Сила любові. Історія молодої сім’ї зі Львова, яка об’єднала 9 дітей у ДБСТ

23.12.2024, 21:28 portal.lviv.ua

«Я завжди в розмовах із рідними та близькими казала, що буду багатодітною мамою і що в мене голова “не працює” на одну дитину. Мабуть, Бог має гарне почуття гумору, уважно слухає, тому вийшло саме так» , – розповідає 30-річна Олена Видюк, що разом із чоловіком виховують маленьку біологічну доньку та взяли на виховання ще дев’ятьох дітей – рідних братів і сестер, створивши дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Тепер діти мають змогу жити разом у люблячій родині, а не в інституційному закладі чи школі-інтернаті, більшість з них мають наставників і відчувають підтримку фахівців із соціальної роботи Центру “Джерело” і ГО “Турбота В Дії».

Допомогти дітям легко, головне – бажання

Олена, якій виповнилось 30 років, родом з Вінниччини. Її чоловіку Андрію, який із Рівненської області, 23 роки. Попри вік, молоді батьки стали опорою для дев’яти дітей з однієї родини.

Спочатку Андрій волонтерив, був одним з перших, хто долучився до роботи в громадській організації “ЗD” (Давай Допоможемо Дітям), відвідував церкву, не пропускав зібрання. Згодом до організації доєдналася Олена і відтоді, як розповідає сама жінка, почався її шлях дотичності до дітей-сиріт. З освітою педагога і досвідом роботи в садочку та школі, вона дуже любила дітей, завжди всіляко їм допомагала, щоразу відвідувала дітей з навчального-реабілітаційного центру “Мрія” та ліцею “Просвіта” (донедавна школи-інтернату), проводила з ними увесь свій вільний час.

Важким періодом видався початок епідемії коронавірусу, адже всіх відправили на ізоляцію і ніяких подій та зустрічей не відбувалось. Лише згодом в організації почали проводити виїзні табори. Під час одного з них Олена і познайомилась з Андрієм.

У 2021 році вони разом пройшли навчання з наставництва, планували стати опорою для дітей з центру “Мрія”, та почалася повномасштабна війна і частину вихованців перевезли за кордон. Проте це не зупинило подружжя. Зрозумівши, що навіть за таких складних обставин можна допомагати дітям, роботу з ними не припиняли.

Олена з Андрієм одружились у березні 2022 року. У сім’ї підростає біологічна донька Юстина, якій 1 рік і 3 місяці, та ще дев’ятеро дітей, яких прийняли у сім’ю.

Звернувшись до міської служби у справах дітей, пара повідомила про бажання взяти саме цих дев’ятьох братів і сестер. Річ у тім, що з більшістю з них вже були знайомі, коли ті перебували у ліцеї “Просвіта”. Отримавши погодження, почали збирати документи, проходити медичні огляди і навчання. Шлях, зі слів Олени, тривав недовго – близько пів року.

Велика сім’я та велика любов і повага

Зараз у родині разом з Оленою, Андрієм та їхньою донькою Юстиною проживає дев’ятеро дітей. 8-річна Поліна, 10-річна Ярина, 11-річна Соломія, Назар, якому 12, 14-річний Ростислав та 16-річний Мирослав оселились у ДБСТ 26 жовтня. Ще троє наймолодших, а саме Левко, якому майже 3 роки, 5-річний Тихомир і 7-річний Матвій долучились у сім’ю 20 грудня. Усі діти – рідні брати та сестри. І усі – позбавлені батьківського піклування.

Практично у перший же вечір з дітьми батьки провели вечір знайомства. За словами Олени, кожен міг поділитись думками та очікуваннями.

Практично кожен день у сім’ї гамірний і цікавий. Строгих правил тут немає, та все ж порядку просять дотримуватись. Щоранку Олена готує сніданок, Андрій будить дітей.

Поснідавши, відводять їх до школи. По обіді діти беруться за виконання домашніх завдань або відпочивають. Якщо це вихідний день, діти можуть довше поспати. Щовечора усі стараються більше проводити часу разом: бавляться в ігри, читають біблійні історії.

Єдині правила, які прописали батьки разом з дітьми, такі: завжди і зі всіма бути щирими; підтримувати порядок; їсти на кухні; поважати один одного; проводити рефлексії; не матюкатись, не битись; діти 10+ років повинні мити за собою посуд; любити один одного. Останнє, зі слів Олени, чи не найголовніше.

