Мойсей Фішбейн, якому дано було Звідти

04.10.2022, 10:40 hvilya.com

Неторкані й ґвалтовані, зужитіЙ недоторкАнні, наче польоваНевловна і незаймана у житіМелодія, — наснилися слова,І темрява клубочеться зимово,І душі нам просотує сльота.Горнись до мене, мовенятко, Мово,Неторкана, ґвалтована, свята. 7 листопада 1993Мюнхен Це — Мойсей Фішбейн (1946-2020). Потрапили до мене перша збірка поета «Ямбове коло» (1974) і книжка «Апокриф» (1996) з примітками Леоніда Череватенка (обидві з бібліотеки Миколи Мірошниченка). Замість Передмови в «Апокрифі» є такі слова Фішбейна: Народився євреєм, хоч мав народитися українцем.Народився українським поетом, хоч мав народитися просто євреєм.Народився під знаком Стрільця, але не січового.Народження – Чернівці.Батьківщина – Україна.Громадянство – Ізраїль. Батьківщина – Ізраїль.Громадянства Української Мови не втрачав ніколи.На Україну мене послано Звідти.Вона існуватиме вічно. Я так хочу.Українську Мову мені дано Звідти.Вона існуватиме вічно. Я так хочу.Пишу поезії тільки тоді, коли дано Звідти. До Слова треба і дорости, і прорости. Інакше нічого з нього не виросте. Добре про це написано в останнього з роду Рюриковичів, 62 князя Володимира Одоєвського: «Чи ви знаєте велику таємницю: істина не передається! Дослідіть спочатку: що таке значить г о в о р и т и? Я, у крайньому разі, переконаний, що говорити є ніщо инче, як збуджувати в слухачеві його власне внутрішнє слово: якщо його слово не в гармонії з вашим — він не зрозуміє вас; якщо його слово святе — ваші і погані речі стануть йому корисними; якщо його слово брехливе — ви наробите йому шкоди з найкращими намірами» (Російські ночі. Ніч друга. 1844). Тільки усвідомивши цю правду можливості діалогу, ми наблизимося до гармонії світу і гармонії в світі. А Фішбейн — уподібнився Вічному Жидові. Свій серед чужих, і чужий серед своїх. Поет не нарікав, лише моментами дивувався Божому вибору… ***Слова мої злітаються до мене,Як діти до старенької вдови,Як зорі до осінньої трави,Як до землі осінній лист черлений.Мої слова розради і журби,Летіть сюди, сідайте на осонні,Я крихти хліба сиплю вам з долоні,Слова мої, осінні голуби. (Мойсей Фішбейн. Ямбове коло. К. 1974). Один із найкращих поетичних дебютів 70-х – «перша книга поета» Мойсея Фішбейна. Не дивлячись на «ідеологічні паровози», без яких не появлялася жодна поетична книжка десь до середини 80-х, а в окремих авторів і до 1990 року, книжечка на диво глибока змістом і досконала у формі. Мойсей Фішбейн беззаперечно є класичним і канонічним українським поетом, подобається це комусь чи ні. Ми тяжко приходимо до справжнього в літературі. І сьогоднішня европейська кон’юнктура на Жадана, як найкраще в сучасній українській поезії, може зіграти небезпечну послугу їй: відкине класичне надбання, перекреслить школу і традицію, — і канонізує порожнечу. Але завжди залишатиметься можливість у тиші слів «торкнутися заповітної мети», — того нутрового слова, яке очищає від намулу, і дає можливість духової зміни. Євген Баран