Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Нагадаємо, у 2018 році в ефірі програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» вийшло розслідування про Сергія Семочка, на той час замголови Служби зовнішньої розвідки. Журналісти знайшли обґрунтовані підстави вважати, що у численних родичів розвідника – його дружини, пасинка, падчерки і зятя та ін. – є російські паспорти, видані на території анексованого Криму, а також низка елітних об’єктів нерухомості в Козині під Києвом, ринкова вартість яких не вкладалася в офіційні доходи. Також у сюжеті йшлося про тиск СБУ на фармбізнес та втручання економічної контррозвідки СБУ, якою до розвідки керував Семочко, у держзакупівлі діалізних препаратів, що за словами постачальників ліків призвело до зупинки поставок і смерті близько 200 пацієнтів.
Семочко подав на журналістів до суду і в 2020 році Голосіївський суд (перша інстанція) частково задовольнив його вимоги: окремі фрази з сюжету були визнані недостовірною інформацією і журналістів зобов’язали опублікувати спростування. При цьому цікаво, що суд зобов’язав спростувати інформацію про російське громадянство і численне майно родичів ексрозвідника не тому, що вона не була доведена, а лише тому, що Семочко заявив, що не вважає своїх родичів – родичами.
Більше того, суддя, всупереч закону і здоровому глузду, зобов’язав журналістів спростувати: чужі слова (цитати третіх осіб); художні прийоми (метафори та алегорії); фрази, в яких Семочко взагалі не згадується; а також оціночні судження, які по-перше ґрунтуються на офіційних документах, публікаціях інших ЗМІ, показах свідків, а по-друге, згідно з законом, спростовані бути в принципі не можуть.
Насамкінець, суд зобов’язав автора розслідування опублікувати спростування абсолютно не передбаченим законом шляхом – зачитати в ефірі сторонній текст, вигаданий позивачем. А щоб змусити зробити це пошвидше – суддя видав виконавчі листи, які дозволили арештувати рахунки журналістів і телеканалу ще навіть до того, як вони ознайомилися з текстом судового рішення, яким їх щось зобов’язують зробити.
Неможливо також не згадати, що Голосіївський суд примудрився засудити окрім журналістів ще й абсолютно сторонню і не причетну до цієї історії людину. Граючись із розподілом справ у суді, Семочко та його адвокати подали кілька позовів, а щоб вони відрізнялися – вписали у позов ще одну людину: це мала бути журналістка, яка написала новину з розслідування для іншого видання, однак замість неї в позов вписали її тезку, київську ріелторку. Справу слухали цілий рік, в ній змінювалися судді, однак жоден з них не помітив, що судить не ту людину. Дівчина дізналася, що її засудили, вже після того, як їй – разом з журналістами і телеканалом – арештували рахунки. Жодного покарання за це суддя першої інстанції так і не отримав.
Журналісти подали апеляцію, однак у 2021 році Київський апеляційний суд також став на бік Семочка і лишив абсурдне рішення в силі.
Однак Верховний суд повністю скасував ці два рішення. Касація постановила: судді попередніх інстанцій елементарно не розмежували твердження про факти та оціночні судження і були неправі, змушуючи журналістів спростовувати чужі цитати.
Окремо Верховний суд звернув увагу на те, що спосіб спростування, до якого змусили відповідачів, не відповідає закону. Окрім того, що подібне в принципі не передбачено, написаний позивачем текст “спростування” ще й містив висловлювання, яких навіть не було у сюжеті. Тобто, спростувати ексрозвідник вимагав одне, а зачитати в ефірі журналістів змусили інше.
Відтак рішення Голосіївського суду та Київського апеляційного суду скасовані, а справа скерована не новий розгляд до першої інстанції.
Юридичний супровід справи здійснювали адвокат Bihus.Info Марія Музичка адвокати “Платформи прав людини”, Євген Воробйов та Олександр Бурмагін, також адвокат Юрій Ничка
