У Семенівській громаді родині полеглого Захисника Дениса Безпрозванного вручили відзнаку «Герой громади»

08.09.2026, 13:08 rio-berdychiv.info

РІО Бердичів №35 від 27.08.2026 вже доступний для перегляду та завантаження у PDF! Оновлення щочетверга. Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №36 від 03.09.2026 у газетних кіосках.Завантажити PDF (30,05 МБ)Війна залишає по собі глибокі й незагойні рани, які відгукуються болем у кожному куточку нашої землі. За кожною скупою строчкою офіційного зведення про загибель Воїна стоїть цілий всесвіт: розбиті мрії, невиплакані сльози та світлі спогади тих, для кого він був усім життям. Журналісти «РІО-Бердичів» продовжують розповідати про полеглих земляків, аби пам’ять про їхній подвиг жила у віках.Приводом для глибокого смутку та водночас безмежної гордості стала історія полеглого захисника України Дениса Вікторовича Безпрозванного, пов’язана із Семенівською громадою.Життя родини тісно сплелося з Бердичівщиною багато років тому, коли мати Воїна, Ірина Володимирівна, разом із чоловіком придбала невелику домівку в селі Великі Низгірці. Затишна дача з часом перетворилася на справжнє родинне гніздо, де вирувало життя, лунав дитячий сміх та завжди панували тепло й спокій.У родині виховувалося троє дітей — син та дві доньки. Оскільки їхній батько був військовослужбовцем, доля свого часу занесла сім’ю за місцем його служби аж до Сибіру. Проте справжнє випробування спіткало родину, коли Денису виповнилося лише 10 років — батько передчасно пішов із життя. З цього моменту хлопець, попри зовсім юний вік, взяв на себе дорослу відповідальність: став надійною опорою для матері та дбайливим захисником для своїх сестер. Згодом родина перебралася до Бердичева, а через деякий час у їхньому житті з’явився чоловік, який щиро полюбив матір та прийняв дітей як рідних.Денис зростав допитливим, розумним та щирим юнаком. Свій шлях він розпочав у Суворовському училищі, після чого продовжив здобувати освіту у військовому інституті. Протім юнак відчув інше покликання: перевівся до Інституту міжнародних відносин і, здобувши фах, тривалий час працював перекладачем у провідних міжнародних компаніях.Проте, коли розпочалося повномасштабне вторгнення ворога, цивільна професія залишилася в минулому. З перших днів великої війни Денис Вікторович зі зброєю в руках став на захист рідної землі. Під час запеклих боїв він неодноразово отримував поранення, проте після відновлення щоразу повертався на передову до своїх побратимів.На жаль, жорстока війна забрала життя мужнього Воїна, залишивши у глибокому смутку дружину, неповнолітнього сина, сестер та матір, для якої він до останнього подиху залишався її «Денічкою» — головною підтримкою та захистом.Поховали Дениса Безпрозванного на сільському кладовищі у Великих Низгірцях, де він знайшов свій останній спочинок.Під час скорботної зустрічі родині Захисника було передано високу посмертну нагороду. Очільниця громади зізналася, що довгий час не наважувалася поділитися цією важкою подією:«Довго не наважувалась писати цей допис… Бо так боляче запало кожне слово мами Героя. Кожен біль звучить по-своєму. А для мами — це її “Денічка”… Ми не були знайомі особисто. Але слова мами дали мені можливість відчути, якою людиною він був — чудовим сином, люблячим чоловіком і батьком, надійним братом, мужнім Воїном. Мала за честь вручити родині відзнаку Семенівської громади “Герой громади” — посмертно. Це дуже боляче…»Редакція «РІО-Бердичів» висловлює найщиріші співчуття рідним, близьким та побратимам полеглого Воїна. Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!Про захисника та щемливу й дуже важку історію вручення посмертної нагороди родині воїна розповіла у соцмережі Facebook голова Семенівської громади Наталія Семенюк. ТЕМИ:нагороди посмертніНовини Семенівщинипосмертне нагородженняпосмертні нагородиСеменівська територіальна громада