Іванові Чендею від Петра Скунця

20.05.2022, 16:56 hvilya.com

Нині у них день народження. Один на двох. Один для всіх нас. 100 і 80. Вітаємо нас, що вони в нас були, є і будуть. Знову і ще переконуємося в тім, що істинний талант завжди пророчий і позачасовий. Сьогодні рядки Скунцевого вірша звучать так, наче не було тридцяти років од його написання. Такими світ жонглює іменами,що навіть трудно вимовити нам.А нас нарік спогорда Іванами,і все шкодує щастя Іванам.І ділять світ царі та президенти,І на війну лаштуються вони.Сурмить сурма, а на війну поплентавневдаха, що попав у Івани.Когось ласкава доля задобрила,а дівчина, що в лютий вітрюганжиття лупає громіздке, як брила, —на ній, звичайно, жениться Іван.І поки десь шинкує доля-максі,то доля-міні їсть сухий токан.Якась країна породила Маркса,а всиновити змушений Іван.І на пісочку гріються в замріїпролетарі гладкі, як кавуни…А в нас були не мрії, а Марії,то й родяться нещадно Івани.Ну що ж, буває правда і незвана,такий уже русинський наш талан:як не чужинець тішиться з Івана,то знайдеться на нього свій Іван.І прийде він, між Іванів найвищий,тому, що служить десь там нагорі…О, як Іван свого ж Івана знищив —позаздрили і хани, і царі.О, два Івани — материнські втрати,що дивляться одвіку в різний бік, —ніяк вони не прийдуть брат до брата,хоч кожен серце матері обпік.Бо хто єсьмо? — оголена ідея,а не любов, і вік наш — це обман,а все ж йому спасибі за Чендея,за те, що не минається Іван.Отой Іван, котрий узяв на себе упору жовчно глупу і сліпуне зорями розшите вічне небо,а землю цю жорстоку і скупу.Загляне слава в сімдесяту весну,чарчину вип‘є й ляже на диван.Нехай спочине. Знов наліг на веслаі зве в далеке плавання Іван.І хай не жде його казкова фея,а ти, карпатська жінко, не старій, —це ти колись дала землі Чендея,дала для мрій, а більше — для Марій.І хоч його не вабить тиха гавань,і хоч думки не часто вдома сплять,ти жди завжди його з далеких плавань,жди в сімдесят, як ждала в двадцять п‘ять. Петро Скунць