Чарівна Баттерфляй – так називав Соломію Крушельницьку один з найвідоміших композиторів – Джакомо Пуччіні, а співати на одній сцені з уродженкою маленького села на Тернопіллі вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Вона мала все – славу, родину, гастролі, достаток і одного дня все втратила – доля інколи така дивовижна…
Біографічні дані
Соломія народилася 23 вересня 1872 р. Її малою батьківщиною були Білявинці, де народилася, і село Біла на Тернопільщині, в якому зростала в сім’ї греко-католицького священника.
Зацікавлення музикою в неї виявилося в ранньому дитинстві. Згодом італійка Карлотта Вентурі це визначила так: «…геній музики опустився на її білу колиску … музи обрали її своєю виразницею, і з перших років життя все в ній було справжньою гармонією».
Соломія походила не просто зі шляхетного, а давнього роду: батько Амвросій – священник, мама Теодора Марія – донька священника і письменника Григорія Савчинського. Рід Крушельницьких мав свій герб і отримав шляхтицький титул ще у 1395 році від короля Володимира Ягайла.
Грати на фортепіано Соломія навчилася у 7 років, а її вчителькою була Євгенія Барвінська, мати українського композитора Василя Барвінського.
Вона навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики» і у 19 років вмовила батьків дозволити їй вступити до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.
Соломія втікла з-під вінця. До неї засватався поважний наречений, була призначена дата весілля, розіслані запрошення, шлюб схвалювали батьки Соломії, а сама вона в останній момент скасувала весілля, тому що наречений заявив, що проти її співочої кар’єри.
У 20 років Соломія вперше вийшла на велику сцену Львівської консерваторії – виконала головну партію в ораторії Генделя «Месія». У 21 рік відбувся її перший оперний дебют: партія Леонори в опері «Фаворитка», а у 22 вона вже отримала запрошення на роботу від Львівського оперного театру, але обрала навчання оперному співу в Італії.
Знаменита викладачка оперного співу Фауста Креспі, яка підготувала не одну тодішню оперну зірку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць і захоплювалася її природним лірико-драматичним сопрано.
У 1898-1902 рр. була примадонною Варшавської Опери. Пізніше тріумфально гастролювала на кращих оперних сценах світу – в Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербурзі, Каїрі та в багатьох інших містах. У її репертуарі було більше півсотні партій в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, австрійських, російських та інших композиторів. До речі, Крушельницька знала вісім мов, якими вільно спілкувалася і співала.
Вона виконала головні жіночі партії в усіх відомих операх: «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Страшний двір», «Африканка», «Чіо-Чіо-Сан», «Кармен», «Електра», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама». Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри – вони обожнювали Соломію і називали «Вагнерівською примадонною» XX століття.
Майже щороку співачка приїздила з концертами до Львова, Тернополя, Чернівців, не гребувала виступами й в маленьких містечках – таких, як Бережани, Збараж.
Співачка вийшла заміж достатньо пізно за тодішніми мірками – у 38 років. Але дуже вдало: чоловік Соломії – італієць, відомий адвокат, мер міста В’яреджо Чезаре Річчоні був ерудитом і аристократом. Побралися вони в Буенос-Айресі, а оселилися на італійській віллі.
Україна гордиться, що саме наша співачка сміливо взялася за порятунок опери славетного маестро Джакомо Пуччіні. Після провалу його «Мадам Баттерфляй» взимку 1904 р. в міланському «Ла Скала», саме вона відважилася заспівати партію Чіо-Чіо-сан й чудовим співом у театрі Брешії викликати любов до цього твору, тріумфально повернувши його шанувальникам опери. Друга прем’єра стала тріумфальною: 17 разів акторів і композитора викликали на біс. Вдячний і зворушений композитор на згадку про історичну подію подарував Крушельницькій свою фотографію з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».
У 48 років співачка покинула велику оперну сцену і давала лише приватні концерти у Європі та Америці. Кожен свій виступ вона завершувала якоюсь українською піснею.
Крушельницька гастролювала аж до 66 років, і лише смерть чоловіка у 1938 році змусила її завершити всі турне.
У серпні 1939 року співачка поїхала навідатися до рідних на Галичину. Але почалася Друга світова війна, Західну Україну захопила радянська влада – вона просто не випустила Соломію назад до Італії.
Крушельницька в радянській Галичині пережила не одне приниження і випробування. Її будинок націоналізували, відселивши всесвітньо відому співачку у квартиру. Вона дуже бідувала і, щоб прогодуватися, давала приватні уроки вокалу. Їй не давали громадянство СРСР і не дозволяли працювати, доки вона не переписала свою італійську віллу і все своє італійське майно радянській державі.
Після Другої світової війни та відданих владі маєтків Крушельницькій дозволили викладати у Львівській державній консерваторії ім. Лисенка і періодично виступати у Львівській філармонії. При цьому негідно принижували її під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» і дорікали начебто відсутністю консерваторського диплома, який згодом все ж визнали.
Соломія Амвросіївна померла від раку горла. За рік до смерті у 1951 році їй таки надали звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР і звання професора.
Вона похована на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою свого друга Івана Франка. На її могилі здалека помітна й відразу впізнавана скульптура «Орфей» (скульптор – Теодозія Бриж). У колишній квартирі співачки у Львові зараз знаходиться її Музично-меморіальний музей.
Одна із тисячі рецензій про Соломію Крушельницьку, яка була опублікована у французькій газеті в 1902 р.: «Незрівнянна артистка наділена величезним голосом, могутні звуки якого і пестливі, й трагічні водночас. Крушельницька безсумнівно належить до найбільших співаків нашої епохи».
Цікаві факти
- Соломія Крушельницька першою пропагувала українські народні пісні у XX столітті у всьому світі. Особливе місце у творчій діяльності співачки займали концерти, присвячені пам’яті Тараса Шевченка та Івана Франка. Для участі в цих концертах вона часто приїжджала до західної України.
- Голос співачки був унікальним: вона мала абсолютне сопрано широкого діапазону.
- Крушельницьку називали “незабутньою Аїдою” та “єдиною у світі Джокондою”. Так, У другій половині 1890-хроків почались її виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх “Аїда”, “Трубадур” Верді, “Фауст” Гуно тощо.
- Французькою пояснила російському царю, що співала пісні українською.
Родина російського імператора Миколи ІІ звернулася із проханням до Крушельницької дати концерт у царському палаці. Співачка погодилася. Протягом вечора вона співала для царської родини та гостей арії з відомих опер різними мовами, а на завершення концерту заспівала кілька українських народних пісень. Царю Миколі ІІ так сподобалися пісні, що він запитав Соломію Крушельницьку, якою це мовою вона співала і про що в них розповідається. Співачка відповіла французькою. Оповівши зміст пісень, вона наголосила, що це пісні її рідною мовою – українською. - Її називали «Саломея». За життя Соломію Крушельницьку здебільшого називали Саломеєю і вона себе так називала. Це ім’я зазначене і в документі про хрещення.
Одна з останніх прижиттєвих світлин, де Соломія Крушельницька зовсім сива та усміхнена, підписана її рукою: «Цьомаю сердечно всіх і вся. Ваша Саломея».
