“Код нації” – так називають українську вишиту сорочку. І це не просто красиві слова. У залежності від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. А на початку XX століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності.
Українські вишиті сорочки підкорюють світ, заворожуючи людей своєю самобутністю та глибоким змістом вишивки.
Для українця вишита сорочка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та на додаток, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчат із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Вишиті сорочки здавна носили чоловіки, жінки й діти. Кріпаки та пани, міщани й селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишитою сорочкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.
Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишитих сорочок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами й символами, техніками та кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали один одного особливостей ремесла свого краю).
Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом української сорочки. Давньогрецький історик Геродот писав, що вишивкою прикрашали одяг ще скіфи, які населяли причорноморські степи.
У кожному регіоні України жила певна етнічна група, яка мала притаманні своїй місцевості візерунки та традиції. Вигадливим орнаментом прикрашали комір, рукава й поділ вироби та таким чином виражали себе.
Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а щоб знати – вірний він їй чи ні. Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі, “скочив чоловік у гречку”. А ось чоловіча інтерпретація того ж повір’я. Чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
Одним із найоригінальніших видів вишиванок вважають Борщівський. Така сорочка рясно розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки й татари знищили практично всіх чоловіків у Борщові, жінки цього і сусідських поселень протягом кількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки на знак скорботи та печалі.
На противагу попередньому стилю, є й вишивка “білим по білому”. Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу. Ще один популярний вид – поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини.
Унікальність вишивки кожного з регіонів
Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками, які відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.
Вінницька область
Вишиванки мали багату кольорову гаму. На кожній сорочці можна побачити у візерунках певний домінантний колір. Тут майстерно поєднували ледь не всі техніки та стилі зображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування, різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з’єднували окремі орнаменти на сорочці.
Волинська область
Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одній, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним.
Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.
Дніпропетровська область
Стародавніми класичними техніками на Дніпровщині були вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Манжети рукавів та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці переважали червоний та чорний кольори.
Донецька область
Тут полюбляли поєднання червоно-чорного кольору на світлому (білому) тлі.. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням.
Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети та дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки та низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.
Житомирська область
Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу.
Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках)
Закарпатська область
Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь. Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у XX столітті сюди проникають рослинні мотиви.
Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою “улюблену” гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся.
Запорізька область
Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою.
У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.
Івано–Франківська область
Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів.
Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.
Київська область
На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались стилізовані грона винограду, хміль, ромби тощо. Для вишивки певний період використовували та сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.
Кіровоградська область
На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки та світового дерева.
Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою “солов’їні вічка”, коли на полотні виколювались дірочки.
Луганська область
Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також додає рельєфності візерунка. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління. Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.
Львівська область
Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою.
Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Миколаївська область
Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави.
Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Одеська область
Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком.
Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузькою смужкою обробляли краї рукавів.
Полтавська область
Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів.
Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. “Рідною” для полтавки здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, “тонким” оздобленням рукавів.
Рівненська область
У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини. Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінантним є найдавніший монохромний (одноколірний) геометричний орнамент.
Сумська область
Сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори. Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.
Тернопільська область
У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами.
Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.
Харківська область
Багатобарвну сорочку цього регіону вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунка годі й шукати.
Херсонська область
Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.
Хмельницька область
В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні та чорні) вишиті сорочки, рідше мають два чи три кольори. Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.
Черкаська область
Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.
Чернівецька область
Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів. Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.
Чернігівська область
Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж з украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.
Автономна Республіка Крим
Кримські татарки любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.
Цікавинки про українську вишиванку
- Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки.
- Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.
- Першу школу вишивки в Київській Русі, де опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом було створено ще в XI столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха.
- Важливо, щоб на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважається, що ці вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку.
- Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й понад 60.
- Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років, в залежності від складності техніки.
- Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті та стала популярною завдяки геніальному рекламному ходу засновника парфумерно-косметичної компанії «Товариство Брокар и Ко» Генрі Брокару. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки – надзвичайно простими, тож швидко полюбились жінкам і витіснили інші народні орнаменти. Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й в інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.
