Зеленський більше не тефлоновий. Чи зможе його замінити Федоров

23.07.2026, 20:52 newsua.one

У молодого покоління виборців з'явився новий лідер надійЦіна другої помилкиЯкщо порівняти два останні дослідження Rating Group, то за півтора місяці президентський рейтинг Володимира Зеленського впав на 10%.Опитування, проведене з 30 травня по 3 червня, дало йому підтримку на рівні 32%. А свіжі цифри, отримані 20-21 липня, засвідчили падіння до 22,3%. Це в умовах інформаційної монополії влади та безмежних можливостей Зеленського піарити свою власну позицію.Водночас у Михайла Федорова з’явився рейтинг 13,4%. На рівному місці. Він відібрав симпатії передусім саме у Зеленського. Також дещо втратив керівник ОП Кирило Буданов (падіння з 11 до 7,2%), хоча він і не брав публічної участі у цьому конфлікті. Ледь помітних втрат зазнав Валерій Залужний (падіння з 16 до 14,9%).Можна припустити, що інші соціологи зафіксують таку ж динаміку: Зеленський власноруч створив собі потужного конкурента.Сам Федоров публічно не протиставляв себе Зеленському і критикував не його, а головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Однак значна частина суспільства сприйняла конфлікт між Федоровим і Сирським саме як конфлікт між Федоровим і Зеленським. І в обох випадках переважна частка симпатій опинилася на боці Федорова.Різниця між двома помилкамиЯнукович примудрився викликати два майдани проти себе, обидва у другій половині листопада. Помаранчевий майдан почався 22 листопада 2004 р., Євромайдан — 21 листопада 2013 р.Зеленський спромігся підняти два картонкові протести проти свої рішень, обидва у другій половині липня. Акція проти ліквідації незалежності НАБУ та САП розпочалася 22 липня минулого року, проти звільнення Федорова з посади міністра оборони — 16 липня цьогоріч.Обидві акції частково перемогли. Але між ними є відчутна різниця.Перший картонковий майдан не народив лідера. Та й не міг, адже НАБУ і САП не фігурують у президентських рейтингах. Ніяких перемовин з представниками протестувальників Зеленський не вів. Те, що він був змушений повернути НАБУ і САП незалежність, це все ж таки заслуга більшою мірою європейських партнерів (які пригрозили припиненням фінансової допомоги).Другий картонковий майдан з першого дня був іменний: за Федорова. І ексміністр свідомо надихнув народ на протест. Навряд чи акція набула б такого масштабу, якби Федоров не провів 16 липня свій гучний брифінг. Його трансляція на "Суспільному" мала понад 1,2 млн переглядів. І те, що Зеленський пішов на поступки Федорову, це заслуга головним чином сміливості Федорова, якої на Банковій не очікували. Європа тут великої ролі не зіграла. Для неї Федоров (на відміну від НАБУ і САП) ніколи не був "священною коровою", на яку наша влада має молитися.Два провалені бліцкригиАле між двома протестами є і велика схожість. Обидва вже самою своєю появою, а особливо своєю перемогою (нехай і частковою) засвідчили банальне невміння Зеленського планувати наступальні операції. Обидва рази він планував переможний бліцкриг, і обидва рази був змушений відступати на гірші позиції, ніж початкові.Ціною торішнього наступу на НАБУ і САП стала втрата довіри європейських лідерів. І цілковитий провал спроб Зеленського умовити Євросоюз погодитися на вступ України "авансом" у 2027 році — це наслідок саме втрати довіри.Зараз Зеленський заплатив не менш болючу для нього ціну за відставку Федорова. Втрата довіри значної частини суспільства, падіння рейтингу, поява нового небезпечного конкурента, спроба задобрити народ жертвою головнокомандувача та начальника генштабу…Обидва рази усіх цих наслідків можна було б уникнути, якби рівень планування операцій був трохи вищим. І тут не можна нічого списати на підлеглих: і планувальників, і виконавців ретельно добирав сам Зеленський, вони не дісталися йому у спадок від попередників і не нав’язані західними партнерами.