Скарби, змиті iPhone і стародавні колектори: що приховують підземелля Києва та як відбувається дигерська екскурсія

07.08.2022, 18:59 inkorr.com

Підземні екскурсії Києвом в останні роки набирають стрімкої популярності. За невелику платню професійні дигери (від англ. digger) людина, що подорожує штучними підземеллями. Gazeta.ua) проводять охочих колекторами й у деталях розповідають історії місць, які показують. Прогулянки під землею найбільше підходять для любителів екстриму й київської історії. Гіди проводять групи під історичними будинками й показують лабіринти, які були збудовані ще у XIX ст. Охочі також можуть пройтися руслом підземних річок у спеціальному взутті й позаглядати в унікальні гідравлічні споруди. Загалом київські підземні ходи налічують десятки кілометрів і тягнуться як центром Києва, так і його околицями. Кореспондентка Gazeta.ua побувала на одній з таких екскурсій, щоб побачити, як вони відбуваються та поспілкуватися з професійними дигерами.ВИКЛИК СОБІ Накрапає дощ. Попри це навпроти київського планетарію близько 16:00 збираються люди. Прийшли на дигерську екскурсію підземною річкою Хрещатик. Ліворуч від входу на сходах стоїть білява дівчина в чорній футболці із синьо-жовтим тризубом і в синіх велосипедках. Струшує краплі дощу з двох хвостиків, зібраних на потилиці. Представляється Оленою. Ви на екскурсію? питає. Аби її не скасували знову, бо дощ пішов. Мала бути минулого тижня, але перенесли. А хто проводить? чорнявий хлопець у синій тенісці й джинсах підходить до компанії з трьох людей. Кирило! Той самий, коротко відповідає білявка. Перепитую, що означає "той самий Кирило". А Кирило водить всі ці дигерські екскурсії, пояснює співрозмовниця. Точніше два Кирила. У цій організації двоє хлопців і обох Кирилами звуть. Той, що чорнявий з татуюванням історик, написав кілька книжок про київські підземелля. Другий той, що в захисних штанях і з червоно-чорним наплічником теж дигер зі стажем. Була з ними на екскурсії під Аскольдовою могилою. Круто без меж. Але там екстремально то водоспади минали, то пробирались "гуськом", бо вузько. Восени ходили, то була в теплій куртці об'ємній. Якраз у ній застрягла між рівнями в колекторі ото був екстрим, згадує. Питаю, чи не боїться після пережитого підземних походів. Да який боюсь я лише чекала, як нова вилазка буде. Працюю на Укрпошті спілкування з людьми отак вистачає, показує рукою вище голови. То обрала для себе такий вид розваги екстремальні походеньки з дигерами. Сподобалось під землю залізти, тунелі там всякі. Лякає оце єдине, що не поведуть, як дощ посилиться. Бо це ж річка. Рівень води може різко піднятись, якщо злива. Про маршрут не знаю нічого. Колись чула, що це була річка, яку сховали під землю, озеро колись було. До дівчини підходить жінка в синій майці й чорних лосинах. У руках тримає блакитний наплічник. Вітається. Спочатку переплутала оту чергу, що напроти планетарію. Здивувалась, що старші люди в колектор зібрались, та ще й так багато. Потім здогадалась, що вони на соціальне харчування прийшли. Може, пайки якісь дають, бо всі з сумками, Наталя Сулейкина вказує на довгу чергу, що вишикувалась через дорогу. Двоє людей тим часом з торбинками переходять "зеброю" та заходять у приміщення Планетарію. Про екскурсію нічого не знаю тому й іду, продовжує далі Наталя. Хочеться чогось незвичного. Підземний Київ глянути. Верхом можу сама прогулятись, подивитись, а тут потрібен провідник щоб розповіли. Я то знала загалом, що є така річка Хрещатик. Прочитала, що її забетонували. Страшнувато було, але такий виклик для себе. В походи колись ходила. Сподіваюсь, що витримаю. А якщо повітряна (тривога. Gazeta.ua) бігти в укриття не треба, додає Олена. Пояснює Наталі, що дигери дадуть спеціальне взуття. Бахіли дадуть. Ну як бахіли такі заброди, що під колінами зав'язуються. Та буде нам колектор по коліно. Прорвемось, говорить.ХРЕЩАТИК І КЛОВ Хвилин за 10 провідники ведуть гурт з 20 людей до Мегамаркету на вул. Антоновича. Поруч стоїть припарковане темно-синє авто. Автор маршруту Кирило Степанець відчиняє багажник. Виймає з нього кілька гумових згортків зеленого кольору. Це бахіли, обмотані пасками. Учасники підходять до автівки отримують пару бахіл, ліхтарик і віддають гроші за екскурсію. Беремо бахіли. Технологія проста: мотузка зліва це ліва нога. Якщо комусь раптом попалось дві однакові, це не смертельно, каже екскурсовод у бежевій футболці й штанах хакі. Група взувається під дерев'яним навісом ліворуч. За кілька хвилин рушаємо через парковку до дерев'яних сходів з різнокольоровими написами. Дехто несе бахіли в руках. Заходимо під бетонний навіс всередині яскраві написи-графіті. Під ногами де-не-де каміння, під стінкою скелет від смаженої рибини. Гід пояснює: мусимо тут почекати точного прогнозу погоди. Якщо дощ посилиться в колектор групу не вестимуть. Це дощова каналізація опади стікають через спеціальні отвори. Під час злив восени рівень води піднімається аж до мосту, показує на місток над нами. Майже заповнює колектор, який заввишки два метри. Тому перебувати під час сильного дощу в колекторі смертельно небезпечно. Вже офіційно відомо про чотири жертви люди