Пристрасті щодо Кабміну України докотилися до західних медіа: The Economist – увага на Федорова!

15.07.2026, 09:23 enovosty.com

Пристрасті навколо зміни уряду України докотилися до західних медіа, які часом «чисто випадково» пишуть у себе на Заході те, що в Україні виголошує публіка, відома як «грантоотримувачі». Нагадаємо, що про свої наміри раптово змінити уряд Юлії Свириденко, який не пропрацював навіть року, Зеленський «неочікувано» заявив минулої неділі 12 липня, що саме по собі викликає питання.

На це рішення Зеленського західні медіа одразу відгукнулися звичайними інформаційними повідомленнями, не вдаючись у подробиці. І лише у вівторок, 14 липня, коли на запрошення Макрона Зеленський у Парижі відзначав День Бастилії, спостерігаючи за військовим парадом на Єлисейських полях між площами Згоди (Конкордії) та Шарля де Голля з Тріумфальною аркою, а в Києві Верховна Рада відправляла у відставку уряд Свириденко, британське видання міжнародного калібру The Economist опублікувало статтю про те, що реформатор-міністр оборони України Михайло Федоров потрапив під удар генералітету на чолі з головкомом ЗСУ Сирським, які реформ не хочуть, а Зеленський Федорова підтримати не поспішає, про що далі детальніше.

Навколо суперечливої постаті «молодого та раннього» Федорова ходить дуже багато розмов. Згідно з однією з версій, Зеленский затіяв зміну уряду саме для того, щоб взагалі позбутися Федорова, з яким у нього нібито не склалися стосунки, але видається, що це явне перебільшення.

Навіть якщо завдання прибрати Федорова в результаті зміни уряду стоїть, то воно явно не є основним, тим паче єдиним.

Про головну мету, яку переслідує Зеленський, детально йшлося у нещодавній публікації Інтернет-видання «Економічні Новини» під назвою «Зеленський «перетрахиває» уряд: сенс і причини поки не зрозумілі, але за Конституцією, це повноваження парламенту». Коротко зазначимо, що головною метою зміни уряду бачиться «випуск пари», розрядка суспільного невдоволення, яке різко загострилося на тлі війни через соціальну нерівність, так звану «бусифікацію», корупцію та інші соціальні виразки.

До речі, поки Зеленський відзначав День Бастилії в Парижі, Верховна Рада дійсно 14 липня віддала 258 голосів за відставку прем’єрки Свириденко, що означає й відставку всього Кабміну. Свириденко очолювала уряд трохи менше року – з 17 липня 2025 года.

Тепер в.о. прем’єра – знову «вічний і з усіх питань» Денис Шмигаль. Міністри також залишаються на посадах із приставкою в.о.

Таким чином, перша частина задуму Зеленського зі зміною уряду була реалізована швидко, і голосів для цього знайшлося вдосталь.

Зате з другою частиною, тобто з призначенням нового уряду, склад якого поки що абсолютно не зрозумілий, так швидко питання не вирішиться, і може затягнутися надовго. Щоправда, Зеленський може застосувати до депутатів «спецметоди». Словом, поживемо – побачимо…

Повертаючись до Федорова, звернемо увагу на крайню суперечливість інформації про нього.

Почнемо зі згаданої публікації видання The Economist під заголовком «Ukraine’s reforming defence minister is under fire», що можна перекласти як «Реформатор-міністр оборони України потрапив під вогонь».

Підзаголовок говорить: «Михайло Федоров намагається реформувати армію, але генерали чинять опір».

Із посиланням на джерела зазначається, що міністр оборони Федоров намагався домогтися відставки головкома ЗСУ Сирського, але не отримав підтримки Зеленського.

За даними видання, причиною стали «глибокі розбіжності» між міністром і військовим керівництвом. Федоров робить ставку на технологічні реформи, цифровізацію та масове застосування дронів, тоді як Сирський і генерали дотримуються більш традиційного підходу до управління армією.

Джерела кажуть, що ці суперечності давно «вийшли за межі робочих дискусій». Багато генералів вважають, що у міністра немає достатнього військового досвіду, а частина його ініціатив є лише «PR-перепакуванням» проектів, які вже існували.

На одній із липневих нарад генерали розкритикували Федорова через повільні закупівлі ракет і боєприпасів, а той у відповідь заявив, що саме його рішення щодо закупівлі дронів уможливили нинішню операцію з ізоляції Криму.

За словами одного з джерел видання, у разі серйозного протистояння Федоров навряд чи зможе отримати гору над Сирським, оскільки головком “краще знає систему” і «переграє його».

При цьому подальша доля міністра, як зазначає The Economist, багато в чому залежить від Зеленського і того, яку нову посаду Федоров обійме в уряді.

Радник міністра оборони Сергій Бескрестнов (Флеш), який раніше про політичні питання не висловлювався, а займався виключно технічною тематикою, опублікував у соцмережі пост, який багато хто витлумачив як підтвердження чуток про намір Зеленського прибрати Федорова з посади голови Міноборони під час уже анонсованої зміни уряду.

Не називаючи імен, він написав, що хтось намагався зруйнувати корупційні схеми, за що корупціонери тепер хочуть його прибрати.

