Великий князь Київської Русі Ярослав Мудрий об’єднав всі землі руські та успішно очолював їх протягом майже 37 років. Він прославився як талановитий полководець, діяч культури, найвидатніший правитель в українській історії.
Народження і походження
Ярослав Володимирович (Мудрий)народився і правив наприкінці X – на початку XI сторіччя. За даними, наведеними у «Повісті минулих літ», це може бути 978 чи 979 рік. Але деякі історіографи називають 986-989 роки народження, спираючись на дослідження антропологів. При хрещенні був наречений Георгієм. Його біографія перетинається з билинними переказами й легендами.
За походженням належав до роду Рюриковичів, припадав онуком знаменитому Святославу Хороброму, що розгромив хазар і згодом убитому печенігами на Дніпрі.
Батько – князь Володимир Святославич, який має прізвисько “Хреститель” і часто ототожнюється з персонажем билинного епосу Володимиром Червоне Сонечко.
Мати — полоцька княжна Рогнеда, яка народила, крім Ярослава, ще семеро дітей: синів Ізяслава, Всеволода, Мстислава; дочок Предславу, Премиславу, Мстиславу. Доля самої Рогніди трагічна – вона була викрадена князем Володимиром, який вбив її батька Рогволода і насильно взяв її в дружини.
До речі, князь Володимир мав кілька сотень наложниць, приблизно 8 законних дружин, від яких народилося 12 синів і шість дочок (про яких відомо).
Шлях до влади
Правління в Ростові
У Повісті временних літ повідомляється, що у 988 році Володимир Святославич посадив своїх синів по різних містах. Серед перерахованих синів є і Ярослав, який отримав Ростов.
Оскільки Ярослав отримав Ростовський стіл ще дитиною (в 9 років), то реальна влада перебувала в руках посланого з ним наставника «годувальника і воєводи ім’ям Буди або Будий».
Князювання в Новгороді
Княжив в Ростові Ярослав до смерті свого старшого брата Вишеслава у 1010 році.
Після його смерті старшим сином Володимира Святославовича вважався Святополк. Однак він був посаджений Володимиром в темницю за звинуваченням у зраді.
Наступний по старшинству син, Ізяслав, теж до того моменту помер, проте він ще за життя батька був фактично позбавлений права на спадкування. Так Володимир у Новгород поставив Ярослава.
За статусом новгородське князювання слід було відразу за київським – Новгород завжди був ключовим торговим центром і давав його правителю більший прибуток.
Новгородський князь щорічно виплачував Києву данину у 2000 гривень сріблом, що становило 2/3 зібраної в Новгороді й підлеглих йому землях данини.
Ярослав активно залучав на військову службу вікінгів, яким добре платив. Навіть спорудив «двір для приїжджих», де проживали воїни зі Скандинавії. У цьому дворі навіть знайшов притулок скандинавський конунг Еймунд Рінгссон, якого за скандинавськими джерелами звинувачували у вбивстві Бурицлава, під цим ім’ям, можливо, був святий мученик Борис, син князя Володимира і візантійської принцеси Анни.
Загони сіверян становили собою грізну військову силу.
Під час розкопок у Новгороді археологи знайшли єдиний поки екземпляр свинцевої печатки Ярослава Мудрого, підвішеної колись до княжої грамоти. На одному її боці зображений святий воїн Георгій зі списом і щитом і його ім’я, на другий — молода людина в плащі та шоломі; із вусами, але без бороди, а також написи по сторонах від погрудної фігури: «Ярослав. Князь Руський”. Мабуть, на печатці поміщений досить умовний портрет самого князя, вольової людини з горбатим хижим носом, чий передсмертний вигляд реконструйований по черепу відомим вченим-археологом і скульптором Михайлом Герасимовим.
Повстання проти батька
У 1014 році Ярослав відмовився від виплати батькові, київському князю Володимиру, щорічного збору у дві тисячі гривень.
Історики припускають, що ці дії Ярослава були пов’язані з бажанням Володимира передати престол одному з молодших синів, ростовському князю Борису, якого він в останні роки наблизив до себе і передав командування княжою дружиною, що фактично означало визнання Бориса спадкоємцем.
Можливо, що саме тому повстав проти Володимира і старший син Святополк Окаяний. І саме ці звістки могли підштовхнути Ярослава порушити сформований уклад.
Щоб протистояти батькові, Ярослав, за повідомленням літопису, найняв варягів за морем, які прибули на чолі з Еймундом Рінгссоном, нащадком першого короля Норвегії Харальда Прекрасноволосого.
