«Динамо» знову без тренера. Як падав Костюк і чому новий спеціаліст уже приречений

21.10.2026, 09:04 lb.ua

Від перемог із «молодіжкою» і Кубка до програшу «Буковині»

Ігор Костюк був по-справжньому своїм у «Динамо». На відміну від Олександра Шовковського, якого пам’ятають як видатного гравця клубу, він був навидноті завдяки роботі з юнацькою командою «Динамо» (U-19). Костюк очолював її з 2017 року та зарекомендував себе спеціалістом, який добре працює з молоддю. Те, що треба для клубу, який покладаєтьсяна свою академію більше, ніж на трансфери.

Головний виклик Костюка був у тому, щоб знайти підхід до ветеранів, адже вони не його діти з юнацької команди, і розмови в дусі «я – начальник» не сприйматимуть. Інколи вдавалося. Кияни не змогливтрутитися в боротьбу за чемпіонство УПЛ, фінішувавши на четвертому місці, але зуміли виграти Кубок України(перемогли «Чернігів» із рахунком 3:1 у фіналі, – Ред.). Результат був незадовільним, але можливість грати в єврокубках завдяки перемозі в національному Кубку підсолодила провал.

Ще один плюсик у карму Ігор Володимирович отримав після прогресу Матвія Пономаренка. Форвард «Динамо», як і Руслан Нещерет, Максим Дячук, Костянтин Вівчаренко, Володимир Бражко, Олександр Яцик,Антон Царенко, Назар Волошин, працював із Костюком в юнацькій команді. Саме цей тренер довірився Матвієві. Останній натомість віддячував голами.

Як виявилося, одного Матвія було замало, щоб врятувати Костюка. Перед сезоном 2026/27 керівництво клубу, як завжди, ставило максимальні цілі, але цього разу був особливий контекст – сторіччяклубу. Очевидно, це стало додатковим фактором тиску для Костюка, який не зміг покращити гру своєї команди за літо. Ба більше, вона продовжувала деградувати, адже лідери старіють, молодь ще не вийшлана стабільний рівень, а сенсу в підписанні всіх літніх новачків не було – більшість із них майже не грала.

У підсумку кияни, пройшовши в серії пенальті румунську «Університатю», програли ПАОКу в кваліфікації ЛігиЄвропи (2:3, 0:2), а потім і «Карабаху» в третьому кваліфікаційному раунді Ліги конференцій (1:0, 0:2). ФактичноКостюка можна було звільняти вже тоді – влітку, але рішення не ухвалили. До слова, Ігор Володимирович відмовився йти й сам, але з цим простіше: не в тренді в українських тренерів класти заяву прозвільнення на стіл босів.

Потім була розгромна поразка від «Буковини» (0:3), але й тут Костюк утримався на посаді, бо в тому матчі дві(!) результативні помилки зробив син Григорія Суркіса – В’ячеслав. Голкіпер вийшов на поле в старті, а після пропущених голів попросив заміну. Звільняти Костюка після такого – себе не поважати, аукраїнський футбол укотре показує, що спорт не можна робити сімейною справою, коли ти керівник, а твій родич – активний спортсмен.

Команда натомість продовжувала своє піке. Крапкою став матч із «Поліссям» у 9-му турі УПЛ. Уже на 5-й (!) хвилині кияни опинилися в більшості через вилучення воротаря житомирян Олега Кудрика, на19-й вийшли вперед, але в підсумку поступилися 1:3.

«Ми намагалися перебудувати команду, але зараз готові до будь-яких сценаріїв», – сказав Костюк після матчу з «Поліссям», розуміючи неминучезвільнення. Так і сталося.

«Динамо» під керівництвом Костюка зіграло 37 офіційних матчів, у яких здобуло 23 перемоги. Статистика загалом непогана – 62,2 відсотка перемог на чолі команди. Та проблема набагато глибша.

«Наразі ми перебуваємо не на тому рівні, на якому маємо бути», – визнав Андрій Ярмоленкопісля того ж матчу з «Поліссям». Він був правий, але винен у цьому не лише тренер.

Трансферний хаос

Кожен клуб у сучасному футболі повинен працювати на трансферному ринку. Без винятків. Згадайте ту ж «Барселону», яка попри фінансові проблеми правдами-неправдами реєструвала футболістів утрансферне вікно. Без якісного стабільного поповнення команда ризикує увійти в застій. А якщо цього поповнення немає тривалий час? Застій посилюється з об’єктивних причин, зокрема старості наявнихгравців і відсутності конкуренції.

