До старту НХЛ: хто є хто на Заході

07.10.2022, 15:11 sport.ua

7 жовтня матчем «Нешвіллу» та «Сан-Хосе» у Празі стартує регулярний сезон-2022/2023 у головній хокейній лізі світу. Оскільки «Предаторз» і «Шаркс» представляють Захід, то розберемося, хто і які перспективи має на найближчий сезон у Західній конференції. «Колорадо Евеланш» – чинний володар Кубка Стенлі, володар Президентського кубка 2021 року та найкраща команда Заходу за підсумками минулої регулярки. Не видно, хто може їх зупинити у своїй конференції. У плей-оф можливо всіляке, проте в травні-червні нинішнього року «Евс» позбулися старих болячок і по Заходу пройшлися реально як лавина – з балансом перемог 12-2, влаштувавши свіпи «Нешвіллу» та «Едмонтону». На дистанції регулярки ганятися з «Колорадо» шансів ніхто не має, хіба що самі денверці їх дадуть. Стеля зарплат не могла дозволити «Евеланш» зберегти весь чемпіонський склад. Проте втрати мінімальні: не вистачило грошей на центра Назема Кадрі, який провів найкращий сезон у кар'єрі, вінгера Андре Бураковськи та воротаря Дарсі Кемпера (втім, його здатний рівноцінно замінити Алєксандр Георгієв; більше того, в останньому плей-оф «Колорадо» довів, що навіть персона посереднього голтендера не критична для неймовірно сильної команди), зате вдалося залишити Джоша Менсона, героя багатьох ключових матчів Арттурі Лехконена і Валерія Нічушкіна (з суперечками з приводу того, чи не надто крутий для його вмінь 8-річний контракт на 49 млн доларів), а глибину в атаці збереже Еван Родрігес, який прокачався в «Пітсбурзі». Новий суперконтракт Натана Маккіннона (100,8 млн на вісім сезонів – більше, ніж у Коннора Макдевіда) почне зжирати простір під стелею зарплат з сезону-2023/2024. Поки що про «Колорадо» можна сказати однозначно: ця команда має все, щоб виграти Кубок Стенлі вдруге поспіль, а стати кращою на Заході – і поготів. «Сент-Луїс» став єдиним, хто створив серйозні проблеми для «Колорадо» в останньому постсезоні. Навіть не «Тампа», яка протрималася ті ж шість матчів у фіналі, а «блюзмени». Вони в другому раунді здобували стильні перемоги, оголюючи і давлячи по максимуму на ті рідкісні слабкості, які є в «Евеланш». Багато що вирішила травма основного воротаря «нот» Джордана Біннінгтона в ході серії. Позиція голтендера – слабке місце СЛБ. Біннінгтон дуже нестабільний і часто програє емоціям (іноді й слабким конкурентам у команді), фантастичний для нього 2019-й залишився в минулому. Чутлива і втрата вінгера Девіда Перрона після надпотужного сезону. Але більш важливе інше. Минулого сезону «Сент-Луїс» довів, що нарешті позбавився похмілля після чемпіонського 2019 року. Коронавірусна пауза настільки вибила з колії «Блюз», що їх було не впізнати десь півтора року. До цієї команди повернувся характер, а склад у неї і так був у порядку: у захисті є Парайко, Фолк і Круг, в атаці – О'Райллі, Шенн, Тарасенко, Бучневич, а також проспекти Кайру і Томас, з якими продовжили контракти. «Калгарі Флеймз» розчарували, коли після впевненого тріумфу в Тихоокеанському дивізіоні та важкого проходу першого суперника у плей-оф, вже у другому раунді були просто знищені атакою «Едмонтона». Адже дворазовий володар Кубка Стенлі досвідчений тренер Дерріл Саттер, здавалося, налагодив оборону «вогників» ледь не до ідеалу. У Пасифіку «Калгарі» знову буде серед фаворитів, оскільки системно команда навряд чи просяде. Але проблеми