, дуже хочу! Вже навіть пробую писати пісню з прицілом на колаборацію. Думаю, скоро щось круте почуєте!

— Що для тебе найважливіше у творчості?

— Для мене важливо бути почутою. Хочу знайти свого слухача — того, кому відгукнеться те, що я створюю.

Останні два треки після довгої паузи дали мені потужну підтримку — отримала багато щирих відгуків. Це додає сил. Я не маю якогось спеціального «меседжу для соціуму» — просто пишу те, що відчуваю, що болить або надихає. І цим ділюсь з тими, хто мене чує.

— Зараз ти формуєш сценічний образ. Як би ти описала себе як артистку?

— Я ще в пошуку. У дуеті в дитинстві все було простіше, а зараз — інакший погляд, інакше відчуття.

На сцені я — справжня. Я — цілеспрямована, щира, відкрита до нового. Не боюсь ризикувати й творити так, як відчуваю. Мій образ — це відображення мого внутрішнього світу.

— Софіє, ти займаєшся вокалом з дитинства й нещодавно взяла собі псевдонім MARSHA. Що він означає і що тебе мотивує творити й не зупинятися?

— Привіт! Псевдонім для мого сольного проєкту ми довго брейнштормили разом із мамою. Історія, насправді, водночас проста й цікава. Я показувала свої ідеї, мама — свої, але все якось звучало «не те». Спершу, коли я оголосила близьким, що хочу сольний проєкт, мені радили виступати під справжнім ім’ям — Софія Добривечер. Але воно мені здавалося надто довгим і… важким. У дитинстві мене часто дражнили через прізвище, хоча зараз, навпаки, отримую компліменти.

Якось мама надіслала мені посилання, де розшифровувалося ім’я MARSHA за кожною літерою — і воно повністю відображало мене. Було коротко, яскраво і влучно. Я написала їй: «Це ж усе про мене!», а вона відповіла: «Так, саме тому я тобі це й надіслала». Так ми і зупинилися на цьому імені. Я навіть колись у 2021 році розповідала про цю історію в Instagram.

Щодо мотивації — вона буває різною. Іноді накочує відчуття, що я відстаю, що всі навколо кудись рухаються, а я — ні. Але потім я нагадую собі: мій шлях — повільний, але впевнений. Після початку повномасштабного вторгнення я зробила паузу в музиці на два роки. Не було внутрішнього ресурсу творити — я просто працювала викладачкою вокалу. А потім почала ходити на концерти знайомих і… щиро їм заздрила. І відчула: я теж хочу на сцену. Хочу знову співати, спілкуватися з глядачами, ділитися з ними своїми піснями.

— Тебе раніше знали як учасницю дуету Double Smile, де ти співала з сестрою Анастасією. Декілька років тому ти почала сольну кар’єру і відкрила власну вокальну школу. Скільки пісень ти вже випустила як сольна артистка? Як змінився твій підхід до музики після переходу?

— Дует був неймовірним досвідом — ми стільки всього навчилися, і я дуже вдячна, що тепер можу ділитися цим зі своїми учнями. Як сольна артистка я випустила вже 7 пісень. Ще перебуваю у процесі пошуку власного звучання, і це відчувається — пісні різняться стилістикою.

Зараз я підходжу до музики більш свідомо. Був період, коли я буквально «залипала» на ударних — почала їх вивчати, щоб точніше пояснювати звукорежисеру, що саме хочу почути. Також пройшла курси звукорежисури — хотілось глибше зрозуміти технічні процеси. Були й плани опанувати гітару — поки ще не реалізувала, але все попереду. Я обожнюю навчатися, і в своїй професії — у вокалі — це роблю постійно.

У соцмережах я відкрито показую свій шлях, за що, буває, отримую хейт. Бо показую не глянцеву обкладинку, а реальність — внутрішній світ артиста.

— Як участь у Дитячому Євробаченні вплинула на твою музичну кар’єру?

— Чесно, коли ми вперше потрапили до фіналу нацвідбору, це було несподівано — ми тоді ще зовсім трохи займалися вокалом. Але все сталося завдяки нашій наполегливості й чудовій команді. Усе було продумано до дрібниць.

Другий фінал я виступала вже сольно — це був мій перший великий сольний виступ. Було моторошно, але я впоралася. Саме тоді я вперше відчула, що таке справжня сцена: коли немає опції сказати «я втомилась». Але я була підготовлена ще з дитинства — завдяки заняттям художньою гімнастикою знала, що таке дисципліна.

Зараз мені дуже приємно заходити в YouTube і дивитися кавери на наші пісні від дітей і гуртів — це, мабуть, найкращий фідбек, який може отримати артист.

— Ти згадувала про бажання бачити більше нових облич в українському шоу-бізнесі. Як оцінюєш стан музичної індустрії зараз? Хто тебе надихає?

— Музична індустрія розвивається — і це дуже тішить. Хочеться чути більше якісного українського саунду, нових жанрів і форматів. Я мрію бути частиною цього кола.

Мене розчаровує, що досі є люди, які слухають російське і кажуть, що «у нас такого нема». Це неправда. В Україні багато талановитих молодих артистів — просто їх ще не всі знають. У дитинстві я слухала Скрябіна, Наталю Могилевську, Віталія Козловського, багатьох інших.

Зараз же надихаюся складними вокальними партіями, цікавими аранжуваннями — тому слухаю багато західної музики. Люблю, коли в пісні є сенс, техніка і глибина. І хочу творити так само — щоб люди слухали і казали: «Вау, як круто звучить!»

Надихають мене Dua Lipa, Miley Cyrus, The Pretty Reckless, Benson Boone, Jamie Miller, WALK THE MOON. Із українських — Yarima, Liza Bibikova, Molodi, ENLEO. Надихають не лише музикою, а своєю працею, рухом до мрії. Це додає сил і мені.

— Чи плануєш колаборації з іншими артистами? Хто був би тобі цікавий для спільної роботи?

— Так! Я давно про це думаю. Зараз пробую писати нову пісню з прицілом на фіт і уявляю, з ким би могла співпрацювати. Можливо, зовсім скоро ви почуєте щось нове і дуже круте!

—Що для тебе найважливіше у творчості? Який меседж хочеш донести через музику?

— Часто чую від знайомих або учнів, що обрала непростий шлях — робити все самостійно. І водночас — що мені нібито хочеться слави. Так, медійність — це одна з цілей, але перш за все я прагну бути почутою.

Хочу знайти свого слухача, якому буде близьке те, що я відчуваю, про що співаю. Останні два треки після паузи дали мені потужний заряд — я отримала багато відгуків, і це стало доказом, що я на правильному шляху.

Я не ставлю собі завдання нести певний соціальний меседж — я просто пишу про те, що у мене всередині. І ділюся цим зі своїм слухачем, зі спільнотою, яка поступово росте.

— Ти зараз формуєш свій сценічний образ. Як би ти описала себе як артистку?

— Так, я ще в процесі формування себе як артистки. У дуеті це було трохи простіше — особливо в дитинстві, коли вибору майже немає. А от у дорослому віці ти інакше дивишся на світ і творчість.

Сцена — це місце, де я відчуваю себе живою. Саме там я справжня.

Поки ще мій образ — у процесі створення, але якщо описати себе кількома словами, то я — цілеспрямована, щира, відкрита до нового, не бою

Читати повністю…