У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом-рікою
Там стояв Іван Богун вінницький
Під обителлю-монастирем кальнишцьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Камлицькими князями
Богун воював!
Уривок із думи про Івана Богуна
Іван Богун – мудрий полководець, відважний козак та легендарна особистість, яка прикрашає своєю могутньою постаттю сторінки історії України. Через століття він всиляє в нас беззаперечну любов до Батьківщини та надихає на подвиги.
Що відомо про Івана Богуна
На портретах полковник Іван Богун постає перед нами широкоплечим, міцним, сильним та сміливим лідером. Він упевненим кроком пройшов свій шлях від простого козака до легендарного воєначальника, наказного гетьмана та видатного державного діяча.
Походження майбутнього полковника
Історикам достеменно не відома дата та місце народження майбутнього подільського полковника. За одним із припущень він був сином українського шляхтича Федора Богуна і народився близько 1618 року.
Навички Богуна
Про освіту козака-лицаря теж нічого не відомо. Відоме наступне: гарний почерк козацького полковника милує око кожного уважного дослідника, бо в нім сяє природними гідностями тиха велич українського бароко. Так написали в історичному нарисі “Іван Богун” Ігор Коляда, Степан Борчук та Ігор Ільницький.
Припускають, що Іван Богун міг володіти шістьма іноземними мовами. Ними він не лише розмовляв, а й писав і читав. Згодом у нього були дружні стосунки з унікального таланту людиною, генеральним писарем Івана Виговського – Юрком Немиричем, який закінчив чотири університети в Європі, дружив з королями Франції та Швеції, а німецькі герцоги вважали за честь приймати його у себе.
Перші згадки
Життя Івана Богуна було наповнене битвами, як і будь-якого реєстрового козака. Першою непідтвердженою згадкою про нього є козацько-селянське повстання 1637-38 р. проти польської шляхти. Але історики досі не припинили сварки на цю тему.
Тому офіційно Іван Богун з’являється в історії, як очільник полку, що стояв на варті Боревської переправи на Азові. Саме там з 1641 року Богун разом із п’ятитисячною армією протягом року стримував наступи турецької навали.
Події визвольної війни
Ще до початку визвольної війни Іван Богун став одним з однодумців та соратників Богдана Хмельницького.
Відмовився від титулів та багатств заради України
Сучасники описують його як високоосвічену людину, розумну та хитру, яка має неабияку хоробрість та талант полководця. Це був справжній патріот, який душею і тілом переживав за долю України та боровся за неї.
Тому він без вагань відмовився від титулів та багатств, що пропонували йому поляки, та підтримав визвольну війну 1648 – 1657 р., яку під проводом Хмельницького розпочав український народ проти Польщі.
Разом із Максимом Кривоносом, Мартином Пушкарем та Михайлом Бороховичем під час народного повстання Іван Богун зарекомендував себе, як самобутній ватажок і стратег.
Очолював Вінницький полк
За наказом гетьмана, з початком визвольної війни полковник Іван Богун очолював Вінницький полк, який стояв на захисті західних кордонів.
Їм довелося одним із перших зіштовхнутись з ворогом та стримувати його. Попри чисельну перевагу поляків, полк Богуна відважно та навіть нахабно стримував навалу військ магната Станіслава Лянцкоронського.
Облога Вінниці
В один із перших днів наступу полковник разом зі своїм нечисельним загоном пішов в атаку на шляхту. Полякам це здалось безглуздою та легкою перемогою.
По короткій сутичці козаки імітували відступ до укріпленого монастиря за Південний Буг. Польські війська пішли на переріз, вийшовши на кригу. І на цьому їх вдача скінчилась, оскільки ще до початку битви козаки прорубали лід та замаскували пастку снігом. Значна частина польського війська каменем пішла під воду, а сам Лянцкоронський ледь врятувався від неминучої погибелі.
