Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
25 травня міністри оборони Росії та Білорусі Сергій Шойгу та Віктор Хренін підписали угоду щодо порядку розміщення російської нестратегічної ядерної зброї d Білорусі. Білоруський правитель Олександр Лукашенко задоволено відзначив, що ядерну зброю вже почали переміщувати на територію Білорусі.
При цьому спостерігачі ніяк не можуть зрозуміти, навіщо Володимиру Путіну та Олександру Лукашенку це знадобилося. Адже немає жодного значення, де розміщено ядерну зброю – у Бєлгородській області Росії або, наприклад, у Могилевській у Білорусі. І відповідальність за її застосування у будь-якому разі буде на президенті Росії, а не на керівнику Білорусі.
Однак Путін, як і раніше, живе ідеєю Радянського Союзу. Комуністичної імперії немає на політичній карті світу вже понад три десятиліття, а російський лідер все ще прагне, щоб його країна мала всі можливості СРСР. У тому числі і можливість розміщувати ядерну зброю за межами власної території.
«Росія зараз розміщує боєголовки за межами своїх кордонів – порушуючи табу, дотримуване всіма ядерними державами. Єдиний відомий прецедент – той, що спричинив Карибську кризу 1962 року», – зазначає італійське видання La Repubblica
Проте відмінність є – і важлива. Карибська криза розгорталася безпосередньо біля кордонів Сполучених Штатів і справді могла призвести до Третьої світової війни. Що ж до нинішнього рішення Путіна, воно ніяк не позначиться на безпеці США чи будь-якої іншої ядерної держави. Це – поза, а не вчинок. Ще одне порушення правил, які мали гарантувати безпеку у світі.
Втім, і цьому дивуватися не доводиться. Все путінське президентство фактично присвячене «поверненню до Радянського Союзу». Російський президент ще два десятиліття тому розпочав з ліквідації свободи медіа та підпорядкування Кремлю парламенту та судової системи. Потім головним завданням російської влади стала «інтеграція» колишніх радянських республік. Саме впевненість у тому, що ці республіки «не заслуговують на право бути справжніми державами», заперечення самого факту їхнього існування призвело, з рештою, до нападу на Україну в 2014 році та спроби анексії її територій.
При цьому ядерна загроза завжди залишалася важливою частиною путінської риторики та прагненням залякати Україну і Захід.
«Страх і є найпотужнішою зброєю Путіна – оскільки його армія не може просунутися в Україні. Якщо Захід продовжить постачання зброї, Росії загрожують і подальші поразки. Водночас, всі експерти єдині в тому, що з військової точки зору застосування ядерної зброї не має абсолютно ніякого сенсу. Що дало б скидання атомної бомби на Бахмут чи якусь іншу ділянку фронту? Власні солдати стали б такою самою мішенню, як і солдати противника. Ні, фактично розміщення ядерної зброї у Білорусі нічого не змінює у ситуації з погляду загрози. Якби Путін хотів застосувати ядерну зброю, він би вже давно наказав зробити це», – зазначає коментатор видання Berliner Morgenpost.
А оскільки залякати не виходить, залишається збільшити «площу проживання» ядерної зброї. При цьому ані Путіна, ані Лукашенка, схоже, не цікавить те, що вони розміщують смертоносний арсенал у країні, яка серйозно постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС і вже тому завжди повинна була б залишатися державою без ядерної зброї. Коли торгуєш страхом, забуваєш і про моральність, і про національну пам'ять.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
