Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Трохи про Ґріна. Властиво, переповідатиму те, що розповів Ґрін (котрий Ґрем). Ґрем Ґрін згадує, як засоби масової інформації робили з одних письменників пусиків, з інших — монстрів. Звісно, ні те, ні те не відповідало дійсності, але кого б то цікавило?
Наприклад, Івліна Во преса змальовувала свого часу моторошним і злим, тоді як Ґрін, який приятелював з ним, знав його цілком інакшим.
І вже аж згодом який-небудь притомний, тобто тямущий і сумлінний біограф розвіював міфи, щоправда, письменникам то вже було, як мертвим кадило. Бо вони вже й були на той час мерцями.
***І кілька слів про Дмитра Павличка навздогін пристрастям, що спалахнули з його смертю. У Павличка є огидні вірші. Цікаво, які вірші писали б сьогоднішні поети, якби їм довелося жити в таких умовах?
Так само в Павличка є сильні поезії. Безумовно, називати Павличка сумлінням нації — смішно. Якщо вже, то дзеркалом нації — понівеченої, але такої, в якої не вийшло остаточно вбити надію.
Тож геть розмазувати Павличка і витирати об нього ноги не варто. Для того, щоб Україна відбулася, Павличко зробив багато і цілком щиро. Я за те, щоб про Павличка була сказана правда, не збріхана ні в один бік, ні в інший. У жодний.
Тимофій Гаврилів