Поїздка в невідомість: Покровськ на межі війни - що відбувається всередині міста?

13.09.2024, 14:16 zhzh.info

Марія Василівна Гончаренко з ціпком у руках сидить на лавці біля свого під'їзду. З нею поруч її сусідка, але розмова цього разу не клеїться. Їхнє мовчання зрідка переривають звуки віддалених вибухів. Вони стрімко встають, коли під'їжджає старенька "дев'ятка". Це приїхали волонтери - допомогти Марії Василівні евакуюватися. З наближенням фронту вона вирішила залишити своє рідне місто. Їй 69 років, і більшу частину свого життя вона прожила у Покровську. "Ми жили собі спокійно і мирно, працювали до пенсії, - розповідає вона, ледь стримуючи сльози. - А що вони зробили з нами? Будь він проклятий цей Путін!" Волонтери в синіх бронежилетах із написом організації "Проліска" допомагають перенести її речі в авто. Одна сумка і кошик з двома котиками - це все, що вона взяла з собою. Вокзал зачинений, тому людей евакуюють на автобусах. Волонтери привозять Марію Василівну в центр збору. "На який напрямок ви їдете?" - запитує адміністратор, звіряючи її зі списком. "На Тернопіль", - тихо відповідає вона. "У вас там є де жити? Зустрінуть?" Марія Василівна хитає головою. Місцева влада вивозить людей до Кривого Рогу, де евакуйованим з Покровського району надають житло. Коли Марію Василівну попереджають, що поселення в Тернополі немає, вона махає рукою, запевняючи, що впорається. Волонтери допомагають їй сісти в автобус. Біля сидіння ставлять кошик з її домашніми улюбленцями - котиками. "Паспорт я вам поклала в сумочку. Упевніться, що він на місці", - інструктує Еліна Плужникова, волонтерка з "Проліски". Людей везуть у Павлоград, це понад 100 км від Покровська. Евакуаційний потяг від'їжджає звідти тепер. "Перш ніж виїдете, уточніть, де ви зупинитеся в Тернополі, - радить Плужникова. - Що ви будете робити, якщо прибудете вночі?" "Та мене це не лякає", - відповідає Марія Василівна. На пропозицію знайти їй тимчасове житло, вона відмовляється. У руках вона тримає старий кнопковий телефон із контактами екстрених служб і волонтерів. "Головне втекти звідси, - каже вона. - Серце вже зупиняється. Як бахне і все, вже не витримуєш, вже вмираєш". Автобус поступово заповнюється. Жінка з собачкою сідає на заднє місце. Бабусі з гіпсом на руках ледве вдається зайти через двері. Маленькій Лізі волонтери дають солодощі на дорогу. Вона з нетерпінням просить маму відкрити пакетик. Для них ця вже друга евакуація. Вони жили в Авдіївці і після повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му змушені були виїхати до Покровська. Увесь цей час Ліза з мамою сподівалися повернутися додому. А тепер вони їдуть ще далі. Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський визнає, що Росія не вивела серйозні сили зі сходу України для захисту Курської області. Однак в інтерв'ю CNN він заявив, що Курська операція все ж допомогла українським військам на Донбасі, оскільки Москва не може перекинути підкріплення на фронтові ділянки і тому обмежена у маневрах. На моє запитання, наскільки правильним було рішення військового керівництва кинути добре підготовлені підрозділи на Курськ замість Донбасу, Дмитро, командир однієї з артилерійських гармат під Покровськом, відповідає ухильно. "У керівництва краще бачення стратегічної ситуації для ухвалення таких рішень", - сухо каже він. Його команда разом з іншими частинами 15-ї бригади Нацгвардії захищають ділянку біля міста Селидове. І бої в їхньому секторі дуже важкі.