24 серпня 31-й рік поспіль Україна відзначає День Незалежності. Саме цього дня 1991 року Верховна рада УРСР ухвалила постанову та Акт проголошення незалежності України. Це знакове свято, оскільки саме цей день вважається днем утворення Української держави в сучасному вигляді, але спроби утворити власну державу були й раніше.
Шлях до Незалежності України
УНР
Вперше у XX столітті незалежність України було проголошено 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Народної Республіки. Вже тоді Україна мала герб, військо, грошову систему та проводила дипломатичні відносини з іншими державами. Щоправда, ця держава проіснувала три роки, але у безперервній боротьбі з більшовиками та «білими».
ЗУНР
18 жовтня 1918 року – у Львові українські політичні діячі Східної Галичини й Буковини створили Українську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу.
А вже 13 листопада 1918 року Українська національна Рада проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої став Євген Петрушевич. ЗУНР охоплювала територію заселену українцями: Східну Галичину, Буковину й Закарпаття.
22 січня 1919 року Українська Народна Республіка об’єдналася із Західноукраїнською Народною Республікою. Ця подія увійшла в історію, як акт ЗЛУКИ.
Велика Злука
Акт Злуки або Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборності України.
Карпатська Україна
Також були спроби збудувати незалежну українську державу в інших частинах України. Так, 15 березня 1939 року українці Закарпаття проголосили незалежність Карпатської України. Як і УНР, Карпатська Україна обрала своїм символом синьо-жовтий прапор, а гімном стала пісня “Ще не вмерла Україна”. За даними істориків, захищаючи своє право на самовизначення, у війні з Королівством Угорщиною – на той момент союзником Нацистської Німеччини – загинуло близько 5 тисяч українців.
Наближення кінця СРСР
Наприкінці 1980-х у СРСР зростала напруга між демократичною опозицією та комуністичним режимом.
Великий внесок у становлення незалежності зробив Народний Рух України, який у 1989 році об’єднав людей різних політичних переконань – від ліберальних комуністів до націоналістів, але загалом в організації домінували націонал-демократи. Рушійною силою руху стали дисиденти В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, брати Михайло та Богдан Горині та інші.
З 2 по 17 жовтня 1990 року у центрі Києва розгорілася Революція на граніті, яку ще називають студентською. Близько 150 людей оголосили голодування. Головною вимогою протестувальників була відмова від підписання нового союзного договору. Також студенти вимагали проведення позачергових виборів до парламенту на багатопартійній основі, повернення українців на територію України та інше.
Важливим кроком на шляху до Незалежності було ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет. І хоча текст документа не проголошував незалежності, він став поштовхом до побудови самостійної держави.
Декларація проголошувала право України безпосередньо вести самостійну зовнішню політику, укладати договори з іншими державами, обмінюватись дипломатичними, консульськими та торговими представництвами. Крім того, Декларація визнавала самостійність республіки у питаннях науки, освіти, культурного та духовного розвитку української нації.
19-21 серпня 1991 року у Москві зробили останню спробу врятувати СРСР від розпаду – ряд високопосадовців Радянського уряду створили Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС). В історії ці події назвали «серпневим путчем».
У країні було проголошено надзвичайний стан та обмежено дію Конституції. 19 серпня до Москви ввели війська, а на урядовій дачі у Форосі взяли під домашній арешт президента СРСР Михайла Горбачова.
Тоді голова Верховної Ради Української РСР Леонід Кравчук закликав до стриманості, дисципліни та дотримання громадського порядку, не давши однозначної оцінки подій. Проте, ще 19 серпня, Народний Рух України та депутати різних рівнів засудили дії ДКНС як неконституційні.
Як відбувалося проголошення Незалежності України?
У зв’язку з небезпекою, що нависла над Україною через путч ДКНП, Верховна Рада УРСР вирішила прийняти Акт проголошення незалежності. Історичний документ Верховна Рада прийняла 24 серпня 1991-му року, його підтримали 392 депутати від націонал-радикалів до комуністів-ортодоксів, і лише 4 проголосували проти. Це стало початком нового етапу в сучасній українській історії.
Біля будівлі парламенту зібралося понад 50 тисяч українців із національними прапорами, які стежили за засіданням депутатів через пряму трансляцію, і не розійшлися, доки депутати не ухвалили Незалежності України.
На вимогу депутата В’ячеслава Чорновола в зал внесли синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також підняли його над куполом парламенту.
Одразу після завершення позачергового засідання парламенту УРСР 24 серпня 1991 року опозиціонери виконали гімн Українських Січових Стрільців просто біля трибуни (сучасне виконання можна подивитись на YouTube). Пісню підхопили навіть мітингарі під стінами Ради.
1 грудня 1991 року на референдумі 90,32% громадян України проголосували за Акт проголошення незалежності України. На референдум винесли одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?
Незалежність України першою визнала країна-сусідка – Польща. У перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Пізніше до них приєдналися США, Німеччина, Франція та Великобританія. До кінця січня 1992 р. цей список налічував понад 90 країн світу.
Цікавий факт про День Незалежності України
Вперше День Незалежності України святкували не 24 серпня, а 16 липня — у день, коли Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Саме цей документ, ухвалений у 1990-му, дав змогу через рік проголосити незалежність країни. І вже після цього свято вирішили відзначати 24 серпня.
Слава Україні!
Героям Слава!
Віримо в ЗСУ!
