Людина, яка стала символом українського націоналізму: 116 років тому народився Степан Бандера

01.01.2025, 09:18 newsua.one

Видатний український політичний діяч, ідеолог українського націоналізму, лідер Організації українських націоналістів Степан Андрійович Бандера народився у перший день 1909 року, тобто 116 років томуНагадаємо біографію та життєвий шлях Степана Бандери, сама згадка про якого й досі лякає ворогів української державності. Від юності до формування поглядів БандериСтепан Бандера народився в селі Старий Угринів (нині Івано-Франківська область) у родині греко-католицького священника. Виховання в патріотичному дусі вплинуло на формування його націоналістичних поглядів.У часи Першої світової, фронт війни чотири рази пересував село сім’ї Бандери то в напрямку Російської імперії, то повертав до Австро-Угорщини. Тобто вже з юних років Степан Бандера знав, що таке війна, а також, як він згодом писав у свої автобіографії, бачив "велику різницю між українськими та московськими військовими частинами".Вже з підліткового віку, Степан Бандера жив в новій державі – Польській Республіці, яка звела нанівець бажання галичан, що боролися за створення своєї держвави (ЗУНР) після розпаду Австро-Угорщини. Бандера з юних років був пластуном, до 1927 року він вчився у гімназії в Стрию. Після того хотів поступити до Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина), але польська влада відмовила у наданні закордонного паспорта. Відповідно, на один рік Бандера перервав своє навчання, займаючись в рідному селі культурно-освітньою діяльністю в місцевій "Просвіті".Та у 1928 році Бандера зміг поступити до Високої політехнічної школи (тепер – Львівська політехніка), де вивчав агрономію. Він провчився 5 років, однак його більше цікавила політична діяльність. Ще у 1927 році після залічення гімназії, Бандера підпільно працював в УВО (Українська військова організація), яка боролася за незалежність України від Польщі, СРСР та інших держав. Офіційно він став членом організації наступного року, працюючи в розвідці та пропаганді УВО. Попри це, Бандера також був активним і в студентському житті, любив мандрувати, займався спортом та навіть співав у хорі.Діяльність Бандери в ОУН: від рядового учасника до одного з керівниківУ 1929 році виникла Організація українських націоналістів (ОУН) і Бандера став одним з перших її членів. Вже тоді він був "надмірно націоналістичним", як згадував один з сучасників журналіст Лев Шанковський.Попри молодий вік, Степан Бандера швидко став помітною фігурою в підпіллі ОУН Західної України. Його фанатизм, воля, практичність, організаторські здібності та дотримання конспірації забезпечили йому швидке просування в ієрархії організації. З 1930 року Бандера очолював відділи пропаганди, підпільних видань і доставки літератури. Завдяки його зусиллям налагодили нелегальне поширення видань ОУН, таких як "Сурма" й "Розбудова нації". Поліція кілька разів затримувала його за антипольську діяльність, але це лише зміцнювало його позиції в організації. У 1932 році Бандера став заступником крайового провідника ОУН, а через рік очолив Крайовий провід. Під його керівництвом ОУН перейшла від експропріацій (наприклад, напад на пошту в Городку, щоб взяти гроші в поляків для продовження української революції) до каральних акцій, зокрема замахів на представників польської влади й радянських дипломатів. Серед найгучніших — вбивства міністра Перацького, шкільного куратора Гадомського й секретаря радянського консульства Майлова.Бандера також організовував акції протесту на підтримку голодуючих українців під час Голодомору 1932–1933 років, борючись із впливом комуністичної ідеології серед населення. Він закликав розширювати діяльність ОУН серед селян і робітників, популяризуючи ідеї націоналізму через масові акції, вшанування пам’яті січових стрільців і встановлення символічних могил борців за незалежність України.Таким чином, у 30-х роках минулого століття завдяки своїй рішучості та наполегливості, Бандера став однією з ключових постатей українського націоналістичного руху.Ув’язнення та показовий судВажливим для Бандери став 1934 рік, адже у червні польська поліція заарештувала його за день до вбивства міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Його тримали у в'язницях Львова, Кракова й Варшави, де до нього застосовували фізичний та психологічний тиск. Бандеру допитували безперервно протягом кількох днів. Попри це, він поводився гідно та заперечував звинувачення, хоча поліція мала вагомі докази. З 18 листопада 1935 по 13 січня 1936 року тривав Варшавський процес, де Бандера та ще 11 осіб були звинувачені у причетності до ОУН та організації вбивства Перацького. Справу висвітлювали польські й міжнародні медіа, а суд став трибуною для Бандери, який виступав українською, критикував дії поляків та росіян, захищав ідеї націоналізму. Його радикальна позиція привертала увагу, і під час суду він разом з іншими обвинуваченими вигукував національні гасла. У результаті Бандеру засудили до смертної кари, яку згодом замінили на довічне ув'язнення.