Мужність, сила і незламність – почувши ці слова, ми уявляємо богатиря, могутнього чоловіка та воїна. Але історія доводить, що цими якостями може володіти і жінка.
Княгиня Ольга, рішуча і стійка, одна з найяскравіших постатей Київської Русі. Ольга прийшла до влади по смерті князя Ігоря і була гідною правителькою Київської Русі близько 20 років, продовжуючи чинити значний політичний вплив і під час правління її сина — великого князя Святослава Ігоровича.
На жаль, за давністю років про її життя відомо не так вже й багато правдивих фактів, але дещо все ж вдалося встановити стараннями стародавніх літописців і сучасних істориків.
Загадкове походження
Суперечки про походження великої княгині точаться донині. Прихильники норманської версії вважають, що Ольга має варязьке коріння, оскільки її ім’я відповідає імені Хельга, поширеному в Скандинавських країнах. Інші вчені вважають, що Ольга має слов’янське походження, а дослідники з Болгарії припускають, що Ольга родом не зі Пскова, а зі схожого за звучання міста Плиска, який колись був столицею Болгарії. За галицькою версією, майбутня правителька Русі народилась у Плісненьську (тепер с.Підгірці, Бродівського р-ну, Львівської обл.). Її батьками були Олег і Хельга, відповідно онук данського правителя Хельги і дочки східнослов’янського князя Будимира.
Не зовсім романтичне знайомство з чоловіком
Знайомство Ігоря та Ольги в деяких джерелах описується не дуже романтично. Князь був на полюванні в малій батьківщині княгині. Переправлявся через річку, а перевізником якраз і була його суджена, чомусь переодягнена в чоловічий одяг. Але Ігор здогадався, що тут до чого. І тут же зробив нескромну пропозицію юній Ользі. Однак, його чекало фіаско. Ольга відчитала молодого монарха: «Нехай я молода і незнатна, і одна тут, але знай: краще для мене кинутися в річку, ніж стерпіти наругу». Незабаром прийшов час князю шукати наречену. Тут він і згадав норовливу, але чарівну і мудру Ольгу.
Війна з древлянами
Ігор Рюрикович вів здебільшого зовнішню політику і намагався отримати якомога більшу вигоду від підпорядкованих племен. Це і привело його до загибелі. Зібравши данину з древлян, князь вирішив що вони можуть дати більше і повернувся вимагати оплату вдруге. Розлючені жителі покарали жадібного правителя і жорстоко стратили його, розірвавши навпіл.
Отже, у 945 році княгиня стала вдовою і правління державою лягло на її плечі, бо син Святослав був замалим. В середині Х століття жителі руських земель були язичниками і помста була священним обов’язком. Так, одне старослов’янське прислів’я говорить: «Хто не відомстить — за того Бог не відомстить». Тому княгиня, вбита горем, отримавши з рук дружинників меч свого чоловіка, почала планувати помсту.
Довго чекати не довелось. Древляни, сп’янівши після вбивства Ігоря І, вирішили одружити свого князя Мала з Ольгою і отримати в руки всю владу. Але княгиня не була слабка духом і рішучості їй не бракувало. Тому, коли прибули посли, щоб засватати її, вона заманила їх в пастку і поховала живцем. Не знаючи яка доля спіткала першу делегацію, древляни відправили другу. І цього разу не аби кого, а князів, бояр і купців. Та, на жаль, доля і їх не помилувала. Наказавши розтопити баню для поважних гостей, Ольга закрила їх всередині і підпалила.
Ольга розуміла, що для збереження влади й зміцнення свого становища в Києві, їй потрібна кривава перемога. Тому вона пише древлянам листа : «Се вже йду я до вас. Тож готуйте медів багато у граді, де вбито мого мужа. Хай поплачу я над труною його і вчиню тризну мужеві моєму». Під прикриттям язичницького обряду, згідно з яким влаштовувались військові ігри, бенкет та жертвоприношення на честь померлого, було порізано п’ять тисяч древлян.
