Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Мільярди гривень, "помста", бронетехніка та політика: репортаж з фонду найвідомішого уродженця Тернопільщини

gazeta1.com

Мільярди гривень, помста, бронетехніка та політика: репортаж з фонду найвідомішого уродженця Тернопільщини

Через політичний бекграунд телеведучого – співпрацю з “Голосом” та участь у виборах мера столиці – більшість зборів Притули супроводжуються баталіями в соціальних мережах. Критики залишають гнівні коментарі,стверджуючи, що фонд купує техніку за надто високими цінами, натомість прихильники хвалять його команду за реалізацію великих проєктів. “Українська правда” продовжує цикл публікацій про роботу найбільших благодійних фондів України. Адже саме звичайні українці донатять на ЗСУ та мають право знати, як витрачаються їхні кошти. Упродовж робочого дня, проведеного у фонді, “УП” дізнавалася, завдяки чому організації Сергія Притули вдається закривати мільйонні збори за рекордні строки, як його фонд насправді працює з мілітарною та гуманітарною допомогою, як реалізувалася ідея купівлі супутника, за якою ціною Притула збирається придбати бронетранспортери Spartan, чому фондом керує інша людина та що у ньому робить політтехнолог. Надворі мінусова температура, мороз щипає обличчя. Заспаний, але енергійний Сергій Притула спускається вулицею Гончара в Києві до входу в будівлю, де розташований благодійний фонд його імені. Дорогою стоять припарковані пікапи, пригнані зі Швеції, які ускладнюють рух для інших автомобілів, адже вулиця вузька. Ці авто фонд ось-ось має відправити на передову. Притула оглядає їх та витягує Iphone для зйомки. За діями волонтера спостерігають охоронці фонду, які вийшли на перекур. Притула знімає припарковані пікапи та, наче диктор з телебачення, бадьорим голосом коментує: “Раніше казали “з варягів у греки”, а зараз ми кажемо: “шлях з варягів у Бахмут”. Плюс дев’ять “шведів” відправляються на фронт”. Після цього Притула заходить до будівлі фонду. Це шестиповерхове офісне приміщення з ліфтом та стійкою охорони при вході. Тут фонд орендує гараж, підвальні приміщення, перший та шостий поверхи. На першому поверсі колишній шоумен вітається з директоркою фонду Ганною Гвоздяр, весело обіймає її та обмінюється кількома словами. Неподалік, поруч зі стійкою для охорони, стоять троє чоловіків. Це військовослужбовець середнього зросту, менеджер закупівель та керівник операційно-логістичного напрямку фонду. Військовий щойно приїхав до фонду забрати допомогу для однієї з мобільних груп сил ППО в Київській області. Ці троє обговорюють деталі передачі, оглядають папери з переліком допомоги. Щоб не заважати розмові, Притула переходить у відчинений неподалік кабінет, де працюють менеджери з обробки запитів та логісти. – Доброго ранку! Друзі, у нас сьогодні “Українська правда”. Всі гарно зачешіться, вмийтеся, зробіть мейкап, – жартує з колективом Сергій. У відповідь працівники фонду сміються та продовжують зосереджено вдивлятися у монітори своїх комп’ютерів. Притула пропонує нам сходити з ним у гараж, щоб побачити, як відбуватиметься передача майна військовим. – Маємо гарний проєкт по допомозі силам ППО. Звичайно, що саме ППО купувати не можемо, поки що, – дорогою у двір до гаража розповідає засновник фонду. – Наразі забезпечуємо мобільні групи обігрівачами, засобами зв’язку, передаємо будиночки на колесах, тому що за такої погоди у палатці в лісі перебувати не дуже приємно. Хочеться, щоб люди мали нормальний варіант і для перепочинку, і для роботи. У гаражі фонду – гори різного розміру коробок, шини, складені деталі знищеної техніки. – Нам військові люб’язно передають уламки російських літаків та гелікоптерів. Ми створюємо спеціальні брелки, які потім продаємо: робиться картка, там QR-код, де можна прочитати історію, де, як і ким було збито гелікоптер чи літак. Один брелок коштує тисячу доларів. Ми вже так понад 300 тисяч доларів акумулювали. І це дуже символічно, тому що цими коштами ми допомагатимемо нашим льотчикам, – пояснює Притула. Поки ми розмовляємо, до гаража під’їжджає військовий пікап з причепом. Кілька працівників фонду допомагають двом військовим оперативно завантажити генератори, обігрівачі та коробки з іншою допомогою. Той самий військовий, якого ми зустріли на першому поверсі фонду, відходить убік та крокує з мобільним телефоном до Притули. – Найпершіший? Це ваша бригада? – з непідробною цікавістю перепитує колишній шоумен. – Так. Вибачте за нецензурну лексику, – клацаючи в смартфоні з відчутною гордістю відповідає військовий. Чоловік демонструє коротке відео, де з лісу вилітає ракета, а закадровий голос реагує: “Ух, єб**ь… Аху**ь!”