У в'язницях Варшави та інших міст Бандера стикався з важкими умовами, тому у січні 1937 року після чергового посилення режиму він ініціював 16-денне голодування, яке змусило адміністрацію частково пом’якшити умови утримання.Цікаво, що у 1938 році ОУН організувала операцію зі звільнення Бандери з в'язниці. Проте через зраду частину учасників операції заарештували, а план провалився. Після цього Бандеру перевели до іншої в'язниці.Друга світова війна: визволення з тюрми, діяльність Бандери та чергове ув’язнення13 вересня 1939 року, після початку Другої світової війни та нападу Німеччини на Польщу, націоналісти звільнили Степана Бандеру з камери-одиночки. Він з іншими в’язнями зміг вибратися, уникаючи польських та німецьких військ. Бандера згадував, що рухався бічними дорогами, користуючись підтримкою українського населення. Згодом він зв'язався з мережею ОУН, яка створювала партизанські загони та запасала зброю для майбутньої боротьби.Після підписання пакту Молотова — Ріббентропа Польщу поділили між СРСР і Німеччиною. Східні території з мільйонами українців анексували радянські війська. Попри хаос, ОУН продовжувала діяти на українських землях.Після вбивства Євгена Коновальця лідером ОУН став Андрій Мельник. У серпні 1939 року на другому Великому Зборі Українських Націоналістів його затвердили головою Проводу. Однак молода частина націоналістів на чолі з Бандерою вимагала активніших дій і реформ у керівництві. Це призвело до розколу ОУН: у лютому 1940 року Бандера очолив новостворений Революційний Провід ОУН.У 1941 році Революційний Провід організував II Великий Збір, який обрав Бандеру головою. ОУН-Б під його проводом стала революційною організацією, формуючи мережі на українських землях, похідні групи за кордоном і військові формування, зокрема український легіон для боротьби з більшовиками. Ця частина ОУН отримала назву "бандерівці".Саме ОУН-Б 30 червня 1941 року з початком німецько-радянської війни проголосила у Львові відновлення Української Держави. Та Гітлер наказав негайно придушити ініціативу, розглядаючи її як загрозу своїм планам. Тому почалися німецькі ув'язнення "бандерівців". Таким чином Степан Бандера знову опинився у в’язниці на кілька років. Спочатку його утримували в берлінській поліційній в’язниці, а у січні 1942 року разом із соратниками він опинився у спеціальному бараку в концтаборі Заксенгаузен, де утримували важливих в’язнів Рейху з відносно полегшеними умовами.Програючи війну, у кінці 1944 року Бандеру та кількох інших членів ОУН звільнили нацисти, сподіваючись використати їх як союзників у боротьбі проти СРСР. Проте Бандера відкинув їхню пропозицію, висунувши умови, зокрема визнання незалежності України. Ще раніше члени ОУН почали активну боротьбу проти нацистів. У лютому 1945 року на Крайовій нараді Проводу ОУН-Б Бандера був обраний до нового складу керівництва.Останні роки життя та вбивство Бандери Після закінчення Другої світової війни Степан Бандера продовжував боротьбу проти радянської окупації, організовуючи зв’язок із підпіллям та бойові групи. Хоча у 1950-х роках Бандера зіткнувся з опозицією в ОУН-Б, яка виступала за демократизацію організації. Попри тиск, Бандера залишався лідером ОУН-Б до своєї смерті.У кінці 40-х та на початку 50-х років минулого століття сім’я Бандери постійно змінювала місце проживання, уникаючи радянських агентів. У 1954 році він з родиною остаточно оселилася в Мюнхені, де Бандера жив під ім’ям Штефан Попель. Саме в Мюнхені Степан Бандера провів свої останні роки до загибелі.15 жовтня 1959 року в Мюнхені, в під'їзді будинку було знайдено пораненого Степана Бандеру, який згодом помер від отруєння ціанідом калію. Його поховали на місцевому цвинтарі. Виявилося, що вбивство здійснив агент КДБ Богдан Сташинський, вистріливши зі спеціального пістолета розчином отрути. Про це дізналися лише згодом, коли у 1961 році німецьке слідство встановило, що вбивство було скоєне за прямим наказом вищого керівництва СРСР. Як з Бандери зробили ворога №1 у Москві, а також чому його не люблять полякиЩе до своєї смерті, Степан Бандера був однією з головних мішеней радянської пропаганди. СРСР сформував з нього образ чи не головного ворога радянської держави, приписуючи йому численні злочини, аби виправдати свою політику репресій в Україні та зміцнити свою ідеологічну позицію. ОУН(Б) і створена на її основі Українська повстанська армія активно боролися проти радянської окупації Західної України після 1939 року та у повоєнний період. Бандера, хоча і був ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен під час Другої світової війни, залишався символом українського націоналістичного руху.СРСР не міг допустити існування такого символу боротьби, оскільки він підривав монополію радянської влади на інтерпретацію історії. Тому радянська пропаганда створила міфологічний образ Бандери як "фашиста" і "зрадника", доносячи це через кіно, літературу та засоби масової інформації, представлявся його як уособлення "українського буржуазного націоналізму" — головного ворога радянської ідеології.Навіть після розпаду СРСР образ Бандери як ворога залишався актуальним у пропаганді Росії, яка продовжувала ви