З іншого боку, звинувачувати «Динамо» в тому, що вони взагалі не купують гравців, не можна. Проблема в тому, що ці угоди ситуативні, а не стратегічні, тож зазвичай усі нові активи проїдають бюджетклубу, але не приносять йому користі.

До прикладу, влітку 2026-го до клубу приєдналися семеро футболістів, а саме Томаш Кендзьора, П’єр Мунгенге, Кеассе Ба, Густаво Прадо, Олексій Сич, Ілля Ольховий і Георгій Бущан. Варто розуміти, щоці трансфери зробили саме для Ігоря Костюка. Тож потенційно він повинен був будувати гру команди з цими гравцями. Попри це, постійно в старті грали лише троє: Георгій Бущан (4 матчі), якого киянитерміново орендували в «Полісся» через травму Руслана Нещерета та провали В’ячеслава Суркіса.МТомаш Кендзьора, для якого трансфер фактично став поверненням додому та Олексій Сич. Можна ще згадати, щоКендзьора й Сич – номінально праві захисники…

А що ж Прадо, Ба, Мунгенге? Ідемо далі. А як же колишній форвард «Зорі» Герреро, який прийшов до команди за Шовковського, вже маючи ім’я в українському футболі через свої виступи в складілуганців? Чому «надперспективний» румун із російським душком Бленуце не зміг закріпитися в команді? Дуже багато питань, на які в клубі воліють не відповідати.

А відповідь є. Усі ці гравці були підписані без чіткого розуміння мети їхнього приходу. Тому більшість сидить на лаві запасних, а дехто, як нападник Бленуце, за свій короткий вояж у Київ встигосоромити клуб своїми проросійськими заявами в соцмережах, потім вибачитися на камеру й поїхати геть, так і не забивши жодного голу в чемпіонаті.

Хто наступний?

Відкритим є питання, що буде з цими футболістами, коли на зміну Костюку прийде новий тренер. Він їх не знає, його думку не враховували, коли підписували цих сімох гравців влітку, тож, імовірно,вони й далі сидітимуть на лаві, а потім перейдуть хоч куди за першої ж нагоди. Хіба що їм вдалося вибити собі «жирний» контракт – тоді сидітимуть, поки не закінчиться угода з клубом.

З тим самим зіткнувся й Костюк, який у минулому сезоні фактично відмовився від гравців, куплених «під Шовковського». Чи, може, ми не пам’ятаємо, як феєрили за Костюка Шола Огундана, Аліу Тіаре,Браян Себальос, Анхель Торрес, Александре Пейкрішвілі, той-таки Едуардо Герреро, Владіслав Бленуце?

Ось така трансферна політика столичного клубу. Її фактично немає, як і селекційного відділу, де б аналізували якість потенційних новачків, їхні перспективи і місце в новому клубі. У таких умовахсподіватися, що новий тренер виправить ситуацію, наївно. Ба більше, йому навіть буде складніше, бо він, на відміну від того-таки Шовковського й Костюка, не зможе перемагати завдяки грі АндріяЯрмоленка й Віталія Буяльського. Вони старіють, а за їхніми спинами немає черги з гравців хоча б близького до них рівня.

Тому «Динамо», а потім і тренер, приречені ходити по колу: новий спеціаліст – перемоги на куражі – погіршення результатів – провал – звільнення – новий спеціаліст.

Без глибинних реформ трансферної політики й бодай якогось стратегічного планування не обійтися. Приклади є, і мова не про «Шахтар». Подивіться хоча б на «Полісся», яке станом на 20 жовтня посідаєдругу сходинку в УПЛ із 22 очками в активі.

У Костюка ж є можливість спробувати себе в іншому клубі, щоб довести, що в Києві він став «цапом-відбувайлом», вирішуючи проблеми інших.

А поки «Динамо» шукає наступника, команду до найближчих матчів УПЛ, зокрема до гри 10-го туру проти «Кудрівки» 23 жовтня, готуватиме виконувач обов’язків головного тренера – 46-річний поляк МацейКендзьорек – колишній асистент Ігоря Костюка.