Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Про це у фейсбуці повідомив Віктор Ліпчик.
За даними Вікіпедії, у XVI столітті село належало до українського роду Білостоцьких, а у XVII столітті — до Гулевичів. У 1636 році земський писар Семен Гулевич, який пізніше став Перемиським і Самбірським православним єпископом з іменем Сильвестр (Гулевич-Воютинський), заклав тут православний монастир з церквою Архистратига Михаїла. На межі XVII та XVIII століття настоятелем монастиря був один з найвидатніших іконописців Йов Кондзелевич (1667—бл. 1740). У XVIII ст. тут мали літню резиденцію луцькі унійні єпископи. У 1776 р. у монастирі було засновано школу та василіянську семінарію. Після ліквідації унії у 1839 р., монастир було зачинено, а монастирський храм перетворено у православну парафіяльну церкву. У 1843-1863 рр. тут діла православна духовна семінарія. Руїни монастиря існували ще наприкінці XIX ст.
Церква стоїть біля перехрестя доріг у центрі села, поблизу чудотворного джерела і на місці городище давньоруського часу X-ХІІІ ст. З того часу тут збереглися пізньосередньовічні підземелля.
Це прямокутна в плані тринефна базиліка, зведена у стилі бароко, з коротким трансептом, п’ятигранною апсидою та двома ризницями. Фасад завершує трикутний фронтон з двома вежами, увінчаними куполами. Більші куполи увінчують дах над нефом і апсидою. У церкві знаходився дуже цінний іконостас з кін. XVII — поч. XVIII ст., авторство якого приписують тодішньому настоятелю о. Йову Кондзелевичу. Після ІІ світової війни іконостас був перенесений до Національного музею у Львові.