дуже реальні в атаці. Чисто за іменами заміна Джонні Годро і Метью Ткачука на Джонатана Юбердо і Назема Кадрі виглядає рівноцінною. Але Годро і Ткачук були зіграні, їхня ланка з Ліндхольмом у минулій регулярці була з великим відривом найкращою у лізі за багатьма ключовими показниками. А Юбердо та Кадрі можуть швидко усвідомити, що їм просто не подобається місто Калгарі та драконівські ковідні обмеження у Канаді. Адже саме з цієї причини де-факто втекли Годро та Ткачук. «Едмонтон Ойлерз» насухо програли серію «Колорадо» у фіналі Заходу. Але з них вже не сміялися за звичкою. Коннор Макдевід і Леон Драйзайтль, які знайшли чудових партнерів в особі Зака ​​Хаймана і скандаліста Евандера Кейна, дотягли нещасних уже півтора десятиліття «нафтовиків» туди, де їх мало хто очікував побачити. Команда, в якій є геній рівня Макдевіда та такий топ, як Драйзайтль, апріорі здатна на диво. І не так вже й важливо, що на воротарській лінії і в захисті (смішно, але у Дарнелла Нерса, який епічно привозить, зарплата вища, ніж у Драйзайтля) вистачає проблем. «Нешвілл Предаторз» покарали себе самі, коли в останній день минулої регулярки віддали матч «Аризоні», ведучи 4:0, і відправили себе під каток імені «Колорадо». Інакше могли пройти хоча б далі першого раунду. У випадку «хижаків» важливі дві речі. По-перше, команда, яка грала у фіналі Кубка Стенлі у 2017-му, а у 2018-му стала найкращою в регулярці, нарешті вийшла зі стагнації, в яку впала на кілька сезонів після тих успіхів. Навіть провідні центри Мет Дюшен та Райан Джохансен нарешті довели, за що їм платять по 8 млн за сезон. По-друге, «Нешвілл» посилив склад. До захисту, де й так були чудовий Роман Йосі, надійний Маттіас Екхольм і перспективний Данте Фаббро, додався Райан Макдона, який звик до успіхів у «Тампі». Швейцарець Ніно Нідеррайтер цілком пригодиться для атаки, а співвітчизник і друг Йосі допоможе з адаптацією. Сенсаційний фіналіст 2020 року «Даллас Старз» оновлюється. Джек Еттінгер виріс у дуже хорошого воротаря, Міро Хейсканен швидко став лідером захисту і дозволив клубу легко позбутися Йона Клінгберга, який каламутив воду. Прогрес Джейсона Робертсона (41 шайба минулого сезону) і Роопе Хінца (37 шайб) компенсує віковий спад Джеймі Бенна і Тайлера Сегіна, а Джо Павелськи навіть у свої 38 старіти відмовляється. Новий головний тренер Пітер Дебур у «Сан-Хосе» та «Вегасі» довів, що вміє струшувати гравців і швидко добиватися хоча б відносного успіху. Це вже потім у нього починаються проблеми. У плей-оф «Даллас» здатний стати скалкою для будь-якого суперника. І саме техаські «зірки» у згаданому 2020-му вибили надпотужний вже тоді «Колорадо». Конкуренція у Центральному дивізіоні висока. Тут і «Колорадо», і «Сент-Луїс», і «Нешвіл», і «Міннесота», яка традиційно слабка в плей-оф, останнім часом яскрава в регулярці і сильно залежна від Кірілла Капризова (подивимося, наскільки він витримає всі пригоди літа у рідній країні-агресорі-404). Але ж у плей-оф можна потрапити навіть з п'ятого місця у своєму дивізіоні за квотою «вайлд-кард». «Вегас Голден Найтс» чудово провели свої перші чотири сезони в лізі. Вони завжди були у плей-оф, 2018-го пробилися у фінал Кубка Стенлі, 2020-го та 2021-го грали у фіналі конференції. Однак через епідемію травм у минулій регулярці пробитися до кубкової вісімки не змогли. А головне, що клубний менеджмент так активно намагався гнатися