… І жінка, що візьме твого кота

30.01.2023, 11:30 hvilya.com

… А на ранок люди вмикали свої містаІ жили у них, скільки й зозуля не накує,Щоб одного разу не пережити свого кота –Як там він, жирна пухнаста дупа, тепер жиє? Але доти люди писали собі листи,Замість марок клеїли дурня і панночок,І здавалося їм, що час назавжди застиг,Ніби прикритий долонею сірничок. І жили як жилося, як Бог на душу поклав,І вживали вдячно їжу свою піснуПокоління тих, хто вірили в peace and love,Доки, зрештою, не поїхали на війну. А що звідти вертатись не кожному до снаги –Можна довго і марно плескати язиком.Безкінечне джерело ендорфінів – це вороги,Їхні трупи пахнуть солодко до оском. І коли понад всесвітнім боєм летить зола –Неминуче сліпнеш і сивієш до часу.І говориш Богові: дивні твої діла,Як же я, бл#дь, усе це тепер знесу? Все життя моє було писане між цих рядків,А ти мене тепер ніби мордою об паркет.Але Богові наплювати на слабаків –Його діти часом зносили й не таке. Він на тебе мружиться, затягується, кашляє в бороді,І говорить, озираючися на ці плаї:Твого кота взяла собі жінка, яка тодіНе любила тебе ще так гостро, як ти її. Олексій Бик