У 946 році, щоб остаточно провчити древлян, Ольга разом із сином і дружиною вирушила в похід. Біля міста Іскоростень княгиня віддала Святославу батьків меч і той, встромивши його в землю, розпочав битву. За наказом Ольги місто було взято в облогу і древляни не могли відбити натиск війська київського. Щоб завершити свою справу, княгиня знову пішла на хитрість. Вона пише листа: «До чого ви хочете досидітися? Чи ви хочете всі з голоду померти, не погоджуючись на данину. Ваші гради вже взяті і люди давно обробляють свої ниви». Містяни недовірливо поставились до цього і відповіли, що навряд княжна по данину прийшла, вона певно жадає помститись. На це Ольга відповіла так: «Я вже помстилася за чоловіка свого, коли прийшли ви до Києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинили тризну чоловікові моєму. Тому я вже не буду помсти чинити, а хочу взяти потроху данини і, помирившись з вами, піду назад».
Попросила вона прислати їй по три голуби та по три горобці з кожного двору. Древляни здивувалися такій великодушності та одночасно зрадівши, відправили їй те, що попросила вона. Дружинники відступили, а як опустилась ніч на Іскоростень, вони прив’язали до лапок трут та підпаливши його, випустили птахів на волю. До світанку від міста лишився тільки попіл.
Це була єдина війна за час правління Ольги.
Рекорд миру
Після придушення древлян княгиня Ольга близько 20 років (!) правила без жодних воєн. Це рекорд не тільки для жінки, але і для будь-якого давньоруського правителя.
Перша… і остання
Ольга — перша руська (не плутати з «російською») княгиня, яка прийняла християнство. «Повість минулих літ» пише про княгиню Ольгу такими словами: «Вона предтеча християнської землі, як рання зірниця перед сонцем і як зоря перед світанком… Вона перша від Руси ввійшла в царство небесне, тому руські сини хвалять її як начальницю, бо й по смерті вона молить Бога за Русь». Свята Ольга — перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітниця й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави.
До княгині Ольги жінки не правили на Русі, а після неї в Україні жінки до влади вже не приходили.
Мудра правителька
Велика мудрість святої Ольги виявилася і в тому, що вона прийняла християнську віру й саме цим сильно підняла свій авторитет і своєї держави в очах Візантії та християнських володарів Західної Європи. Її хрещення зміцнило міжнародне становище Київської Русі. Адже сам візантійський імператор Костянтин VII став її хрещеним батьком. У хрещенні вона була названа Оленою. Однак Хрещення Русі відбулося аж через 31 рік. Хрещення Ольги, яке залишилося її приватною справою, дало підстави називати її «світанком перед сонцем», а сучасникам її онука Володимира казати, що вона була «наймудрішою серед чоловіків». Княгиня Ольга підтримувала контакти як зі східним, так і з західним центрами християнства. Саме вона запросила 959 року єпископа та священиків від імператора Оттона І. І хоча східний вплив переважив, варто зазначити, що ще довго після офіційного проголошення розриву 1054 року Київ як держава підтримував стосунки з обома гілками християнства.
Очолила оборону Києва
У 967 році, коли київський князь Святослав разом із військом перебував у Болгарії, столицю Русі обложили полчища печенігів. Тоді стара княгиня Ольга очолила оборону міста, зумівши не тільки послати посланця до сина за допомогою, але і переконати ворогів, що Святослав вже близько, змусивши їх відступити.
Решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та монастирі. Так у Якимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев’яного храму святої Софії, а у «Повісті временних літ» говориться про великий київський палац княгині Ольги.
Померла княгиня 11 липня 969 року і була похована згідно з християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая. Княгиня Ольга стала першою християнкою серед правителів і мріяла охрестити Русь. Нажаль, їй це не вдалось, але за декілька десятиліть у 988 році її онук Володимир Великий завершив розпочату справу.
За її силу, розум і намір запровадити християнство у 1547 році Ольга була визнана рівноапостольною святою. Такої честі удостоєні лише п’ять жінок, серед яких — Марія Магдалина. А ще Святу Ольгу вважають покровителькою вдів і навернених християн.
