Всі дороги ведуть до себе…

02.02.2023, 11:14 hvilya.com

Ти пам’ятаєш: міст над сірою,неквапно плинною водою,Будинок творчості на пагорбі,вогні прекрасної, як звістка, електрички. А там, удалині, де небо зеленіло,в багатомовному вогнінад рівнем обрію промчали дві душі –й не повернулись, як були, до нас. Володимир Коскін ***… Ми – уламки дурного світу, щедро сповненого любові,Ми останні його солдати, мов окрайці усіх країв,В наших жилах пульсує кава, а часами сухе червоне,А частіше гаряча магма невимовного почуття. Ми одвіку такі самотні, ніби рими у білих віршах,Ніби риби у рваних вершах, що ховаються в глибині,Це так дивно і дивовижно, що мені це, напевно, сниться,Я римую себе з тобою, а до тебе немає рим. Випадковість – не випадкова, небезпечна і неминуча,Підкрадається невблаганно, накриває немов арта.Ти найважча з моїх контузій, від якої німіють руки,Ти панічна моя атака, опівнічна моя печаль. Всі дороги ведуть до себе. Всі дороги ведуть додому.А до тебе усі дороги заблукали на манівці.На порозі життя і смерті, в світі білому, як верлібри,Я римую себе з тобою, а до тебе немає рим. Олексій Бик