Олена і Андрій не вимагають від дітей, аби ті їх називали батьками, бо це дуже особливі слова. Та все ж хочуть, аби всі стали близькими. Пара каже, що коли чують “ми вдома”, це вже дуже приємно.

Наставництво та підтримка соціальних працівників

П’ятеро з дев’яти дітей у ДБСТ мають своїх наставників. Зокрема, у Поліни і Ярини наставниця одна на двох, а ось Соломія, Ростислав і Мирослав мають різних наставників. З ними діти здебільшого зустрічаються раз на тиждень, проте частіше можуть зідзвонюватись чи переписуватись.

Ростислав і Мирослав зі своїми наставниками – Миколою та Мироном – можуть поговорити на цікаві теми, побавитись в настільні ігри, обговорити фільми. Для Соломії, Поліни і Ярини їхні наставниці наче подруги, з якими цікаво проводити разом час, ділитись секретами.

За словами Ірини, яка є наставницею дівчат Поліни і Ярини, бажання допомагати дітям з числа сиріт було змалку, як і плани в майбутньому стати мамою для такої дитини, або й кількох. Саме про наставництво задумалася після спілкування з однією усиновленою дівчинкою, яка розказала про своїх наставників. Майже відразу почала відвідувати курси.

Майже всі моменти із зустрічей зі своїми підопічними називає цінними і важливими, і щоразу старається робити їх максимально різноманітними, у різних локаціях та враховувати побажання дітей. Каже, що під час спілкування відчуває себе такою ж дитиною, тому це завжди відкриті і щирі розмови.

Зі слів наставниці, навіть за короткий час перебування дітей в ДБСТ помітні зміни: “У дітей з’явилося відчуття дому, свого куточка. Не все на загал, а особисто твоє. Кожен індивідуальний і має власні уподобання, щоразу більше проявляються їхні особливості, які часто ховалися за стадним інстинктом. Також є прогрес у дівчат в базових навичках, як от читання і письмо. Помітно, що цьому приділяють багато уваги й успішно працюють над покращенням і заохоченням дітей до цього”, – розповідає наставниця.

Головне, що хоче наставниця, – це підтримувати щирі і довірливі стосунки з дітьми, аби в складній ситуації вони могли прийти і довірити свої проблеми. Також важливо помічати дитячі зацікавлення, бажання, таланти та підтримувати їх в цьому, щоб в майбутньому допомогти кожній знайти себе.

Зі слів 46-річного наставника Миколи, його вихованець Ростислав практично відразу розкрився, щиро розповідав про свої досягнення і захоплення, так і те, що його турбує.

На всьому шляху підтримку наставникам, дітям і всій родині надають фахівці громадської організації «Турбота В Дії» та Центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело».

Як зазначила керівниця відділу індивідуальної підтримки дітей ГО “Турбота В Дії”, координаторка програми “Наставництво” Юлія Прийма, в організації, яка розвиває програму наставництва вже 10 років, є 23 активних наставники, ще семеро – в режимі очікування дітей, для яких вони зможуть стати наставниками. 27 дітей уже мають наставників.

Що стосується сім’ї Видюків, то з дітьми, які потрапили у ДБСТ, вона познайомилася у листопаді 2023 року. Дітям, які на той час були у Центрі підтримки дітей ліцею “Просвіта”, з яким організація тісно співпрацює вже багато років, розповіли про програму наставництва, вони заповнили анкету і почався процес підбору наставників для них.

Соціальне супроводження сім’ї здійснюють фахівці Центру “Джерело”.

Загалом, як зазначила співрозмовниця, одним із завдань філії є підготовка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа до самостійного життя.

Щоб стати наставником/-цею для дитини, яка проживає в інституційному закладі, потрібно:

Працівники філії соціальної роботи та психологічної підтримки Центру “Джерело” спільно із ГО “Турбота в Дії” забезпечують підтримку наставників, зокрема:

Ті, хто бажає стати наставником, можуть сконтактувати з ГО “Турбота в дії” за номером телефону: 095 355 27 81 та заповнити анкету. Після цього відбудеться зустріч із координатором програми “Наставництво” (у форматі онлайн або офлайн).

За детальнішою інформацією можна звернутись до контакт-центру “Джерело”: 097 400 22 88, 063 400 22 88, 066 400 22 88.