Свято 8 вересня 2026 — День Шнобелівської премії: наука, з якої можна посміятися

08.09.2026, 09:36 ua.news

8 вересня відзначають День Шнобелівської премії — неофіційний день, присвячений одному з найдивніших і найвеселіших явищ у світі науки. Ig Nobel Prize нагороджує дослідників за роботи, які спочатку викликають сміх, а потім змушують задуматися, навіщо взагалі хтось це досліджував і що корисного з цього можна дізнатися. У 2026 році головна церемонія премії відбулася раніше — 3 вересня у Цюриху, де оголосили десять нових лауреатів.

Шнобелівська премія, або Ig Nobel Prize, — це жартівлива наукова нагорода, яка відзначає незвичайні, дивні й на перший погляд абсурдні дослідження. Але називати її просто пародією на Нобелівську премію було б не зовсім правильно. Організатори наголошують, що мета премії — не висміяти науку, а показати її несподіваний бік. Офіційний девіз Ig Nobel звучить так: дослідження мають спочатку «змусити людей сміятися, а потім — замислитися». Саме ця фраза найкраще пояснює, чому серед лауреатів можна зустріти роботи про поведінку тварин, дивні звички людей, незвичайні фізичні явища або дуже специфічні медичні проблеми.

При цьому дослідження зазвичай справжні. Організатори премії прямо зазначають, що майже всі роботи, за які вручали Ig Nobel, існують насправді та мають наукові публікації. Тобто за кумедною назвою може стояти цілком серйозний експеримент. Саме тому премія має особливу репутацію. Людина читає заголовок дослідження, сміється, а потім раптом розуміє, що автори справді намагалися знайти відповідь на цікаве питання.

Організатори таким чином нагадують, що наука не завжди починається з грандіозної проблеми. Іноді досліднику просто стає цікаво, чому відбувається якась дивна річ, і він вирішує перевірити це експериментом.

Першу церемонію Ig Nobel провели у 1991 році. Засновником премії став американський письменник, редактор і популяризатор науки Марк Абрахамс, який багато років працював із темою незвичайних досліджень. Він також став одним із творців журналу Annals of Improbable Research — «Анналів неймовірних досліджень». Саме цей журнал організовує премію й сьогодні. Щороку обирають десять нових лауреатів у різних категоріях. Нагороди можуть стосуватися медицини, біології, фізики, хімії, літератури, економіки, миру та інших сфер.

Перші церемонії проходили в Массачусетсі. У 1991 році захід провели в музеї Массачусетського технологічного інституту, а згодом церемонія переїхала до інших майданчиків у районі Бостона. Протягом багатьох років її проводили в Гарвардському університеті, а пізніше вона повернулася до MIT, а в 2025 році відбулася в Boston University.

Пандемія COVID-19 теж змінила традицію. У 2020–2023 роках церемонії проходили онлайн, без звичного великого залу та живої аудиторії. У 2024 році організатори повернулися до очного формату. А у 2026 році премія взагалі вирушила до Європи. 3 вересня церемонію провели в Конгрес-хаусі Цюриха, Швейцарія. Організатори планують повертатися до Цюриха також у 2028 році, а в інші роки проводити церемонію в інших містах.

Назва Ig Nobel — гра слів. Вона нагадує слово ignoble, яке англійською означає «негідний», «неблагородний» або «низький». Водночас назва очевидно перегукується з прізвищем Альфреда Нобеля та Нобелівською премією. Українською її часто називають Шнобелівською премією або Антинобелівською премією. Однак слово «антинобелівська» може трохи спотворювати задум. Організатори не намагаються створити протилежність Нобелівській премії.

Навпаки, серед учасників церемонії регулярно можна побачити справжніх нобелівських лауреатів. Саме вони часто виходять на сцену, щоб вручити нагороди переможцям Ig Nobel. Тому жарт тут не в тому, що науковці отримують «погану» нагороду. Жарт полягає в самій ідеї урочисто нагороджувати людей за дослідження, які звучать настільки дивно, що їхні назви важко читати без усмішки.

Лауреатами можуть стати дослідники з будь-якої країни. Вони можуть працювати в університетах, наукових центрах, лікарнях або інших установах. Головна умова — дослідження має бути незвичайним і викликати цікавість. Організаторам важливо, щоб робота не просто виглядала дивною, а справді давала привід подумати про певне явище.

Деякі роботи здаються абсолютно безглуздими, поки не дізнаєшся, навіщо їх проводили. Наприклад, дослідники можуть вивчати поведінку тварин у дуже специфічних ситуаціях. Але результати такого експерименту іноді допомагають краще зрозуміти поведінку, еволюцію або фізіологію. Інші дослідження можуть бути корисними буквально в побуті. Наприклад, премію отримували за роботи про те, чому душова фіранка рухається всередину, як краще занурювати печиво в напій або чому деякі речі видають неприємний запах.

Тому принцип премії можна сформулювати просто: якщо питання здається надто дивним, щоб його серйозно досліджувати, хтось із науковців уже міг це зробити.

За понад три десятиліття існування Ig Nobel назбирала величезну колекцію досліджень, назви яких складно забути. Наприклад, у 2001 році медичну премію отримав канадський лікар Пітер Барс за дослідження травм від падіння кокосів. Звучить як жарт, але падіння кокосів справді може становити небезпеку для людей, які перебувають під пальмами.