Ярослав проти Святополка. Боротьба за київський престол
15 липня 1015 року у Берестові під Києвом помер Володимир Святославич. Він так і не встиг покарати новгородського князя за заколот. Ярославу прийшла звістка з Києва від його сестри Предслави:
“Батько твій помер, а Святополк сидить у Києві, вбив Бориса і за Глібом послав, бережися його дуже”.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1016 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Святополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але вже у 1919 році мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до міста з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав знову розбив брата отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав.
Святополк втік через Берестя і Польщу до Чехії. В дорозі, страждаючи від хвороби, помер.
Конфлікт з Мстиславом та поділ Русі на дві частини
У 1024 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть переміг військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини.
Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю.
Таким чином, остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.
Дружина Інгігерда
Влітку 1018 року до Улофа III Шетконунга прибули посли від новгородського князя Ярослава — шведський король видав свою дочку за майбутнього Київського князя і правителя Русі Ярослава Мудрого. У Новгород Інгігерда прибула влітку 1019 року.
Згідно «Саги про Олафе Святому», за шлюбним договором принцеса Інгігерда отримала в придане місто Альдейгаборг, нині село Стара Ладога, з прилеглими землями, які отримали відтоді назва Інгрии (землі Інгігерди, у фінській вимові — «Інкеринмаа»), а посадником Ладоги на прохання Інгігерди був призначений ярл Регнвальд Ульвссон, її родич.
У Новгороді Інгігерда перейшла в православ’я під ім’ям Ірина.
Мудрий князь
За час правління Ярослава Київ став одним з найбільш освічених і найбагатших міст Європи.
Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту.
Зовнішня політика Ярослава Мудрого була досить гнучкою. Князь відвоював у Польщі Червінські міста, ходив у походи на племена Прибалтики. Неподалік від берега Чудського озера заснував град Юр’їв (зараз Тарту).
Правитель остаточно ліквідував загрозу, яку становило для Києва плем’я печенігів. У 1036 році він назавжди відкинув їх від кордонів сучасної України.
Зміцнювач християнства
Один з найголовніших напрямків діяльності князя — зміцнення християнства. До 1039 року було закінчено формування Київської митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархату. Було упоряджено статут Церкви на Русі, в ньому чітко прописувалися права церковної організації й кожної духовної особи зокрема.
Митрополитів призначав Константинопольський патріархат, однак автономія Київської митрополії міцніла і в 1051 році при підтримці великого князя єпископи обрали митрополитом українця Іларіона.
Великий будівничий
За його правління були побудовані храми Благовіщення, святого Георгія і кілька інших. Дружина правителя – Інгігерда на свої кошти збудувала та утримувала храм Святої Ірини.
Храми були не тільки релігійними, але й освітніми, науковими та культурними центрами. Тут писалися літописи, створювалися ікони, переписувалися книги та бібліотеки формувалися із закордонних, переважно візантійських, видань. Так Ярослав започаткував практику перекладів іноземних рукописів і книг на давньоруську мову.
Найважливішою з побудованих ним святинь була Софія Київська, яку Ярослав побудував на місці перемоги над печенігами Цей храм був розкішно оздоблений. У оформленні його фресками та мозаїками брали участь найкращі майстри з Греції.
Собор був головним митрополичим храмом Русі та місцем для найурочистіших церемоній – сходження на великокнязівський стіл, прийняття чужоземних послів тощо.
При Софії Київській була заснована школа богослов’я. У школі здобували освіту діти з кращих боярських родів. У соборі, в спеціальному приміщенні, ченці перекладали твори європейських авторів на давньоруську мову.
Також при Ярославові значно розширився Київ. За свідченнями тогочасних істориків, місто стало за красою суперником Константинополя. Площа території міста збільшилася у 7 разів. За наказом князя були зведені Золоті Ворота – парадний в’їзд до Києва, оздоблений дорогоцінними металами та камінням.
Тесть Європи
Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу. Його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту:
- Старший син Ілля – з дочкою датського та англійського короля Кнута;
- Другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою;
- Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II;
- Всеволод – з візантійською принцесою Марією;
- П’ятий – Ігор – з принцесою з Німеччини Кунігундою.
Чотири доньки Ярослава (Єлизавета, Анастасія, Анна та Агата) стали королевами чотирьох країн: Норвегії, Словаччини, Франції та Англії. За широкі родинні зв’язки князя стали називати «Тестем Європи».
