Місце під назвою Великий Луг, на жаль, не є широко відомим серед сучасних українців. Радянська влада доклала всіх зусиль, щоби стерти цю частину нашої історії з пам’яті народу. Тепер, після теракту на Каховській ГЕС, кілометри раніше затопленої землі відкривають свої таємниці.
Варварський терористичний акт, який вчинили російські нелюди, підірвавши греблю Каховської ГЕС, крім очевидних трагічних наслідків – для екології, затоплених територій, економіки, для людей та звірів – повернув Україні те, на що явно не розраховував ворог. З під товщі вод витеклого Каховського водосховища постав Великий Луг – унікальне місце, що його було знищено та спаплюжено при будівництві найнижчої за течією Дніпра електростанції з т.зв. Дніпровського каскаду. Близько 400 квадратних кілометрів островів та берегів тоді було затоплено дніпровською водою, під нею зникли чисельні села та хутори з багатовіковою історією, вода поглинула та сховала церкви, цвинтарі та родючі землі, які в другій половині 15-го століття стали колискою запорозького козацтва.
Що таке Великий Луг?
Великий Луг – це історична назва місцевості у Дніпровських плавнях, яка вважається колискою запорізького козацтва. Як зазначають історики, у давнину казали: “Січ – мати, а Великий Луг – батько”.
Великий Луг має близько 20 кілометрів у ширину та 100 кілометрів у довжину. Тут росли листяні ліси – дуби, осики та верби – й простягалися численні луки, порізані протоками, озерами та болотами. Жило тут і багато тварин: зайці, дикі свині, куниці, вовки. лисиці, олені, риба.
Але найголовніше – це місце стало одним з осередків козацтва, символом свободи запорожців.
Великий Луг без сумніву можна назвати одним із головних символів України та української ідентичності. Це місце визначало історію та рухало її вперед, закладаючи підвалини майбутнього всієї держави та світогляд її жителів. Під шарами землі тут ховаються свідчення давнього перебування на цих землях козаків – поселення, могили предків, культурні та ремісничі свідчення й багато іншого.
Як і для чого комуністи втопили батьківщину запорозького козацтва
Знаменитий український режисер та кінодраматург Олександр Довженко, який був свідком створення рукотворного Каховського моря, писав у своєму щоденнику, що насильно переселені мешканці Великого Лугу говорили: «наше нове море – наше нове горе».
У кіноповісті «Поема про море», яку йому не судилося відтворити на екрані, Довженко писав сміливі, як на ті часи, і відверті слова: «Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, – все щезло».
Грандіозні плани комуністів щодо електрифікації та програми зрошення, а також забезпечення водою Кримського півострова здійснювалися таким чином, що задля абстрактної ідеї загального щастя та добробуту з легкістю нехтувалося нормальним життям десятків тисяч людей, яких перетворили на вимушених переселенців, що втратили не тільки батьківські хати, але й могили дідів.
У 1950 році починається будівництво Каховської ГЕС. Гідроелектростанція повинна була виконувати кілька функцій:
• По-перше, забезпечити електроенергією країну. Комуністи будували грандіозні плани з електрифікації своєї імперії, а численні греблі повинні були в цьому допомогти.
• По-друге, забезпечити зрошування навколишніх земель і спрямувати воду до Кримського півострова. Ця ідея освоєння та зрошування нових земель є досить двозначною, адже під час будівництва водосховища та електростанції було знищено тисячі гектарів ріллі, 36 тисяч гектарів сінокосів і луків.
• По-третє, слугувати додатковим захистом, на випадок війни. У разі нападу на СРСР, влада планувала підривати греблі й затоплювати величезні території, блокуючи прохід військам, які могли б наступати з Заходу.
• По-четверте, як кажуть сьогодні історики, стерти пам’ять про минуле, заховавши під товщею води всі свідчення. Вода заповнила низовину, відрізавши нас від усіх пам’яток минулого, що чекали на дослідження в цьому регіоні.
З плином часу та розвитком енергетики роль Каховської ГЕС (та й решти дніпровських ГЕС) у постачанні електроенергії суттєво знизилася, вона забезпечувала лише близько 5 відсотків від загального виробітку електроенергії в Україні, хоча і відігравала суттєву роль у балансуванні української енергосистеми.
Російський ворог не знає, чиї тіні він розбудив, але скоро дізнається
У сучасній журналістиці моветон звертатися до містики та потойбічного. Але у часи жорстокої війни України зі своїм одвічним ворогом – це символічно і містично, що навмисно забутий та здавалося б, назавжди викреслений з української свідомості один з центрів формування українства – це Місце Сили раптом проявилося у чи не найвідповідальніший та найдраматичніший період української історії.
Давній козацький осередок, який століттями підживлював народну силу, буквальним чином виринув до нас з глибин історії. Щоб продемонструвати, що Україна жива і житиме, що навіть величезні трагедії та катастрофи для українців є не тільки бідою, алей поштовхом до визволення, демонстрацією прагнення до свободи та незалежності.
Російський ворог не знає, чиї тіні він розбудив, але скоро дізнається. Зараз батько Великий Луг виринув й дивиться, як його нащадки, славетні воїни ЗСУ, трощать, давлять та відкидають хижих незваних прибульців.
Зараз ще надто рано обговорювати подальшу долю Великого Лугу та обмілілого Каховського моря. Великий Луг неможливо відновити у тому вигляді, яким він був до початку побудови Каховського водосховища, так само як водосховище не матиме попереднього вигляду навіть у разі його повоєнного відновлення.
Віримо в Україну!
Віримо в ЗСУ!
За матеріалом статті «Укрінформ» – Навіщо Козацька Атлантида постала з Каховського моря