«Коли ти руйнуєш будь-яку корупційну схему, за нею завжди стоїть чиєсь «ім’я». Саме це «ім’я» втрачає гроші, часом величезні суми. Звичайно, «ім’я» зробить усе, щоб не зазнати збитків і усунути причину. Зазвичай усі ці «імена» не з числа простих смертних, і можливостей та впливу у них вистачає. Коли вони об’єднуються у спільній фінансовій «біді», вони стають сильними. Коли вже ці «імена» «нажруться», – написав Сергій Бескрестнов.

Цей витіюватий текст можна вважати непрямим підтвердженням чуток про зростання напруги у відносинах між Федоровим, з одного боку, та Зеленським із його найближчим оточенням з іншого. Однією з причин цього називають конфлікти навколо розподілу величезних коштів оборонного держзамовлення.

Також непрямо підтверджується інформація видання The Economist про те, що Федоров намагався домогтися звільнення головкома Олександра Сирського не просто через антипатії чи навіть різницю поглядів, а після внутрішнього аудиту, який виявив перевитрату на 300 млрд грн, однак Володимир Зеленський відмовив у кадровому рішенні.

The Economist пише, що Федоров за місяці роботи на посаді запустив низку реформ в армії, однак вони викликали опір частини військового керівництва. Напруга між Федоровим і генералами виявилася під час однієї з нарад на початку липня.

Генерали розкритикували Федорова за постачання армії, а той відповів, що без його екстрених закупівель безпілотників на початку року нинішні операції України були б неможливими, зокрема, в Криму. Видання повідомляє, що Федоров має «глибокі розбіжності» також із головнокомандувачем ЗСУ Сирським.

Отже, вимальовується заїжджена схема: «молодий та ранній» (1991 року народження) герой-реформатор Михайло Федоров отримує ключову під час війни посаду міністра оборони, на якій прагне розчистити «авгієві стайні корупції» та впровадити новаторські підходи у боротьбі з ворогом. Але його намагаються вижити закорузлі генерали старої радянської школи та корупціонери, які цинічно наживаються на війні.

До того ж, у послужному списку Федорова є його попередня діяльність голови міністерства з цифрових технологій та віцепрем’єра з цифрової трансформації.

Систему «Дія» можна критикувати і навіть називати «плагіатом», як і інші «Е-програми», але в частині цифровізації Україна випереджає багато країн Європи, в чому особисто переконалися мільйони громадян України, які зараз живуть у країнах Євросоюзу.

Якщо говорити про роботу в Міністерстві оборони, то саме за Федорова на посаді міністра почався так званий «перелом у війні» – блокада Криму (саме він виступав рушієм цієї ідеї), успішні масові удари вглиб території ворога.

Усе це може бути збігом у часі та кумулятивним ефектом того, що було зроблено до Федорова, але й програмою «Мільйон дронів», як і багатьма питаннями технологічних компаній ВПК, займалося і продовжує займатися Мінцифри, яким керував Федоров.

Під час перебування Федорова на посаді міністра оборони він не раз публічно анонсував амбітні реформи, демонструючи при цьому потяг до піару. Але у нас багато хто цим страждає, починаючи із Зеленського.

До того ж, деяке розчищення «авгієвих стайень» в армії Федоров розпочав. Ходять чутки, що саме він запустив скандальне розслідування щодо полку «Скеля», яке викликало у громадськості шок, а слідом за «Скелею» подібні процеси пішли по інших підрозділах, розкриваючи свавілля, що твориться в армії.

Можна скільки завгодно говорити, що ці викриття обумовлені особистим піаром Федорова та його боротьбою з Сирським і генералами. Але ці викриття можна також розглядати як спробу встановлення справедливості та притягнення до відповідальності криміналу в погонах.

Є версія, що з якоїсь, відверто кажучи, незрозумілої причини Зеленський тримається за Сирського і приймає сторону генералів, які стандартно звинувачують Федорова в «дискредитації армії».

У медіа часто миготить інформація про те, що Федоров є чи не єдиним у нинішній урядовій команді, хто має власну думку, не приховує її і не прогинається під Зеленського, відомого «наполеонівськими замашками».

Втім, говорять, часто заслужено, і про негативні сторони діяльності Федорова.

У мережі іноді згадують пов’язану з цифровими технологіями бізнес-діяльність Федорова до приходу в Кабмін. Його звинувачують в організації ботоферм, недобросовісній рекламі та навіть зв’язках із тіньовими фінансовими потоками російського походження. Втім, нічого конкретного знайти не вдалося, а базікати можуть різне.

Так само звучить критика діяльності Федорова в міністерстві цифрової трансформації, де він у сфері грального бізнесу нібито відтісняв одні структури, але сприяв діяльності інших. Втім, і тут поки що конкретики немає.

Куди більш помітним провалом роботи Федорова називають той факт, що, всупереч обіцянкам влади, грошей на підвищення зарплат військовослужбовцям так і не знайшлося, що призвело до скандалу на початку червня, коли Рада голосувала за збільшення видатків на оборону.

В опозиції тоді звинуватили владу і конкретно президента Зеленського в тому, що вони в проєкті про зміни до бюджету не заклали видатки на обіцяне збільшення зарплат військовим. Причому, за версією окремих опозиційних депутатів, зробили це не просто так, а щоб «зірвати реформи», ініційовані міністром оборони Федоровим.

У «Слузі нар