Ця витівка дуже розлютила польського воєначальника Калиновського. Невдовзі його 20-тисячне військо обложило Вінницю та почало новий штурм. Козаки разом із вінничанами хоробро відбивали атаки та міцно тримали оборону. Великого успіху операція не мала. Із сумом сучасник та земляк Калиновського написав про цілковиту нездарність і безсилля польського війська у протистояння з козаками Богуна:
“Наші оточили їхні укріплення валами і постійно вартували, але так і не змогли відрізати оборонців від води; ми гатили в обложених з гармат та кидали в їх стан бомби, але козаки встигали гасити пожежі, і по суті нічого ми не могли їм заподіяти. Між тим, польське військо остаточно вибилося з сил, бо повсякчас коні не розсідлували, а жовніри не залишали зброї”
Через кілька днів з моменту облоги, полковник Іван Богун разом із трьома сотнями свого війська пішов у розвідку та натрапив на польський охоронний загін.
Показавши величезну силу та хоробрість, Богун зміг відбитись від нападу та знайти прихисток у монастирі на іншому боці річки.
Штурм Кам’янець-Подільської фортеці
А вже за два тижні на допомогу прийшли полки Глуха та Пушкаря та змусили поляків тікати до Кам’янець-Подільської фортеці. Проте й там поляки довго не засиділись. У квітні 1651 року, за допомогою корпусу Лисовця, Богун штурмував фортецю, проявивши військову майстерність та відвагу.
Не дарма Богдан Хмельницький, відвідуючи Вінницю, козацькому стратегу особисто заявляв: “Тебе, славний полковнику, не забуде український народ ніколи”. Відтоді Іван Богун стрімко перетворився на одного із найближчих сподвижників Хмеля.
Зокрема, польський історик та лікар Антоній-Йосип у своїх “Історичних оповіданнях” стверджував: “Із 80-ти діячів часів Хмельниччини Іван Богун найпрекрасніший представник, в якому поєднується розум та військовий хист. А ще він не заплямував себе жорстокістю, відзначався моральними чеснотами і вірністю високим ідеалам”.
Одна з наймасштабніших битв Європи 17 століття
Не маючи й двох місяців перепочинку зі своїм пошарпаним у боях полком Іван Богун брав активну участь у найбільшій битві Визвольної війни – у битві під Берестечком.
На початку літа 1651 року на полі, розташованому на межі Рівненської та Волинської областей, армія яку очолював сам король Ян Казимир, чисельністю 150 тисяч людей зустрілася зі 100-тисячним козацько-селянським військом на чолі з Богданом Хмельницьким та їхніми союзниками – 30-тисячним військом кримських татар під проводом хана Гірея.
Обидві сторони не влаштовував Зборівський договір, що передбачав автономію для козаків.
Ганебна втеча та зрада союзників
Це була жорстока битва. Вранці був густий туман. Коли він розсіявся, ніхто не наважувався атакувати першим. Лише біля третьої години дня король Ян II Казимир закликав вдарити по “збіговиську збунтованого холопства”, і армія Речі Посполитої пішла у наступ.
Козаки його відбили. Протягом двох днів перевага була на боці козаків, велика кількість польської шляхти не встояла під їхніми ударами та полягла. Проте у вирішальний момент вдача зрадила хлопців. Оцінивши свого супротивника, поляки зібрали всі залишки своїх сил та вдарили по лівому флангу, який тримали татари.
Воїни хана злякались та ганебно втекли з поля бою. Передавши командування Філону Джалалію, Хмельницький вирушив наздоганяти татар та змусити виконати умови домовленості, проте вони не тільки не повернулись, а й захопили гетьмана у полон.
Після втечі хана польські війська зайняли місце, де стояли татарські орди, і таким чином відрізали шлях козакам для виходу з-під Берестечка.
Наказний гетьман Іван Богун
Розладнане та майже оточене військо охопила паніка. У цей критичний момент потрібна була людина, яка б поєднувала в собі талант полководця, сталеву витримку, сміливість, воєнну винахідливість і користувалася повною довірою у козаків. Козаки одностайно обирають керівником полковника Івана Богуна, який поставив собі за мету будь-що вивести українське військо з оточення.
