Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Іванна Онуфрійчук при надії! Інтерв’ю про першу вагітність та інтернаціональну сім’ю

viva.ua

Іванна Онуфрійчук при надії! Інтерв’ю про першу вагітність та інтернаціональну сім’ю

Іванна Онуфрійчук нині мешкає у Швейцарії разом зі своїм чоловіком, казахським бізнесменом Алмазом. Там вона створила благодійний фонд IvAlive, який опікується українськими дітьми та жінками, що виїхали з України через війну, створює навколо себе маленьку Україну та готується стати мамою. В ексклюзивному інтерв’ю для Viva.ua Іванна Онуфрійчук чесно розповіла про те, що передувало рішенню завагітніти, як вона впоралася зі страхами та навіюваннями, а також про зв'язок з дитиною та цінності, які прагне їй передати. — Дозвольте вас привітати з вашим чудовим станом. Ви виглядаєте дуже щасливою. Проте тривалий час не наважувалися вагітніти. Чому?Спочатку я чекала, коли зустріну того самого чоловіка, якого бачитиму батьком своїх дітей. — І от ви його зустріли.Так. Але мені завжди було важливо, аби мій малюк народився в офіційному шлюбі. Для мене це про відповідальність та серйозність. Тому ще на початку романтичних стосунків, коли коханий говорив про бажання мати дітей, ми проговорили ці моменти. Лише після того, як ми зареєстрували шлюб в Києві у 2021 році й офіційно стали сімʼєю, ми почали планувати вагітність. Але потрібно було ще підготуватися, це зайняло трохи часу.— Зараз, коли це вже сталося, які почуття переважають. Що ви відчуваєте?Ми з чоловіком неймовірно щасливі, адже це була наша мрія — стати батьками. І вже зараз, хоч дитинка ще не народилася, я відчуваю тісний зв'язок з нею.Навіть до того, як малеча почала рухатись, я розмовляла з нею, свідомо налагоджувала зв'язок. Коханий теж розмовляє з малюком. На початку вагітності я розповідала і пояснювала йому, як важливо, щоб дитина знала не лише голос мами, а й батька. Так вона одразу після народження зможе його впізнати. Я часто уявляю себе мамою, уявляю нашу дитину: як вона зʼявиться, якою буде, на кого буде схожа, як ми будемо з нею спілкуватись. І це ще більш посилює наш зв'язок.Саме ці відчуття і цей зв'язок породили в мені зовсім інше ставлення до материнства. Воно дуже особисте, в ньому немає місця тому, що мені нав'язували інші — усім цим упередженням, страхам та установкам.— Страхів і навіювань було багато? Так. Навколо мене багато людей і всі розповідають різні історії, діляться своїм досвідом, у тому числі негативним. Чужі страхи посилювали мої власні, тож спочатку було непросто. А у мене ще й мама забобонна (сміється). Все це впливає на психіку.Я, наприклад, дуже хвилювалась, чому не поправляюсь. У мене почав рости живіт лише на 5 місяці. Я знаю, що вагітні мають набрати певну кількість кілограмів у той чи інший місяць, стаю на ваги — а там ніяких змін. Звісно, що я почала переживати: «Може, зі мною щось не так? Може, малюк неправильно розвивається? Чи не розвивається взагалі?». — Як ви впорались? Що і хто допомагав вам це все подолати?Завдяки дитині, з початком вагітності я навчилася ще більше працювати зі своїм мисленням та прислухатися до себе. Тому можу сказати, що вдалося впоратися самостійно. Я намагалася берегти себе від чужих установок, страхів та прогнозів. Мені дуже хотілося прожити особистий досвід, зосереджуватись на тому, що і як відчуваю та проживаю саме я. Я налаштовувала себе, що все буде добре — так, як я вирішу, а якщо буду керуватися страхами інших людей, то це буде зовсім інша історія.Взагалі, я зі студентських років займаюсь самопізнанням, люблю саморефлексії — аналізувати свої думки, вчинки, переконання. Ця навичка допомоглала усвідомити, що ми завжди постаємо перед вибором, як ставитися до того, що відбувається у нашому житті. Скажімо, або ти обираєш все, до чого звикла – подорожувати, мати насичені будні, пити вино та розважатися, або, плануючи дитину, вирішуєш перелаштовуватись, відповідально готуватися, змінити пріоритети, аби подарувати цьому світу ще одне життя. Я свідомо обрала розуміння, що моє життя не буде інакшим, з появою дитини воно навпаки стане набагато кращим, ніж було до цього. Цей вибір — те, що допомогло впоратись мені. Також допомогла підготовка до вагітності. Взагалі, моєю найбажанішою роллю завжди була роль мами, попри те, що я будувала кар'єру і була зосереджена на ній. Тому я багато читала про материнство задовго до того, як вирішила завагітніти. Здобуті знання виявилися корисними та стали в нагоді, як і досвід тітки та хресної, якого в мене чимало.— Ви дуже відповідально поставилися до планування вагітності.Напевно, це тому, що я дуже прагматична і раціональна людина. Мені потрібно все обдумати, зважити, проаналізувати. Це і спонукало вибрати свідомий підхід, зокрема щодо здоров'я.Ми з чоловіком усвідомлювали, що нам не по 20 років, тож треба перевірити стан репродуктивного здоров'я, бо воно не може бути завжди супер якісним і чекати, поки ми надумаємо завагітніти. На етапі обстежень стало зрозуміло, що його потрібно поліпшувати. Тож ми приймали спеціальні вітаміни і відмовилися від шкідливих звичок. — А як змінилося ваше життя під час вагітності?