. Притула вдивляється у смартфон, не стримуючи сміху. Після спільного перегляду відео роботи NASAMS військовий кличе до себе напарника та просить засновника фонду про спільне фото. Помітно, що поруч із Сергієм військові хвилюються. Згодом вони продовжують розповідати про складнощі несення служби. – Ви хороші обігрівачі передаєте. У нас в полях народ оцінив. От умовно живе в пункті 12 людей, можна поставити буржуйку. Та я так ледь не здурів. Пам’ятаю, в березні буржуйка почала диміти, всі спали і ледь не здохли. А цю штуку поставили, запустили – за пів години було тепло. Люди мокрі – прийшли зігрілися, просушилися, і нормально, – емоційно розповідає військовий. Притула тисне чоловікам руки, дякує за службу та підвальними коридорами повертається в офіс. У фонді Сергія Притули працює понад 100 осіб. Штаби розташовані в різних містах України: центральний офіс знаходиться у Києві, мілітарні офіси – в Дніпрі та Краматорську, гуманітарні хаби – в Миколаєві та Львові. Загалом фонд займається такими напрямками: транспорт, засоби зв’язку, оптика, тактична медицина, БПЛА та гуманітарна допомога. – У нас є ще кілька субпроєктів, які для нас і для війська є важливими. Наприклад, це ремонт та відновлення трофейної техніки. Сам факт того, що ми російську зброю направляємо проти росіян, надихає. Плюс таким шляхом буквально за 20 тисяч доларів можна отримати готовий танк, – розповідає про роботу своєї організації Притула. – Є ще проєкт “Бавовна”. За джентельменською угодою з донорами, по цьому проєкту ми не звітуємо публічно, адже для певних завдань ЗСУ важлива повна тиша, – продовжує він. Очолює фонд 32-річна Ганна Гвоздяр. На неї покладена адміністративна та юридична відповідальність за діяльність колективу. – Я давно в благодійності, тому знаю, як тут все працює. Коли Сергій почав збирати на боротьбу з ковідом більші донати, з’явилися ідеї на великі проєкти, і в законодавстві це не могло існувати без оформлення як благодійний фонд. Тож ми купували перші костюми для лікарів саме як благодійний фонд, – пригадує директорка. На відміну від Притули, Гвоздяр – не публічна особа. Про неї складно знайти інформацію у відкритих джерелах, та й сама директорка зізнається, що їй подобається залишатися в тіні засновника фонду. – Мені дуже комфортно робити те, що я роблю останні вісім років. Якщо ви не знаєте мене – це добре“, – посміхаючись каже Гвоздяр. Ще одна людина, яка давно працює з Притулою – це відомий активіст і волонтер Роман Сініцин. В 2020-му році Сініцин допомагав Притулі в якості радника на виборах міського голови Києва. Раніше він займався бізнесом, запустив туристичний сайт lowcost.ua. Наразі Роман, він же “Майор” очолює військовий напрям фонду. Він аналізує, яку допомогу потрібно відправити на передову, бере участь у передачах майна військовим, та комунікує з командирами бригад і батальйонів. Ще однією важливою людиною в організації Притули є Олексій Сіхарулідзе, який менеджерить закупівлі фонду. Сіхарулідзе – інтелігентний та спокійний чоловік в окулярах. Своєю виваженістю він нагадує досвідченого лікаря, а насправді колись працював скарбником у різних банках. Він детально роз’яснює механіку надання допомоги військовим. Для того, щоб фонд передав допомогу для бойового підрозділу, потрібно залишити офіційний запит на сайті prytulafoundation.org з підписом командира та печаткою. – Далі перевіряється вся бюрократія: чи є печатка, дивимося, чи люди реально перебувають у такому-то підрозділі, потім звертаємо увагу, щоб вони не були десь на “західному фронті” під Ужгородом в окопах, – жартуючи пояснює Сіхарулідзе. – А потім починається найбільш неприємне для мене – це вибрати, що й кому передавати. Нажати кнопку “Так, допомогти” – це найлегше. А якщо частково або взагалі ні – це мусимо думати, радитися колективно, – додає менеджер закупівель. Працівники фонду Притули ухвалюють рішення про передачу допомоги підрозділам, спираючись на досвід волонтерства та спілкування з військовими на передовій. – Наші люди кожного дня передають якийсь транспорт, таким чином об’їжджають весь фронт і там комунікують з військовим керівництвом. Можливо, це здається хаотичним, але вони бачать, хто що робить, хто чогось потребує, плюс ми й самі знаємо завдяки нашим зв’язкам з 2014 року, кому, як і що вдається робити. На цьому так само базуємо нашу допомогу, – підкреслює Сіхарулідзе. Окремий напрямок роботи фонду Притули – це гуманітарний блок, який фокусується на допомозі на деокупованих та прифронтових територіях. Керує гуманітарним департаментом Катерина Вікторенкова. Раніше вона працювала керівницею проєктів у “Юридичній сотні” – громадській організації, яка зараз надає правову допомогу учасникам війни та їхнім родичам. Як і з мілітарною допомогою, гуманітарний департамент функціонує через офіційні запити, але від старост та голів сільських і міських рад. – Наприклад, є Херсонська область, деокупована Нововоронцовська громада. Ми сконтактували з головою громади, дізналися, що потрібно громаді для того, щоб налагодити інфраструктуру, аби вони могли нормально функціонувати. Так ми допомогли купити генератор і помпи для постачання технічної води, передали зарядні станції та смартфони, щоб голова громади роздав їх головам селищних рад, щоб вони мали між собою зв’язок, – пояснює Вікторенкова. Надалі фонд планує здійснювати інспекції на місцях, щоб перевіряти, чи все працює саме так, як домовлялися з представниками місцевої влади. Притула пропонує ненадовго від’їхати й показати, як партнер фонду – військова школа “Боривітер” – навчає наших захисників топографії. – Це буквально в 10 хвилинах їзди, – з посмішкою зауважує засновник фонду. Сідаємо в комфортний мікроавтобус Mercedes, що належить фонду, водій рушає в
  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
28 березня 2024