Козаки в порядку відступили до свого табору і там окопалися. Іван Богун уживає всіх заходів, щоб перетворити козацький табір на неприступну фортецю. Ворожа армія з трьох боків обступила козацький табір, з четвертого боку були непрохідні болота. Десять днів мужньо оборонялося обложене українське військо. Сутички з ворогом відбувалися майже безперервно. Усі намагання польсько-шляхетського війська взяти табір приступом не мали успіху. Не увінчалися успіхом і спроби шляхти шляхом переговорів обманути козаків, щоб потім винищити всіх. Козаки залишилися непримиренними до своїх ворогів.
Поляки почали з артилерії обстрілювати козацький табір. Козацька артилерія відповідала. Обидві сторони зазнавали великих втрат. Почалися переговори.
Хитрощі Івана Богуна
Проте втрати були надто великі з обох боків, тому почались переговори. Польські шляхтичі вимагали, щоб козаки склали зброю та прапори, а також здали своїх воєначальників. Ці умови були не до вподоби наказному гетьману, тому він вдався до хитрощів.
Поширивши серед ворогів чутку, що нібито Хмельницький із Гіреєм повернулись та готуються до масивного наступу, Богун наказав козакам створити атмосферу свята, грати на литаврах та сурмах. Надурені поляки відправили значні сили до річки, а козаки змогли тихенько вийти з табору та перебити поляків, які сиділи в окопах.
Зрозумівши що його обдурили, Казимир вирішує збудувати дамбу, щоб затопити та знищити козацький табір. Проте полковник Богун не здався. Змайструвавши з одягу, бочок, сідел та мішків переправу, по якій з оточення вийшла більша частина козаків. Але втрати козацького війська були великі. Майже третина війська не вийшла з оточення, козаки втратили обоз і артилерію.
300 «кіборгів-козаків»
Спроба польсько-шляхетського війська перешкодити переправі козаків зазнала невдачі. Посланий загін шляхетської кінноти був відігнаний козаками.
Тоді поляки вдалися до провокації. Під впливом поширюваних ворогом брехливих чуток, що старшина почала тікати, серед козаків виникла паніка. Всі кинулися до переправи. У цей час польсько-шляхетське військо пішло на штурм табору. Багато козаків загинуло. Козаки не встигли вивести майже весь обоз і більшу частину артилерії.
У битві під Берестечком українське військо виявило надзвичайну мужність. Козаки, що не встигли вийти з оточення, хоробро бились, вважаючи за краще загинути, ніж здатись в полон.
300 козаків влаштували засіки на острові та мужньо захищались, намагаючись прикрити відступ своїх і затримати ворога. Польська піхота пішла в атаку, але козаки відійшли та продовжували захищатися. Козакам пропонували помилування, якщо вони складуть зброю. З презирством вони відкинули умови ворога і загинули всі до одного в нерівному бою смертю героїв. Останній з них, вскочивши в човен, довго відбивався косою, доки не був заколотий списом.
І все ж завдяки холоднокровності, залізній волі та винахідливості Івана Богуна основна частина збройних українських сил була врятована.
Наслідки битві під Берестечком
В битві під Берестечком було втрачено значну частину війська, але ці втрати були поповнені повсталими українцями з народу.
Поповнивши свої полки, Іван Богун почав вигнання татарських військ з українських земель. Це була жорстока кара за зраду та руйнування українських сіл і лише декілька сотень із тисячного татарського війська змогли втекти.
Славетні битви
Але визвольна війна ще не була завершена. Армія українських повстанців зростала, сили її міцнішали. Битва під Батогом 1652 р. є яскравим прикладом української мужності, воєнної обізнаності та таланту полководців.
Навесні 1653 р. польський король Ян Казимир вдруге посягає на українські землі. Та цього разу він відправляє свого поплічника – жорстокого Стефана Чернецького. Чернецький разом зі своїми військами спалює села, полишаючи після себе руїну.
Проте полякам не пощастило. На їх шляху став Богун разом зі своїм загоном козаків. Він пустив у хід свою хитрість та заманив польське військо до Монастирища, де вщент розгромив його.
Богун здивував ворогів тактичною хитрістю. У переламний момент він вивів 400 найкращих вершників, вирядив їх у татарські шати, заздалегідь приготовлені, та вдарив шляхті в тил, наче і справді козакам на допомогу примчала татарська орда. У паніці жовніри “непереможного” польського воєначальника Стефана Чарнецького, “з України повтікали”.
