Архип Куїнджі – визначний український художник-пейзажист, геніальний митець, який пройшов шлях від злиденного дитинства до успішних виставок своїх робіт у Парижі.
Людина, яка не вміла користуватися багатством і, будучи мільйонером, жила у звичайному наметі в Криму, віддавши більшу частину зароблених коштів на благодійність. Що ж відомо про цього загадкового художника?
Походження живописця
Архип Іванович Куїнджі народився в сім’ї бідного шевця-грека, рік народження достеменно невідомий. Всі паспорти Архипа Куїнджі, які зберігаються в Архіві давніх актів Петербургу (а паспортів декілька, там його роками народження значаться 1840-й, 1841-й, 1842-й, 1843-й), не мають дати народження. За спогадами учнів та друзів, свої іменини він святкував 19 лютого за старим стилем, тобто 4 березня за новим стилем. За Святками це день апостола Святого Архипа. Офіційна дата народження 27 січня не підтверджується документально. Дослідники Архипа Куїнджі вважають, що він народився у січні-березні 1841 року — точніше сказати не можуть.
Його предки були переселенцями з Криму, які вимушені були поїхати з півострова за розпорядженням Катерини II у 1778-му році.
Куїнджі з турецької означає “золотих справ майстер”. Хоча у метриці він записаний під прізвищем Еменджі – “людина праці”. Його родичі називалися “Куюмджі”, “Куємджі”, “Куєнджі”. Транскрипція “Куїнджі” придумана самим Архипом Івановичем. Саме так, з наголосом на другий склад, його називали друзі, сучасники, учні.
Початок життя
Ставши сиротою у 6 років, Архип зрозумів, що легкого і безтурботного дитинства чекати не варто, тому рано почав працювати: і пастухом, і ретушером у фотографів, і на будівництві.
Навчання в школі Архипу давалося складно. Він не мав тяги до знань та був неорганізованим, а уроки здавалися йому нецікавими та непотрібними у майбутньому. “Лінивий, недисциплінований, ніякого світлого майбутнього цей пройдисвіт точно не побачить”, – так думали про нього його вчителі.
Але було те, що захоплювало його повністю — це малювання. Архип розмальовував усе – від шкільних підручників до вуличних парканів.
Куїнджі, Крим та Айвазовський
Малюнки молодого Архипа одного разу побачив гість його господаря, італійського хліботорговця Амаретті, та порадив їхати у Крим, щоб стати учнем Айвазовського.
Куїнджі з чумацьким обозом пішки відправився у Феодосію, де працював відомий мариніст.
Юний Архип був приголомшений красою природи півострова. Це стало поштовхом для написання багатьох відомих картин: “Ай-Петрі”, “Море. Крим”, “У Криму”.
Але отримати учнівство великого Айвазовського Куїнджі не зміг. Івана Айвазовського не вразила манера малювання хлопця, і він довірив Архипу тільки змішування фарб, а потім доручив фарбування паркану. Такого знущання та зневаги над своїми прагненнями майбутній художник не витримав, тому повернувся до Маріуполя та влаштувався помічником ретушера у фотографії. Таким чином він прагнув наблизитися до творчої роботи. Працював також в Одесі та Таганрозі.
Навчання
У прагненні до своєї мети — стати художником — він переїжджає до Петербурга у 1865 році, щоб вступити до Петербурзької Імператорської академії мистецтв. Перші дві спроби виявилися невдалими. Він влаштовується на роботу ретушером та заводить дружбу з відомими художниками: Іваном Шишкіним, Іллею Рєпіним, Віктором Васнецовим, Іваном Крамським та іншими.
За їхньою порадою він самостійно пише картину “Татарська сакля у Криму” (вона, на жаль, не збереглася до наших днів) та показує її на академічній виставці. Завдяки цій картині Куїнджі у 1868 році присуджують звання вільного художника. Однак тільки після подачі прохання до Академічної ради йому було дозволено скласти іспити з головних і спеціальних предметів для отримання диплома.
Художник досліджував різні кольори та їх поєднання на хімічному рівні. Візитівкою Архипа Куїнджі є робота зі світлом. Наприклад, у своїх картинах він використовував фарби на основі бітуму, що ідеально підходять для темних зображень.
Відтоді Куїнджі починає багато писати та входить у коло членів Товариства пересувних художніх виставок.
У 1870-ті роки він створює свої значні картини — “Українська ніч”, “Чумацький тракт”, “Осіннє бездоріжжя”, “Березовий гай”, “Північ”, “Після грози”. Вони з успіхом виставляються на виставках цього товариства”.
Особлива картина
Особливе місце у житті Архип Куїнджі посідала картина “Місячна ніч на Дніпрі”. Митець називав її головною картиною свого життя.
На картині зображено берег Дніпра. Лінія горизонту сильно опущена вниз, через що більшу площу картини займає небо. Світло місяця відбивається в ріці. Ще до публічного показу картину продали князю Костянтину Романову.
Куїнджі настільки любив свій витвір, що у 1880 році влаштував виставку однієї картини, і вона стала сенсацією. Щоби побачити “Місячну ніч на Дніпрі” у Петербурзі люди шикувалися в чергу.
Художник зробив всі організаційні заходи, щоб підсилити ефект картини. Він наказав закрити вікна шторами, щоб денне світло не потрапляв у виставковий зал. Для ще більшого посилення ефекту картину висвітлювали одним електричним променем, спрямованим прямо на нього. Куїнджі став кумиром публіки. Відвідувачі, коли підходили до експоната, буквально примружувалися від яскравого сяйва місяця. Відвідувачів приваблювала реалістичність світла на картині та незвичайні кольори, використані художником.