У людей, схильних до узагальнень, може з’явитися крамольна думка, що на війні з Росією у верховного головнокомандувача Зеленського теж аналогічний рівень планування операцій. Для України небезпечно, що ця думка може почати циркулювати в західних столицях. Надто вже очевидні підстави для неї дала Банкова.Бій, програний без боюЗ погляду політтехнологій головним результатом нинішньої кризи стала втрата Зеленським тефлоновості. Раніше він був невразливим до репутаційних ударів завдяки своєму драйву. Йому прощали помилки (навіть коли це були не помилки, а спеціальні погані рішення), бо він зумів зробити себе символом непокірності, рішучості, навіть безбашенності.Але відтепер Зеленський вже не тефлоновий. Він той, хто зрадив Федорова, і це від нього не "відлипне".Цілком можливо, що тефлоновість, яку він мав, не зникла. Просто її відібрав у нього, наче "чемпіонський пояс", Федоров.Саме він став уособленням драйву, особливо в очах молодих виборців. Федорову лише 35, а Зеленському вже 48. Чи важливо це?Зеленський молодший від Петра Порошенка на 12 років. Разом з обіцянкою "зламати систему" цього вистачило для переконливої перемоги.Федоров молодший від Зеленського на 13 років. І він не просто обіцяє "ламати систему", він реально почав її ламати, принаймні саме такий імідж він має зараз.Зеленський вже програв Федорову у візії. Він проявив себе ретроградом, захисником власноруч створеної корумпованої системи. Що ще гірше, він не спромігся публічно захистити свою думку і підняти на свій захист своїх прихильників. Фактично Федоров викликав його на двобій, а він навіть не з’явився на поле бою.Ми не почули: "Стадіон, так стадіон". Натомість ми побачили переляканого господаря країни, який приніс в жертву того, кого вимагали протестувальники (тобто Сирського), і тепер щиро дивується, чому картонковий майдан не задовільнився. А той лише увійшов у смак."Прокрутити фарш назад" неможливо, але можна принаймні зупинити процес. Щоб змагатися з Федоровим у драйві, потрібно запропонувати суспільству якусь нову власну візію. Але для цього потрібно її мати.Ефект "зламу зсередини"В очах суспільства ця історія набула особливого драматизму через особисті взаємини двох її головних персонажів: Федоров понад сім років був вірним слугою Зеленського."Моя робота в уряді президента почалася ще в 2019 році. І, напевно, я вже останній міністр з першого уряду і останній, якого сьогодні, чи вчора, чи позавчора звільняли. І скажу чесно, що 7 років, як і представники, присутні в фракції "Слуга народу", ми вірно служили нашим ідеям і президенту в одній команді", — щиро зізнався він на брифінгу 16 липня.Тефлоновість Зеленського в очах його ядерного електорату була зумовлена значною мірою тим, що негатив про Зеленського йшов ззовні його команди. Але тепер цю команду наче "зламали зсередини". І зробив це сам Зеленський, коли зрадив Федорова, не пояснивши причин.Федорова точно не звинуватиш у тому, що він працює на Порошенка, Залужного, олігархів, Сороса чи західних кредиторів України. І коли він на восьмому році президентства Зеленського розповідає, що в Міноборони було "корупції багато" і тільки нещодавно вдалося "придушити корупцію на закупівлях", то це не наклепи опозиції, а свідчення свідка.Сам Федоров опинився між двома вогнями: з одного боку — мстивий Зеленський, з іншого — ті, хто закидають ексміністру те, що він понад сім років служив Зеленському, а не народу, на вірність якому присягав. Причому обидва ці вогні він заслужив.У нього попереду низка складних дилем і болючих випробувань. Що можна сказати напевно — тепер українські внутрішньополітична гра стала ще більш турбулентною і менш прогнозованою. Важливим ефектом стало залучення до політичної активності молодих виборців. Вони знайшли собі нового лідера надій, і в їхніх очах саме він цілком може стати новим тефлоновим політиком. Замість Зеленського.