Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Ще в 2014 році біля узбережжя Папуа-Нової Гвінеї космічний об’єкт впав в океан. Дані, зібрані в той час, свідчать про те, що метеорит може бути міжзоряним об’єктом, і якщо це правда, то це лише третій відомий подібний об’єкт (після «Оумуамуа та Борисова») і перший відомий на Землі.
Запустити підводну експедицію, щоб знайти його, було б довгою справою, але наукова винагорода могла б бути величезною.
Названий CNEOS 2014-01-08, потенційний міжзоряний об’єкт, як вважають, мав ширину близько півметра, а його можливе міжзоряне походження вперше було визнано тодішнім аспірантом Аміром Сіраджем і професором Гарварду Аві Лебом.
Використовуючи каталожні дані щодо траєкторії об’єкта, Сірадж і Леб дійшли висновку, що він міг бути з-поза нашої Сонячної системи через його надзвичайно високу геліоцентричну швидкість – іншими словами, він рухався зі швидкістю, яка вказує на те, що він не був пов’язаний із гравітаційною свердловиною Сонця. .
Однак тут є заковика. Дані, використані для вимірювання впливу об’єкта на Землю, надійшли з супутника-розвідника Міністерства оборони США, призначеного для моніторингу військової діяльності на Землі.
Таким чином, точні значення похибок вимірювання є ретельно засекречені – американські військові побоюються, щоб точні можливості їхнього супутника стали загальнодоступною інформацією.
Але без цих деталей велика частина наукової спільноти, зрозуміло, не бажає офіційно класифікувати CNEOS 2014-01-08 як міжзоряний об’єкт. Тому стаття Сіраджа та Леба залишається неопублікованою, оскільки вона ще не пройшла рецензування.
Однак їхня заява була підтверджена у квітні 2022 року, коли головний науковий співробітник командування космічних операцій космічних сил США Джоел Мозер переглянув секретні дані, про які йдеться, і «підтвердив, що оцінка швидкості, надіслана NASA, є достатньо точною, щоб вказати на міжзоряну траєкторію». .
Велика частина метеорита згоріла б під час падіння в атмосферу Землі, ймовірно, залишивши лише фрагменти, розкидані по дну океану.
Однак не вся надія втрачена, оскільки дані відстеження із супутника в поєднанні з даними про вітри та океанські течії можуть забезпечити розумну область пошуку на площі лише 10 км на 10 км.
Що ще важливіше, очікується, що уламки будуть магнітними, тому корабель, який пливе з великим магнітом, потенційно може зачерпнути дрібні уламки метеорита з дна океану.
Сірадж і Леб пропонують зробити саме це, і для цього об’єдналися з консалтинговою компанією з океанічних технологій.
В інтерв’ю Universe Today минулого року Леб пояснив, що такий пошук може дати нам «можливість фактично доторкнутися до реліквії та з’ясувати, чи вона натуральна, чи це камінь, чи маленька частинка з цих [міжзоряних об’єктів] можуть бути штучними».
Останніми роками Льоб активно говорив про те, що міжзоряні об’єкти, такі як CNEOS 2014-01-08, «Oumuamua» та «Борисов», можуть бути штучними об’єктами, створеними позаземним розумом. Як керівник проекту «Галілео», пошук доказів існування розумного життя у Всесвіті є одним із основних напрямків його досліджень.
Але його більш екстравагантні твердження викликали критику з боку деяких його колег в астрономічному співтоваристві. Однак у випадку з CNEOS 2014-01-08 Леб не заходить так далеко, щоб припустити, що це інопланетний артефакт.
«Цей результат не означає, що перший міжзоряний метеор був штучно створений технологічною цивілізацією, а не природного походження», — зазначає він і Сірадж у своїй останній статті, в якій описується океанська експедиція. Але очевидно, що Льоб вважає, що не завадить знайти об’єкт і подивитися.
Навіть якщо це просто скеля – що, безумовно, є найбільш вірогідним поясненням – вона розповість нам багато про склад кам’янистої матерії за межами нашої Сонячної системи, і це саме по собі буде цінною частиною нових даних.
Ця стаття була спочатку опублікована Universe Today.
Космічний телескоп Джеймса Вебба мигцем побачив найдальшу зірку, відому у Всесвіті, про існування якої вчені оголосили лише кілька місяців тому
Високошвидкісні сонячні вітри з «діри» в атмосфері Сонця мають вдарити по магнітному полю Землі в середу (3 серпня).
Чи може штучний інтелект знаходити нові змінні – і, отже, допомогти нам пояснити нові складні явища.
Космічний телескоп Джеймса Вебба здивував вчених, несподівано виявивши свою першу наднову — вибух зірки, що вмирає.
