Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Сьогодні тобі виповнилось би сімдесят п’ять. На жаль, уже майже п’ятнадцять років, як ти покинув земну обитель… Яким би ти був тепер? Адже тебе так щедро обдарував Бог: світлим розумом, потужним інтелектом, філософським ставленням до життя і розумінням людської природи, талановитим володінням словом, а ще – чоловічою вродою.
У тобі було стільки світлого!Жодної краплинки підступності й обману. Ти ніколи нікому не зробив нічого злого, а твоя гідна поведінка під час жорстокої хвороби дивувала навіть лікарів. Я тобі буду довічно вдячна за неї: попри страшний біль тіла й душі – жодного спалаху гніву, жодної істерики. Ти відійшов так мужньо!
Наша спільна життєва путь увібрала в себе тринадцять років. Не була вона рівною й прямою, але було в ній те, що дає мені підставу сказати сьогодні: я була щасливою, ти мені дав так багато!
Це ти сказав лише одну фразу: «Ти гарно пишеш. Чому не друкуєшся?» І я знайшла свою любов, своє покликання в журналістиці, а потім стала письменницею; це ти подарував мені велике щастя – свою доню, свою Ірочку, і вона стала моєю донею. Вона зараз далеко, за океаном, але ми дуже близькі. Учора ввечері довго розмовляли, згадували тебе.
Ми тебе пам’ятаємо!Нехай вічність буде прихильною до тебе!
Всі, хто знав Володимира Івановича Михайленка, згадайте його, будь ласка, в його день народження.
Валентина Михайленко