Деякі критики не могли повірити, що світло місяця на картині може бути таким яскравим, навіть сяючим. Ілюзія світла була настільки реалістична, що багато люди крадькома намагалися заглянути за полотно. Напевно там повинна бути лампа. Там не було лампи. Інші припускали, що Архипові Куїнджі допоміг його друг – хімік Менделєєв, надавши флуоресцентні речовини для особливого світіння. Це також не відповідало дійсності.
Секрет творчості
Один із секретів художника – він писав фарбами власного виробництва. Брав готову палітру і додавав свої інгредієнти, залежно від того, що він пише. Склад фарб тримав у таємниці та дуже негативно ставився до копіювання. Художник досліджував різні кольори та їх поєднання на хімічному рівні, щоб зрозуміти фарби набагато глибше, аніж інші художники.
Так, у картині “Місячна ніч на Дніпрі” у фарби додано асфальт, завдяки чому досягнуто нереальних відтінків. Згодом виявилося, що асфальтові фарби неміцні і під впливом світла й повітря розкладаються і темніють. Ця особливість зіграла свою роль у долі великої картини. Великий князь Костянтин Костянтинович узяв шедевр із собою у навколосвітню подорож, в результаті під дією морського повітря склад фарб змінився, що призвело до потемніння пейзажу. Тому зараз експонується копія шедевра.
Україна – в серці назавжди
Архип Іванович практично усе життя провів у Петербурзі, але природа України була з ним завжди. Найбільш відомі його роботи – цьому доказ: “Місячна ніч на Дніпрі”, “Вечір на Україні”, “Українська ніч”, “Дніпро вранці”, “Райдуга”. Для прикладу, над картиною “Вечір на Україні” художник працював 23 роки.
Також протягом всього життя він згадує рідний Маріуполь. У 1870 році він напише «Вид річки Кальчик в Катеринославській губернії». Ще через п’ять років – «Чумацький тракт в Маріуполі». Тоді ж, приїхавши в рідне місто, щоб одружитися з донькою маріупольського купця Вірою Леонтіївніою Шаповаловою-Кечеджи, напише «Степ» і «Степ навесні».
Мільйонер, який жив у наметі
Куїнджі був неймовірно популярний і багатий. Наприклад, великий князь Костянтин Костянтинович купив «Місячну ніч на Дніпрі» за шалену на ті часи суму – 5 тис. руб. А київський мільйонер Терещенко придбав авторський повтор «Березового гаю» за 7 тис. рублів. Для порівняння: кращі портрети роботи Крамського оцінювалися в 800–900 рублів.
«Сяючі» полотна Куїнджі любили Достоєвський і Тургенєв, зображення «Березового гаю» передруковували тисячі разів, включаючи радянські підручники. «Куїнджі – це гроші!», – говорив його колега Павло Чистяков.
У 1886 році художник купив за 30 тисяч рублів ділянку в Криму площею 245 десятин біля селища Кікінеіз і перший час жив там з дружиною самотньо в наметі. Згодом на цій ділянці виник невеликий маєток Сара Кікенеїз, куди Куїнджі часто приїжджав зі своїми учнями для проведення літньої практики на пленері.
Останні 28 років життя митця називають його “мовчазним періодом” — він займався підприємництвом, і дуже успішно: його статки становили близько 3,5 млн. Він придбав 3 прибуткових будинки, потім дуже вигідно їх продав, купував землю у Криму, вона теж виросла в ціні. І так складалося це багатство.
Однак він жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом. Наприклад, подарував Академії мистецтв солідну суму коштів на проведення щорічних Весняних виставок та на преміювання талановитих початківців.
Влітку 1910-го у Криму Архип Куїнджі підхопив запалення легенів. Дружина перевезла його до Петербурга, але він так і не одужав. Помер Архип Іванович 11 липня 1910 року, поховали його у місті на Неві.
Більшість статків він передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі. Дружині залишив солідну пенсію, а в заповіті згадав всіх живих на той момент родичів.
Цікавий факт. На даху свого будинку на Васильєвському острові художник виростив маленький сад. Кожен день опівдні сюди зліталися птахи з усього Петербургу. Архип Іванович не тільки годував їх, а й лікував, і навіть робив операції. Коли він помер, птиці летіли за труною до Смоленського кладовища…
Художня спадщина художника
Більшість робіт Куїнджі зберігається в державних музеях росії. Деякі – у галереях України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії.
Після себе Архип Куїнджі залишив не тільки 500 витворів мистецтва, а й пам’ять про себе, як про благородну високоморальну людину, яку не зіпсували багатство і популярність.
Цікавий факт. У 2019 році з Третьяковської галереї у Москві викрали картину Куїнджі “Ай-Петрі. Крим”. Чоловік переодягнувся музейним працівником, витягнув картину з рами та втік. Згодом викрадача затримали, ним виявився безробітний з Криму. Картину повернули.
Куїнджі та війна
У 2022 році розпочалася повномасштабна війна в Україні, яка торкнулася кожного з нас і не оминула мистецтво. 21 березня 2022 року окупанти зруйнували музей Куїнджі в рідному Маріуполі, а картини («Червоний захід», «Осінь», «Ельбрус») та бюст художника роботи скульптора Беклемішева вивезли до окупованого Донецьку.
