Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Під час масштабної повітряної тривоги, коли рашисти запустили десятки ракет по українських містах, одну із них вдалося збити над Хмельниччиною із ПЗРК військовому 7 бригади тактичної авіації імені П.Франка.
До війни він не знав, що в Україні є таке місто – Старокостянтинів. У мирному житті Сергій Дудай із селища Серхів Камінь-Каширського району Волинської області займався столярництвом, радів успіхам дітей, посміхався дружині, доглядав маму, пише Старкон.City.
Тепер він солдат – стрілець-зенітник 7 бригади тактичної авіації імені П.Франка.
І тепер Дудая у бригаді знають – під час чергової ракетної атаки точним вистрілом з ПЗРК йому вдалося збити російську ракету.
46-річний волинянин мобілізувався до ЗСУ у квітні 2022 року. Після навчального центру потрапив у наш гарнізон.
“До війни я й не знав, що в Україні є таке містечко і така бригада. А тепер я тут!”, – усміхаючись, починає розмову Сергій Миколайович.
Про початок повномасштабного вторгнення Сергія Дудая повідомив брат. Чоловік одразу зрозумів, що піде захищати рідну землю, проте ще деякий час залишався удома – потрібно було доглянути немолоду маму.
Досвід служби мав, 27 років тому служив у лавах Національної Гвардії України, тож мобілізувався і на початку травня опинився у бригаді. З Волині їх приїхало троє, тож разом із земляками розпочав службу. Каже, швидко зрозумів – потрапив до своїх. З побратимами одразу склалися дружні стосунки, в усьому відчувається підтримка і взаємоповага.
Запитуємо, а чим різняться наші області, чи є відмінності між Хмельниччиною та Волинню та їхніми мешканцями.
«У нас більше лісів. Так, лісу тут мені не вистачає, але у вас більше річок. А люди однакові – щирі, справжні, ми ж усі українці!» – відповідає волинянин.
А далі Сергій Миколайович згадує той день, коли йому вдалося збити ворожу ракету.
Це було 15 листопада, під час масштабної повітряної тривоги, коли росія запустила десятки ракет по українських містах.
“Час був… надверчір’я. Приблизно 16 година. Ми отримали координати. Через секунди ракета мала бути на зовсім близькому метражі. Часу на роздуми не було. Але у небі були наші літаки, і це зупиняло. Втім, за мить ми зрозуміли: літаки у іншому боці. Командир батареї Анатолій Панчук гукав: стріляй. Я виконав наказ. Через 12-15 секунд почув вибухи у небі. Земля була спокійна, не вібрувала. Це означало, що ракета взірвалася в повітрі” – розповідає Сергій Дудай і додає, що не вірив, що влучив у ціль, лише дуже хвилювався, щоб люди не постраждали.
Згодом дізнався, що в одному з сіл громади тутешні мешканці знайшли уламки ракети. І Слава Богу, ніхто не постраждав! На другий день командир батальйону підтвердив попадання у ворожу ракету.
Указом Президента України від 24 січня 2023 року №34/2023 – солдата Дудая Сергія Миколайовича “За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
А вдома скромного волинянина чекають дружина Валентина та двоє дітей – 18 річна доня Яна та 14-річний син Богдан. Солдат Дудай упевнений: буде Перемога і він повернеться до рідних, і до мирних справ.