потрапили під час зливи до колектора й не змогли вибратися. Всі, хто ніс бахіли в руках, починають їх надівати. Гід показує, як фіксувати кріплення. Навколо ноги обмотуєте стрічками, потім фіксуєте бахіли за застібки-"грибочки". Лямки й мотузки кріпите до паску. Якщо немає і лямок, і паска, то обмотуєте поверх верхньої кромки й затягуєте мотузку. Бережіть ліхтарики, будь ласка. Дівчина в короткій чорній сукні нажіває бахіли поверх високих черевиків на грубій підошві. Просить мати допомогти зав'язати паски. Передає їй невеликий чорний ліхтарик, пробує натиснути кнопку світло спалахує посередині. Дивиться на потік води, який шумить ліворуч. Тече в напрямку Печерська. Зараз ми стоїмо на березі річки Либідь, вона починається в районі Відрадного. Довжина річки 16 кілометрів. Либідь проходить через усю центральну частину міста, впадає близько Південного мосту у Дніпро. Являє собою основну водозливну артерію центральної частини міста, розповідає гід. Площа Києва 800 кілометрів квадратних, а Либідь збирає опади приблизно з 80 км десята частина дощів з усього міста впадає сюди. В разі виникнення сильної зливи ви просто не впізнаєте цю канаву, яку бачите зараз. На цей момент жодної загрози вона не несе. Так само, як і річка Клов, у колектор якої ми будемо заходити, якщо погода дозволить. Кому цікаво покажу відео, як тут все міняється восени під час зливи. Показує на телефоні ролик. Дехто з групи зацікавлено переглядає. Екскурсія називається "Підземний Хрещатик", але щоб дістатися до Хрещатика, нам доведеться суттєво пройтись колектором Клову там ці дві річки поєднуються. На перехресті, де зливається Хрещатик і Клов, є третя притока річка Кловіца, яка проходить під вулицею Шовковичною. Клов починається з Маріїнського парку. Якщо знаєте, там є Посольство КНР (Китайська народна республіка. Gazeta.ua). До 1905 року будівля була у власності військового теоретика Михайла Драгомирова. Після його смерті перейшла у спадок до його наступника генерала Сухомлина. Загатив річку, яка брала початок біля цієї садиби, зробив озеро. В цьому озері почав розводити лебедів зробив пристань, у нього був човен. Кияни могли плавати. З розвитком заводу "Арсенал", який був поряд, ця територія перейшла до підприємства. На жаль, озеро почало міліти, і його врешті-решт засипали відходами будівництва. Але підземні води залишились. Річка там продовжувала текти. Вона напочатку була на поверхні за напрямком вулиці Мечнікова, яка проходить повз метро Кловська. З плином часу її вирішили заховати під землю. Починаємо вгадувати, для чого річку "ув'язнили". Звісно, щоб можна було забудовувати, всміхається Кирило. Офісні центри, будинки. В центрі Києва земля "золота". Був етап, коли ще до вторгнення Росії казали, що було би класно дістати річку Хрещатик з-під землі. Буцімто зробити там таку алею навколо річки, як у Амстердамі навколо каналів, або в Венеції. Так кажуть безграмотні люди, бо основна відмінність Венеції, Амстердаму від Києва це рельєф. Вони пласкі, як млинець, а Київ стоїть на багатьох пагорбах. Уявіть собі після дощу Прорізну, вулицю архітектора Городецького, Інститутську вони всі йдуть на пагорбах. Після сильної зливи вся вода стикає з них донизу. Колектор річки Хрещатик, яка проходить в долині під вулицею, під час зливи заповнюється дуже сильно. Якби річка текла зовні, то підтоплювала б будинки, дороги. Тож якщо побачите в фейсбуках коментарях про діставання цієї річки з-під землі вже можете писати, чому це неможливо.ЕКСТРИМ З "відмашкою" рушаємо до бетонного парапету. За ним прямокутний вхід у колектор. Стіни розмальовані рожевими, синіми, червоними написами. На м'якому намуленому ґрунті сліди ніг. Чути сильний гул води. Кирило йде попереду. Там нема замків, решіток, дверей саме через рівень води, який буває після сильної зливи. Якраз всі ці решітки, замки зриваються силою потоку. Тому туди зайти може кожен, але, на жаль, вийти можуть не всі, каже гід. З колектора нерівномірно витікає вода. В обличчя віє запахом аміаку й сірки. Ступаємо у воду. Через бахіли відчувається холод. Спочатку здається, що вони пропускають вологу. Від хлюпання роздається незвичний гул. Гід просить піднімати ноги вище, щоб не забризкувати штани тим, хто йде поруч. Ліхтарики підсвічують стіни колектора вони сірі, бетонні. За приблизно 20 м від входу прохід розширюється з'являється щось на кшталт "коліна", з якого вода тече двома рукавами. Один потік струменить до входу, у який ми зайшли, а інший правим каналом. Стеля в "коліні" колектора різновисока чередуються панелі, під якими можна стояти на повний зріст, і ті, під якими треба згинатися. Тут група зупиняється чекаємо на завершення дощу. Той вихід, у який ми заходили, добудували 2008-го. Там прямокутні стіни зверху просто плити покладені. Це більш сучасний і простий спосіб. Далі, якщо пощастить, ми зможемо подивитись на більш старий колектор, зведений після Другої світової. Будувався в різні епохи, почали закривати річку Клов ще на початку ХІХ сторіччя в районі Мечникова й поступово дійшли

Читати повністю…

Останні
Популярні

Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
2 липня 2025

Новини на тему

Більше новин