У травні 1653 року Богун філігранно реалізував Сучавську кампанію Тимоша Хмельницького, котрий бажав укласти династичний шлюб із воєводиною донькою Розандою Лупул. Походом 70-тисячне козацьке військо пішло на Молдову і Валахію та буквально розгромило армію молдовського логофета Штефана Георгіци і його союзників, які зчиняли заколот.
У 1655 році він вміло тримав оборону Умані, місто, яке полякам не вдалося захопити. Цього ж року відбулася Охматівська битва, у якій переважало польське військо, та Іван Богун і тут врятував ситуацію.
Політичні погляди
Іван Богун любив Україну понад усе, тому у політичних суперечках відстоював її незалежність до останнього подиху.
Не визнав рішення Переяславської Ради
Богун не побоявся виступити проти рішення Богдана Хмельницького про укладання Білоцерківського договору 1651 року, засуджував поступки полякам у зменшенні реєстрових козаків, а у 1654 році не визнав рішення Переяславської Ради.
Спочатку підтримував політику Івана Виговського та Юрія Хмельницького
Проте був один недолік в їх поглядах – Виговський був налаштований на налагодження відносин із Польщею, що спровокувало повернення польського поневолення.
Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір у 1658 році й очолив народне повстання разом із Сірком.
Боротьба проти польської влади
Разом з Іваном Сірком, він стає на захист українського народу. Об’єднаними силами було захоплено гетьманську столицю Чигирин, а Виговський був змушений тікати до Польщі.
Проте, у 1662 році під час повстання проти польської влади на Правобережній Україні, Богун був заарештований шляхтою та ув’язнений.
У 1663 році, організовуючи новий похід на завоювання Лівобережної України, Ян Казимир звільняє Івана Богуна з полону та призначає наказним гетьманом. Він мав на меті скористатись довірою українців до імені Богуна і таким чином залучитися їх підтримкою.
Смерть Івана Богуна
Проте у полковника були інші плани. Іван Богун замислив скористатися цим призначенням та знищити поляків об’єднаними силами лівобережних козаків та російських військ. Але доля розпорядилась інакше. Серед козаків був зрадник, який замість передати лист Богуна російському командувачу Ромодановському, віддав його польському королю.
Існує 2 версії смерті Івана Богуна.
За першою версією 17 лютого 1664 року Іван Богун був заарештований та згодом страчений за вироком військово-польового суду. За народними переказами, помирав закатований достойник у тяжких муках.
За іншою версією, коли наказного гетьмана Правобережної України, котрий не програв жодної битви, заарештовували, у полон Іван Богун не здався, а героїчно загинув у бою з сердюками гетьмана Правобережної України Павла Тетері.
Цікаві факти:
- Був одним з п’яти головних організаторів визвольної війни;
- Козаки і вороги величали Івана Богуна “полководцем зимових битв”. Зокрема, шляхта назвала козака “хитрим зимовим лисом”, бо саме він одним із перших у Європі здогадався на зиму кувати коней шипованими підковами.
- Івана Богуна шанували союзники та вороги. Татари називали його «демір адам» (залізна людина), ніби за звичку завжди носити під одежею тонкий сталевий панцир, який не брали кулі. Він взагалі здавався невразливим і серед татар про нього розповідали багато байок, різних вигадок і страшних пригод.
- Вважається одним з козаків-характерників;
- Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. №490 «Про реформування військової освіти» на базі Київського суворовського військового училища утворено Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна;
- Український письменник Павло Загребельний присвятив Івану Богуну історико-психологічний роман «Я Богдан»;
- Пам’ятний знак Івану Богуну встановлений у місті Вінниця на вулиці Козицького.
- Вулиці названі на честь Івана Богуна у багатьох українських містах. Також, на його честь була названа Перша Окрема Бригада Спеціального Призначення імені Івана Богуна на початку повномасштабного вторгнення Росії та у 2014 р. було створено 14-ту бригаду оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України.