Того ж року фізичну премію присудили Девіду Шмідту за пояснення того, чому душові фіранки мають властивість рухатися всередину ванни. Звичайна побутова проблема таким чином стала предметом серйозного фізичного аналізу. У 1999 році фізичну премію отримав Лен Фішер за розрахунок оптимального способу занурювання печива в напій. На перший погляд це ідеальний приклад абсолютно непотрібної науки. Але саме такі дослідження й демонструють, наскільки багато цікавих фізичних процесів приховано у звичайних речах.

Ще один відомий приклад — дослідження канадського суспільства через магазини пончиків, яке отримало премію з соціології. У 1997 році дослідник Марк Хостеттер отримав премію з ентомології за книгу про те, як за слідами комах на автомобілях визначати, які саме комахи розбилися об скло. Такі приклади й зробили Ig Nobel знаменитою. Премія показує, що навіть найбільш буденні або дивні речі можуть стати об'єктом наукового дослідження.

Церемонія Ig Nobel — окрема частина цієї історії. Вона навмисно не схожа на строгі академічні нагородження. На сцену виходять науковці, ведучі, музиканти та нобелівські лауреати. Переможці отримують нагороди особисто, якщо можуть приїхати на церемонію. У 2025 році, наприклад, нагороди вручали справжні нобелівські лауреати, серед яких були Естер Дюфло, Ерік Маскін, Сванте Паабо, Мунгі Бавенді, Вільям Келін і Роберт Мертон.

Одна з найвідоміших традицій церемонії — паперові літачки. Глядачі запускають їх у бік сцени, а організатори навіть мають спеціальні періоди, коли зал буквально засипають паперовими літачками. У 2025 році організатори описували два окремі 30-секундні «дощі» з паперових літачків. Для прибирання паперу навіть працювала спеціальна команда, щоб сцена не стала небезпечною для учасників.

Ще одна особливість — надзвичайно короткі виступи лауреатів. Під час церемонії вони мають лише 60 секунд, щоб пояснити свою роботу. Після цього їх можуть попросити залишити сцену. Але для тих, кому цікаво дізнатися більше, існує формат Ig Nobel Face-to-Face та спеціальні лекції. Наприклад, формат «24/7 Lectures» передбачає спочатку технічне пояснення теми за 24 секунди, а потім її просте пояснення всього за сім слів.

Паперові літачки стали одним із головних символів церемонії. Вони створюють відчуття, що це не суха наукова конференція, а велике шоу. Ще одна традиція — гумор під час виступів. Організатори не намагаються зробити церемонію максимально серйозною. Навпаки, вони підкреслюють, що наука може бути цікавою, дивною та веселою. При цьому за зовнішньою легкістю стоїть справжня робота. Учасники часто роками проводять експерименти, збирають дані та публікують результати у наукових журналах.

Саме ця суперечність і є частиною задуму. Глядач може сміятися з назви дослідження, а потім дізнатися, що його автор витратив роки на пошук відповіді. У результаті церемонія перетворюється на своєрідний міст між науковою спільнотою та широкою аудиторією. Люди, які ніколи не відкрили б наукову статтю про фізику душової фіранки чи поведінку комах, можуть зацікавитися нею саме через жарт.

Так. І це одна з найважливіших особливостей Шнобелівської премії. Організатори прямо зазначають, що роботи, які отримують нагороди, майже завжди реальні. Вони мають авторів, публікації та наукові джерела, які можна перевірити. За словами організаторів, винятками були лише окремі випадки на самому початку існування премії. Тому премія не працює за принципом «знайдемо найсмішнішу вигадку». Навпаки, журі шукає справжні наукові роботи, які мають незвичайний предмет дослідження.

Це важлива різниця. Якщо людина вигадала кумедний експеримент і не проводила його, вона не стане лауреатом лише через веселу назву. А от якщо науковці справді витратили час на дослідження дуже специфічного явища, у них з'являється шанс отримати Ig Nobel. Саме тому премія цікава не лише як розвага. Вона показує, наскільки широкою може бути наука.

Нагорода має символічний характер. Організатори традиційно намагаються зробити приз таким, щоб він відповідав загальному настрою церемонії. Водночас фінансова винагорода не є головною частиною премії. Її цінність полягає передусім у публічному визнанні дослідження та увазі до роботи науковців. У різні роки призи та їхнє оформлення змінювалися. Головним залишається сам факт отримання нагороди та можливість представити свою роботу величезній міжнародній аудиторії.

Для деяких учених це може бути навіть корисним способом привернути увагу до теми, яку без гумору ніхто б не помітив. Дивний заголовок привертає увагу, а вже після нього люди починають читати про саме дослідження. Так наукова комунікація отримує незвичайний, але ефективний інструмент.

У 2026 році Ig Nobel відзначає вже 36-ту церемонію. Вона відбулася 3 вересня в Цюриху, а організатори представили десять нових переможців. Серед цьогорічних досліджень є роботи, які чудово показують характер премії. Наприклад, премію з фізики отримали дослідники, які працювали над створенням пісуара без