Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Після майже трьох місяців війни з Росією, Збройні сили України починають контратакувати російські позиції і перекроюють карту бойових дій. Недавні успіхи українських сил під Харковом аналітики пояснють також і рішенням Москви більше зосередитить на Донбасі. Але на тлі більшої зосередженості російських військ на Донбасі та спробами утримати окуповані міста півдня – зокрема Херсон – чи можуть українські сили перейти у контранаступ, не обмежуючись переважно контратаками. Радіо Свобода запитало про це Джоджа Барроса з Інституту вивчення війни у (ISW) – дослідної інституції у Вашингтоні.
– Ми бачимо зараз, що українські сили подекуди переходять у контнаступ...
Джордж Баррос: Україні потрібно перетворити ці контратаки на більш масштабні контрнаступи. Ми бачили декілька місць і випадків, коли українським військам це вдалося зробити. Однак спочатку я хочу прояснити, що через подібність слів різниця між деякими з контратак, які характеризують як контрнаступ, здається невеликою. Військові аналітики особливу увагу приділяють розрізненню контратаки і контрнаступу. Контратака – це захід меншого масштабу, зазвичай на тактичному рівні, з метою повернути невелику територію, щоб покращити своє тактичне положення. Тоді як контрнаступ є оперативним заходом вищого рівня, де на меті є повернення більшої частини території, яка має цілі ще вищого значення.
Деякі з цих випадків повернення українськими військами території були охарактеризовані як контрнаступи українського війська, коли вони, насправді, були контратаками. Що дійсно зараз важливо, так це те, щоб українці мали можливість перетворити деякі з цих менших атак на справді більший контрнаступ. Якщо подивитися на перебіг нинішніх контратак, то це просто захоплення одного, двох або трьох сіл одночасно. Проте ми ще не досягли того моменту, коли українці можуть по-справжньому сильно відбити вкорінені російські позиції.
– Україна поступово відтісняє російські війська від Харкова...
Джордж Баррос: Що стосується витіснення росіян з Харкова і наближення до сходу, то це буде дуже важливо. Наша команда дуже уважно дивиться на російські шляхи постачання, які йдуть від Білограда (поблизу українського кордону) до Ізюма, який потім з’єднується з Донецьком і Луганськом. Це буде дуже важливо, і ми віримо, що битви, в які зараз вступають українці, створюють умови для боротьби в Ізюмі, й стануть вирішальними на нинішньому етапі війни в Україні.
Буде цікаво подивитися, наскільки ефективними можуть бути українські контратаки проти таких позицій Росії, де вони вже закріпилися та окопалися. Я скажу, що деякі географічні особливості полегшують українцям контратаки, натомість інші – ні. Наприклад, захищатися легше, ніж нападати. Тож бачити, як українці здійснюють успішну оборону, – це не те саме, що сказати, що весь цей успіх обов’язково переросте у вдалий наступ зі звільнення або повернення української території.
– Назагал українські війська діють дуже професійно чи не так?
Джордж Баррос: Одна з цікавих динамік, яку ми бачимо в ході цієї війни полягає в тому, що українці, здається, досить ефективно дають відсіч російським силам в місцях, де вони надмірно розширили свої лінії постачання та де їхні тилові райони не захищені. Українці можуть проводити рейди як на бензовози, так і логістичні конвої, і тому подібне. Однак українці менш ефективні у боротьбі з укріпленими російськими позиціями, де вони мають хороші лінії зв’язку та постачання. Ми також помітили цю дихотомію в ефективності роботи українців у сільській місцевості, де не дуже багато населених пунктів, та роботою в міському середовищі.
Українці, можливо, зможуть відбити російські сили, які діють у селах і в околицях безпосередньо за межами великих міст. Це дає українцям можливість проводити розвідку, це дає їм змогу визначити, де знаходяться російські підрозділи, а потім застосувати проти них артилерію та ракети. Поте враз із потраплянням в ці густонаселені райони, темпи боїв і темпи просування для будь-якої сторони значно зменшуються, а українці ще не продемонстрували здатності зайти в контрольоване ворогом міське середовище і знайти спосіб відштовхнути ці сили.
– Яка ситуація з російськими військами, в якому вони стані?
Джордж Баррос: Оскільки темпи просування росіян сповільнилися через зменшення чисельності російських військ, їм доводиться перегрупуватися. За нашою оцінкою, у росіян залишилося дуже мало ефективної бойової сили, яку вони можуть застосувати. Мобілізація російського суспільства та потенційний призов, швидше за все, не створять жодної значущої бойової сили, і їхня практика призову на військову службу також не дасть цього.
Однак те саме стосується й українців, їхні сили також скорочуються. Уже понад 70 днів вони запекло воюють, і нанесення шкоди російським частинам робить менш ефективними й самі українські сили. Темп і досягнення кожної із сторін сповільнюються. Особливо це помітно на сході України та на Донбасі. Одна важлива річ, яку ми спостерігаємо, – це ризик того, що Путін успішно досягне припинення вогню на вигідних Росії умовах, що закріпить його незаконні здобутки на сході України та у південній частині.
– Чи реально досягнути угоди про припинення бойових дій?
Джордж Баррос: Занепокоєння полягає в тому, що якщо Кремль буде наполягати на припиненні вогню, західні держави або певні лідери чи організації можуть проявити схильність автоматично зачепитися за це, оскільки ця пропозиція буде розцінюватися як спосіб покласти край насильству. Занепокоєння полягає в тому, що як тільки Кремль почне грати, може виникнути міжнародний тиск на президента України Володимира Зеленського, щоб він погодився на ці умови.
– Чи вичерпуються в Росії резерви?
Джордж Баррос: Щодо того, чи зможуть росіяни перегрупуватися та відновити більш ефективну бойову міць, то в короткостроковій перспективі – тобто протягом наступних шести-дванадцяти місяців – точно ні. Цикл призовної служби в Росії у звичайних умовах є таким, що середньостатистичний солдат проходить приблизно чотири-шість місяців базової підготовки, плюс пару додаткових місяців спеціалізованої підготовки, а потім приблизно через 8-10 місяців вступає на справжню службу.
А на навчання якісного солдата потрібно більше 8-10 місяців. Українці значною мірою розгромили російський офіцерський корпус, від батальйону до рівня армії та всіх проміжних ешелонів, тож для відновлення потенціалу людського капіталу Росії знадобиться ціле покоління.
Зусиль росіян зібрати сили з Абхазії, Сирії, Лівії та інших місць, зараз просто недостатньо, щоб об’єднати ефективні сили. Отже, якщо Путін хоче мати можливість відновити цю війну на своїх умовах, він, можливо, віддасть перевагу довготривалому закріпленню здобутків, які він має зараз, відновленю своїх сил будь-якою мірою, та спробує завдати економічної шкоди Україні, блокуючи їхній вихід до Чорного моря, так, як це є зараз, і потім сподіватися, що він зможе завершити розпочате.