за Кубком Стенлі, що взагалі не згадував про стелю зарплат. І «Вегас» раптом виявив, що в команді немає нормального воротаря (Ленер повністю поринув у травми, з обміном Флері поквапилися), а перевіреного снайпера Макса Пачіоретті треба обмінювати в «Кароліну», не отримуючи за нього нічого. Аби тільки вписатися під стелю. Але «Вегас» все ще має сильний склад. У захисті є П'єтранджело, Мартінес, Теодор і Вайтклауд, в атаці – Стоун, Айкел (капризний, але талановитий), Маршессо, Карлссон і Сміт, приєднався титулований і втомлений від безнадії в «Аризоні» Кессел. «Голден Найтс» знають, що таке просуватися сіткою плей-оф, а дивізіон Пасифік реально слабкий. Новий головний тренер Брюс Кессіді явно мотивований після несправедливого звільнення з «Бостона», з яким він виходив у фінал Кубка Стенлі у 2019 році та брав Президентський кубок у коронавірусному 2020-му. «Вінніпег Джетс» здавалися неймовірно перспективними та багатообіцяючими, коли 2018-го пробилися до фіналу Заходу. Проте команда з Манітоби з того часу виключно деградувала і докотилася до того, що минулого сезону не потрапила до плей-оф. Лідер атаки Марк Шайфлі вимагає обміну, іншого провідного форварда Блейка Вілера позбавили капітанської нашивки. Атмосфера у команді зіпсована дуже сильно. «Сан-Хосе» провалив три сезони, але досі думає, що фінал Заходу 2019 року – привід вірити в краще і не йти на перебудову. Брента Бернса відпустили до «Кароліни», але «Шаркс» все ще мають багато ветеранів на жирних контрактах, які не в змозі тягнути команду, а іноді навіть самих себе. «Лос-Анджелес Кінгз» здивували багатьох, коли пробилися до плей-оф минулого сезону. Навіть із поправкою на провал «Вегаса» та невисокий рівень дивізіону Пасифік, це було серйозне досягнення. Адже титулований захисник Дрю Дауті зламався ще в середині регулярки. Але Анже Копітар, який разом із Дауті та Джонатаном Квіком вигравав Кубки Стенлі у 2012-му та 2014 роках, все ще у великому порядку. Вписалися до команди Філ Дано та Віктор Арвідссон, чудово себе проявив молодняк в особі Шона Дурзі, Майкі Андерсона та Адріана Кемпе. Пул проспектів, зібраний у системі «Лос-Анджелеса», оцінюється високо, а в міжсезоння атаку посилив Кевін Фіала. Дуже досвідчений тренер Брюс Будро струснув «Ванкувер» у ході минулого сезону, але до плей-оф «Кенакс» не дотягнули. Головне питання – чи вирішені проблеми у роздягальні? Якщо так, то «Ванкувер», який володіє як досвідченими лідерами (Джей-Ті Міллер, Олівер Екман-Ларссон, Тайлер Майєрс), так і дуже перспективною молоддю (захисник Квін Хьюз, форварди Еліас Петтерссон та Брок Бесер) мають повертатися до плей-офф всерйоз і надовго. «Анахайм Дакс» пропустили чотири поспіль розіграші плей-оф. З команди пішли майже всі ветерани, у тому числі великий Райан Гецлаф минулого літа. Вже очевидно, що новим лідером атаки стане Тревор Зеграс, який володіє чарівними руками. Повноцінний шанс отримає найкращий гравець останнього молодіжного чемпіонату світу Мейсон Мактавіш. Вистачає інших цікавих форвардів. Захист же, як і раніше, цементують перевірені хлопці – Кем Фаулер, Кевін Шаттенкірк, Йон Клінгберг, який прийшов з «Далласа». Але тримаємо в голові 20-річного Джеймі Драйсдейла, який отримує жахливі мінуси до показнику корисності, проте все краще виглядає на синій лінії. Три клуби будуть явно налаштовані злити сезон, щоб мати найвищі шанси виграти драфт-лотерею.