Як український художник на зламі століть переосмислив іконопис і залишив по собі живописну спадщину європейського рівня.
Серед митців, які сформували обличчя українського мистецтва початку XX століття, Модест Сосенко займає місце особливе. Його називають реформатором сакрального живопису, адже він поєднав візантійсько-руські традиції з модерними стилістичними пошуками свого часу. За життя митець розписав понад десяток храмів у Галичині, створив близько 100 живописних і 60 графічних творів, а також заклав основу національної школи модерного іконопису.
Витоки: сирітство і навчання
Розквіт творчості: сакральне мистецтво й наставництво
Повернувшись до Львова, Сосенко працював у Національному музеї реставратором ікон, а згодом почав створювати власні твори. Його ікони, розписи церков і іконостаси вирізнялися незвичним поєднанням візантійського канону з модернізмом і сецесією. Він оновив підходи до зображення святих, колористики та композиції.
Серед його учнів — талановитий Юліан Буцманюк, з яким Сосенко познайомився у 1909 році. Вони разом працювали над храмовими розписами і залишили по собі спільну спадщину.
Особисте життя: драма і самотність
У 1907 році Модест одружився з Михайлиною Ляйтер, однак шлюб виявився невдалим. Через кілька років подружжя розлучилося. За деякими свідченнями, до розриву призвів роман між Михайлиною та Юліаном Буцманюком.
Війна і хвороба
Під час Першої світової війни Сосенка мобілізували до австро-угорського війська. Попри службу, він продовжував творити — зокрема малював пейзажі Адріатики. Війна негативно вплинула на його здоров’я. Після повернення до Львова у нього діагностували туберкульоз.
Останні роки митець прожив у митрополичих палатах собору Святого Юра, під опікою Шептицького. Помер 4 лютого 1920 року. Похований на Янівському цвинтарі у Львові.
Спадщина і пам’ять
Модест Сосенко залишив після себе численні розписи, ікони, світські портрети, декоративні композиції. Його роботи прикрашають храми в Підберізцях, Золочеві, Полонянах, а також Львівський музичний коледж і Національну музичну академію.
На жаль, частину його спадщини втрачено. У 2019 році під час самовільного ремонту в Славському були знищені розписи Сосенка і Буцманюка. Відомо також про втрату розписів у храмах Пужників, Більче-Золотого та Печеніжина.
У 1991 році одну з вулиць Львова назвали на честь митця. А в 2020 році Національний музей імені Андрея Шептицького реалізував масштабний проєкт «Модест Сосенко (1875–1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи», результатом якого стали наукова монографія та каталог його творів.
Слово після
Модест Сосенко — це приклад художника, якому вдалося зберегти автентичність, водночас інтегруючи українське мистецтво у європейський контекст. Його коротке, але плідне життя — це історія покликання, жертовності й постійного пошуку нової мови для сакрального змісту.
