Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Півзахисник петровського «Інгульця» Іван Головкін прокоментував свою гру проти одеського «Чорноморця» (1:2) у матчі 18-го туру УПЛ та розповів про роль батька у своєму професійному становленні.
– Я є вихованцем академії «Шахтаря», де сповідують атакувальний футбол. Можна сказати, що це у моєму ДНК закладено. Намагаюся не відходити від цього стилю. Коли граю, то хочу загострити, додати креативу, не грати від простоти.
– Ви забили після точного, але несильного удару в кут. Цілили саме туди?
– На тренуваннях ми багато працюємо над ударами. Наш тренер Владислав Лупашко часто підказує: «Не треба бити на силу. Старайтеся вдарити влучно». Я спершу пробив на силу, пристрілявся. А другий удар вийшов більш технічним та точним.
– Дебютний гол ви відсвяткували емоційно та заздалегідь підготували футболку з написом для батька.
– Я присвятив гол своєму татові, який помер 21 листопада. Він боровся з раком протягом року. У батька була остання стадія захворювання. На жаль, ми не змогли його врятувати – він пішов з життя. Тато зіграв ключову роль у моїй кар’єрі – саме він завів мене на футбол. У дитинстві я був активною дитиною, цікавився спортом.
– Батько був тією людиною, яка вас направляла?
– Так, він записав мене ще й на великий теніс та хокей. У певний момент я займався трьома видами спорту водночас. У підсумку я обрав футбол. І усе, чого я досягнув у футболі – батькова заслуга.
– Його можна було назвати палким футбольним вболівальником?
– Тато займався бізнесом, стосунку до спорту не мав, але обожнював футбол. Приблизно з чотирьох років я почав відвідувати з татом стадіон – він дуже любив «Шахтар». Пам'ятаю ті походи на футбол: спочатку РСК «Олімпійський», потім і «Донбас Арена».
