Із героя війни – на домашнього тирана

03.09.2026, 15:50 33kanal.com

Від перших штрафів за психологічне насильство — до ударів, погроз, переслідування і втечі дружини з дітьми до кризової кімнати. Так розгорталася історія родини на Вінниччині, яка, зрештою, опинилася у суді.Вінницький апеляційний суд поставив крапку в справі про систематичне домашнє насильство і скасував рішення районного суду, який дозволив кривднику уникнути реального ув’язнення.Тепер військовослужбовцю доведеться провести один рік за ґратами.Історія ця почалася значно раніше, ніж останній удар у центрі Томашполя.Спочатку — штрафиПодружжя офіційно зареєструвало шлюб у березні 2023 року.А вже наприкінці листопада чоловіка притягнули до адміністративної відповідальності за психологічне насильство щодо дружини. Тоді він отримав штраф 170 гривень. У квітні 2024-го історія повторилася. Знову психологічне насильство. Знову адміністративна відповідальність. Цього разу — 340 гривень.Але штрафи не зупинили конфлікт. Навпаки — далі ситуація стала значно серйознішою.Удар кулаком — а потім погрози сокироюНа початку травня 2024 року чоловік, перебуваючи на чужому подвір’ї, почав лаяти дружину. Вона просила припинити конфлікт. Він не реагував.За матеріалами справи, чоловік ударив жінку кулаком у груди, спричинивши їй тілесні ушкодження. А згодом, за словами потерпілої, почалися погрози.Чоловік телефонував їй на роботу та погрожував розправою із сокирою.Жінка поїхала до будинку матері, намагаючись сховатися. Але, за її свідченнями, чоловік знайшов її і там. І знову застосував силу.Щодо нього виносився обмежувальний припис, який забороняв контактувати із дружиною. Однак, як встановив суд, навіть це не стало для нього достатньою перешкодою.Війна повернулася разом із ним додомуУ матеріалах справи є деталь, яку неможливо оминути. За словами потерпілої, особливо помітно поведінка чоловіка змінилася після його повернення із фронту у 2024 році. Жінка також пов’язувала його агресивність із регулярним вживанням алкоголю.Це не виправдовує насильства. І суд саме так його й оцінив.Але ця деталь порушує значно ширшу проблему: що відбувається з людиною після повернення з війни і чи отримує вона необхідну допомогу до того, як травматичний досвід, алкоголь і неконтрольовані спалахи агресії починають руйнувати сім’ю?У цьому випадку проблема, схоже, залишалася без належного вирішення — доки ситуація не перетворилася на кримінальну справу.Будинок, через який конфлікт загострився ще більшеЩе однією причиною сварок стало житло в Томашполі. Чоловік стверджував, що придбав будинок за власні кошти, зароблені під час військової служби.Дружина ж наполягала, що житло належить її матері. Конфлікт навколо будинку загострювався. У січні 2025 року чоловік, за матеріалами справи, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, серед ночі вигнав дружину з будинку. За цей епізод його знову притягнули до адміністративної відповідальності. Цього разу штраф становив 1020 гривень.У матеріалах справи також згадується пошкодження майна: вибиті шибки, зламані замки та безлад у будинку. Але найстрашніше для жінки було не майно. Вона разом із дітьми фактично втрачала відчуття безпеки у власному домі.Останній епізод — посеред Томашполя3 лютого 2025 року. Вечір. Центр Томашполя. Біля відділення «ПриватБанку» між подружжям знову виник конфлікт.За матеріалами кримінального провадження, чоловік ображав дружину, повалив її на землю, після чого вдарив ногою у спину. Цього разу наслідки зафіксували медики. У жінки виявили синці в районі спини, попереку та коліна.Саме систематичність таких дій і стала принципово важливою для суду.Адже домашнє насильство — це не лише один удар.Коли образи, погрози, приниження, переслідування і фізичне насильство повторюються, йдеться вже про систематичне домашнє насильство, за яке передбачена кримінальна відповідальність за статтею 126-1 Кримінального кодексу України.Дім довелося залишитиДля потерпілої ця історія завершилася не просто синцями. Жінка втратила сон, значно схудла, переживала психологічне виснаження. Разом із дітьми вона певний час перебувала у кризовій кімнаті для постраждалих від домашнього насильства. Потім проходила психологічну реабілітацію у Вінниці.Згодом на певний час виїхала за кордон.У березні 2025 року шлюб офіційно розірвали.Тобто ще до появи остаточного вироку сім’я фактично розпалася.Районний суд дав шанс без ув’язненняТомашпільський районний суд визнав чоловіка винним за статтею 126-1 КК України.Він визнав свою провину, розкаявся і заявив, що планує повернутися до виконання військових обов’язків. Суд призначив йому покарання, але застосував статтю 75 КК України — звільнення від відбування покарання з випробуванням.Крім того, чоловікові заборонили наближатися до потерпілої ближче ніж на 100 метрів від місць, де вона може проживати, працювати, навчатися, лікуватися або перебувати з інших причин. Здавалося б, покарання було визначене. Але прокурор із ним не погодився. І подав апеляцію.Апеляція: випробування скасуватиПрокурор наполягав: з огляду на характер і систематичність насильства чоловік має отримати реальне покарання.Важливим аргументом стала й досудова доповідь органу пробації.У ній ризик повторного кримінального правопорушення оцінили як дуже високий. Також зазначалося, що виправлення чоловіка без ізоляції від суспільства є малоймовірним.Цього разу Апеляційний суд погодився із прокурором. Рішення районного суду в частині застосування випробування скасували. Чоловікові призначили один рік позбавлення волі реально.Це не «сімейна сварка»Вінницький апеляційний суд окремо наголосив: систематичне домашнє насильство не можна називати просто сімейним конфліктом.За словами суду, якщо людина регулярно ображає, принижує, погрожує, застосовує психологічне чи фізичне насильство і цим завдає потерпілій фізичних або психологічних страждань — це може утворювати склад кримінального правопорушення.І ця справа показує, наскільки небезпечною може бути логіка: «Перший раз — штраф. Другий — штраф. Потім якось владнають».У цій історії між першим штрафом і реальним ув’язненням минуло менше двох років.За цей час були погрози, удари, переслідування, порушення обмежувального припису, алкоголь, пошкодження майна та, зрештою, втеча жінки з дітьми з власного дому.Війна не є виправданням. Але проблема потребує вирішенняОсобливої уваги потребує той факт, що, за словами потерпілої, загострення поведінки чоловіка почалося після повернення із фронту.Бойовий досвід може залишати глибокі психологічні наслідки. Проблеми зі сном, дратівливість, спалахи гніву, труднощі з адаптацією до мирного життя, зловживання алкоголем можуть потребувати професійної допомоги. Але жодна травма, війна чи алкоголь не виправдовують насильства щодо дружини й дітей. Навпаки — саме тому після повернення військових до цивільного життя потрібна не формальна увага, а реальна система реабілітації.Світлана Василенко