Смерть Ярослава
Точна дата також все ще викликає суперечки. 17 або 20 лютого 1054 року у Вишгороді він помер на руках сина Всеволода, переживши на чотири роки свою дружину Інгігерду і на два роки старшого сина Володимира.
Причина смерті князя невідома. В літописах вона не конкретизується, але, судячи з усього, він помер своєю смертю. Якщо вважати приблизною датою народження Ярослава 978 рік, на момент смерті йому було близько 76 років. Для того часу (середня тривалість життя була близько 35-40 років) це був вельми похилий вік.
Заповіт Ярослава
Смерть старшого сина у 1052 році сильно вплинула на Ярослава Мудрого. Старість відчувалась все більше і, згадуючи молоді роки, князь став замислюватися над майбутнім Києва і держави загалом. Бажаючи уникнути братовбивчої війни, Ярослав зважується змінити порядок наслідування престолу. На той час влада передавалась від батька до старшого сина, що дуже негативно впливало на решту спадкоємців. Тому київський князь затвердив порядок передачі по старшинству. Тобто, від батька до старшого сина, а після його смерті до наступного сина за віком і так доти, поки живі всі нащадки правителя.
Так званий “горизонтальний” принцип дав позитивні результати лише на початку. Ярослав Мудрий помер у 1054 році й, згідно з його заповіту, Ізяслав посів місце правителя в Києві, Святослав отримав Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод – Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор – Володимир Волинський. В’ячеславу перейшла у спадок Смоленщина. На жаль, Ізяслав був надто м’яким правителем і це змусило його звернутися по допомогу до двох менших братів. Так утворився тріумвірат Ярославовичів, що правив з 1054 по 1073 рік.
Як показала історія, “горизонтальна” передача влади не врятувала країну від кровопролиття. Війна між братами змінилась на ворожнечу між дядьками та племінниками, що неминуче знищувало колись могутню Київську Русь.
Могила і пропажа останків
Ярослав був похований у Софійському соборі в Києві. У шеститонній гробниці з проконнеського мармуру, колишньої колись останнім притулком святого римського папи Климента і вивезеної батьком Ярослава, Володимиром Святославичем, із завойованого ним візантійського Херсонеса.
За повідомленням журналу Newsweek, при розтині ящика з останками Ярослава Мудрого 10 вересня 2009 року було встановлено, що в ньому знаходиться, імовірно, тільки скелет дружини Ярослава княгині Інгігерди. В ході проведеного журналістами розслідування була висунута версія, що останки князя були вивезені з Києва у 1943 році при відступі німецьких військ і зараз, можливо, знаходяться у США.
Цікаві факти
- Цікаво, що за життя князя Ярослава не називали Мудрим. Таке прізвисько закріпилося за правителем Київської Русі значно пізніше в 18-19 столітті.
- У 2008 році Помісний собор ПЦУ канонізувала Ярослава Мудрого як святого благовірного князя.
- День пам’яті Ярослава Мудрого випадає на 4 березня у високосні роки, і на 5 березня у невисокосні.
- Портрет князя зображений на купюрі та монеті 2 гривні.
- Біля київських Золотих воріт встановлено пам’ятник Ярославу Мудрому
- На честь нього в Україні названо Орден князя Ярослава Мудрого, який вручають за заслуги перед Україною. Такий орден є у президента Польщі Анджея Дуди, президента Молдови Майї Санду і колишнього японського імператора Акіхіто.
- Достовірно відомо, що Ярослав Мудрий накульгував. Можливо, саме через неможливість особисто блищати на полі бою він розвивав свої розум і волю. І, судячи з того, що народ прозвав його «Мудрим», дуже успішно.
- Відомо, що князь дуже любив читати, і можливо у нього була величезна бібліотека. За свідченнями істориків, вона складалася з кількох тисяч книг. Однак місце розташування його бібліотеки невідоме, і навіть факт її існування не доведений. За деякими версіями, вона була викрадена Батиєм або увійшла до багатств Івана Грозного.
- Саме цей князь поклав початок передумов об’єднання руських князівств у незбирану державу, яке і відбулося через століття.
- Одним з онуків князя був Володимир Мономах.
- Далеким нащадком великого князя є американський президент Дональд Трамп. Його генеалогічне древо тягнеться від французької королівської династії, яка, своєю чергою, пов’язана з Ганною Ярославною.
- Два засновані Ярославом Мудрим міста мають його ім’я – Ярославль в Росії та однойменне місто в Польщі.