Спочатку мені здавалося, що воно більше не буде таким, як колись. Що старе життя закінчилося. Про це теж говорили люди довкола — було багато страшилок. Я навіть думала, що повинна якось спеціально попрощатися з цим старим життям. Але ні. Цей життєвий етап не поставив мене на паузу, життя не закінчилось.На щастя, перебіг моєї вагітності дозволяє мені продовжувати жити активно і займатися тим, що я люблю. Тому не змінилося майже нічого, окрім того, що тепер на всіх зустрічах та заходах ми з малечею вдвох. І що тепер діти, які є підопічними фонду, біжать не просто обійматися зі мною, а ще й погладити животик та запитати, а хто ж там живе і коли зʼявиться на світ. Чесно кажучи, я і хотіла б інколи поставити щось на паузу, але у мене немає такої можливості — багато людей навколо, багато роботи, обов'язків та відповідальності. Максимум, що я можу — полежати вдома один-два дні.Але попри всю цю активність я розумію, наскільки мій стан унікальний і що він ніколи не повториться. Адже кожна дитина приходить по-різному і дає різний досвід. Тож зараз я стараюся насолоджуватися не лише своєю діяльністю, а й, особливо, кожною миттю вагітності – розмовляти з малям, коли наодинці, гладити животик, думати про те, як йому, робити щось, що подарує нам позитивні емоції.— Ви вже думали, як будете виховувати малюка? Які цінності закладатимете?Що ближче ми наближаємося до моменту народження немовля, то більше я про це думаю. Для мене дуже важливо, аби моя дитина, де б вона не народилася і де б не росла, знала і пам'ятала, яке в неї коріння і хто її предки.Я прагну сформувати у ній відчуття, що вона українка чи українець, хочу, щоб вона про це завжди пам'ятала і розуміла, що Україна там, де вона, де ми, де наша родина.Звісно, у нас інтернаціональна сім'я — у мене чоловік з Казахстану, я з України, і я розумію, що дитина буде міжнаціональна і міжкультурна. Я поважаю свого чоловіка і його походження, тому, думаю, що дитина буде пізнавати мови, традиції, спосіб життя і релігії обох батьків, любити й поважати обидві культури. Але особисто для мене важливо прищепити їй цінність саме українського коріння, щоб вона знала мову, історію, культуру — все те, що знаю я. І щоб могла нести це у світ після мене. — Це завжди було для вас важливим?Так, бо це моє виховання, це мені прищепили мої батьки. Але з початком війни, відтоді, коли все українське намагаються знищити, у мене це бажання дуже загострилося. Мені ще більше хочеться прищепити дитині всі ті цінності, які прищепили мені.— Як ви будете цього досягати?Зараз тут, на чужій території, я намагаюся створити навколо себе маленьку Україну. Роблю це і для себе, і для близьких, і для тих українських дітей та дорослих, які мене оточують. Це наші благодійні заходи та свята, на яких ми підтримуємо та поширюємо українські традиції і культуру, дитячий та дорослий хори, і в цілому – наша єдність з українцями в усьому.Коли з'явиться дитина, вона буде завжди зі мною, у цьому оточенні, в цій маленькій Україні тут. А ще є мої рідні, мама, бабуся, сестри, які продовжують нести наші традиції, розмовляти рідною мовою. Тож я сподіваюся, що малюк буде зростати в українському оточенні й це вплине на його сприйняття і формування.— Але при цьому є культура вашого чоловіка та культура країни, де ви перебуваєте. Це задача з зірочкою — все гармонійно поєднати.Так, це правда. Але, думаю, тут допоможуть все організувати старання мого чоловіка та свекрухи. Мама коханого вже дає зрозуміти, що хоче допомагати нам, брати участь у вихованні, і не приймає няньок чи домогосподарок. Тож малюк буде розвиватися в цікавих умовах. — Які ще цінності ви хотіли б прищепити вашій дитині?Я мрію навчити свою дитину любити світ і життя та вміти знаходити позитив, що б не відбувалося навколо, яким складним би не був цей світ. Тоді моя дитина буде по-справжньому щасливою, незважаючи ні на що. Світ змінюється дуже швидко, часто не в кращий бік, і ми не на все можемо вплинути. Але ми маємо змогу вплинути на своє ставлення та сприйняття і знайти нові ракурси.Також хочу прищепити їй відчуття власної цінності та поваги до інших. Щоб дитина розуміла, що всі люди різні, але водночас рівні. Що кожен приходить у цей світ з певним талантом. І треба, щоб в цей талант хтось повірив, допоміг його розкрити та реалізувати, як ми це намагаємось робити з українськими дітьми, які зараз поруч з нами. Звичайно, для мене важливо розкрити талант і у своїй дитині. Бо одна з важливих запорук щастя – робити те, що ти любиш і вмієш. А це і є реалізація таланту.Зараз я часто уявляю, що моя дитина буде в оточенні дітей, і мені важливо, щоб вона переймала від них досвід щирості, простоти та хотіла розвиватися поруч з ними і вміла підтримувати інших. — Як ваше оточення відреагувало на вашу вагітність? Ви повідомляли про це в особливий спосіб?Нам не довелося нікому нічого повідомляти, всі й так все зрозуміли – особливо найближчі, адже вони знали, що ми в процесі планування. Наприклад, моя мама відчула і побачила в мені якісь зміни ще на початку вагітності, коли я сама їх не бачила. Наші рідні, коли все побачили, раділи разом з нами і бажали легкої вагітності.Що стосується іншого оточенн

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
24 травня 2024